Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кос 383 кос коситися2 (кошуся, косишся) коситься; скашиваться [Хотів, щоб і пе дивитись, так як вже не сторожився — очі мої косяться та й косяться у той бік, де вона (Вовн,)]. Ср. косити2. косиця 1) уменъш. косичка; (о плохой — обычно; всегда — о пряди волос) косица; 2) (у злаков) разг. ус [А в пшениці золоті косиці (Н. п.—С л. Гр.)]\ 3) обл. цветок [Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці {Гол.—Сл. Гр)]\ 4) (у птиц) косица [Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі., і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (Фр.)]. косичити, -чу, -чиш обл. украшать (цветами и т. п.), убирать (цветами и т. п.). косичка уменъш. косичка; косица. Ср. косиця 1. косище увел. разг. косища. косіння кошение, косьба. космакй, -кїв фам. космы. косматий косматый [Що за голос над Карпатами, Над верхів'ями косматпми ..? 1 (Мур.)]. косматити, -мачу, -матиш и космачпти, -мачу, -мачиш разг. косматить. косматитися, -мачуся, -матишся и космачи- тися, -мачуся, -мачишся разг. косматиться. космачити см. косматити. космачитися см. косматитися. косметика косметика. косметичний косметический. космічний космический [3 невимірних космічних глибин дивились на неї спокійні зорі (Гонч.)]. космогонічний космогонический. космогонія космогония. космографічний космографический. космографія космография. космологічний космологический. космологія космология. космополіт космополит [Бєлінський глибоко ненавидів безрідних космополітів (Київська пр., 1948, VI)]. космополітизм, -му космополитизм. космополітичний космополитический [Буржуазія шляхом експлуатації світового ринку зробила виробництво і споживання всіх країн космополітичним (Комун, ман.)]. космос, -су книжн. космос. косний косный [Імперіалістська війна остаточно розбудила сплячі, напівсонні, косні маси і в Америці, і в Європі, і у відсталій Азії (Ленін)]. кбспість, -ності кбсность [Він [Ленін] був непримиренним ворогом всякої косності, тяганини і бюрократизму, формального і бездушного ставлення до роботи (Біогр. Леніна)]. коснїти, -нїю, -нієш коснеть. косно нар. косно. косноязйчний 1) прил. косноязычный; 2) (род. косноязйчного) сущ. косноязычный. косноязйчність, -ності косноязычие, косноязычность. косо нар. косо; (при глаголе смотреть и т. п.— еще) искоса; (неровно — ещё) вкось [Старшина пузата Стоїть рядом; сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики, і на двері Косо поглядало (Шееч.)]. кособокий кособокий [Високі пінясті хвилі розбивали свої груди об кособокі скелі (Риб.)]. кособоко нар. кособбко. кособочитися, -чуся, -чишся разг. кособбчить- ся [Брук посередині був голий, тільки де- не-де по краях кособочились замети (перекл. з Федіна)]. косовий техн. косный; ^ва сталь косная сталь. Ср. коса2. косовиця с.-х. 1) (об уборке трав) сенокос, покос, косовица; (о поре — ещё) покосное время; (о процессе — ещё) косьба (сена), кошение (сена) [Настала оранка поля на озимину, потім косовиця, потім почалися жнива (Н.-Лев.)]\ 2) (об уборке хлебов) косьба, кошение, покос [Колгоспи почали косовицю ячменю і озимої пшениці (Рад. Укр., 1951, VI)]. косоворотка косоворотка, русская рубаха [Буянов сидить за столом у білій косоворотці (Шиян)]. косогір, -гору косогор, косогорье; обл. увал [З заходу село захищав довгий, на кілька кілометрів, косогір (Козач.)]. косокутний мат. косоугольный. косокутник мат. косоугольник. косолапий косолапый. косолапо нар. косолапо. косоногий косоногий. косоокий 1) прил. мед. косоглазый; разг. косой; (с расходящимся косоглазием) раскосый; 2) (род. косоокого) сущ. косой (на* род но-поэтическое)] заяц [Косоокий здивовано повів головою і, ніби неохоче, поплигав у кущі (Гонч.)]. косоокість, -кості косоглазие; раскбсость. Ср. косоокий 1. косоротий косоротый. косошарий спец. косослойный. косошарість, -рості спец. косослойность, косослой, свиль. Коста-Ріка (род. Коста-Ріки) Кбста-Рйка. костеніти, -нїю, -ііісш костенеть, окостеневать. костер1, -тра 1) (сложенные кучей дрова, камыш и т. п.) костёр [Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерот (Котл.)]\ 2) горн, костёр; 3): піонерський гор пионерский костёр [Сипле іскри малинові Піонерський наш костер (Мал.)]. костёр2, -теря бот. (Вготиз іпегтіз Ьеузз.) костёр; см. также стоколос безбстий. костёрпик горн, костёрщик. костиль, -ля техн. костыль [Він [літак] торкнувся колесами землі, стукнувся костилем і, прокотившись з сотню кроків, зупинився (Трубл.)]. костистий костистый [Ось простягається довга, костиста рука... (Коцюб.)]. костити (кощу, костиш) разг. костить [Тихон нічим і не вважа, і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить (Квітка); Вона кляла на чім світ стоїть і їх, і їх жінок, і їх дітей, і увесь рід костила (Мирн.)]. кості, -тей 1) см. кість; 2) (игра) кости [Команда вешталась на палубі, граючії в кості (Риб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)