Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кот 386 коц котятина кошатина. котятко ласк, котёночек [Та досталось тоді не одній Мокрині, й пе за одні котятка. Було всім дооре! (Мирн.)]. котячий кошачий [Він одним рухом руки розперезав із себе свій черес із котячої шкіри (Фр.)) Я, з котячою обережністю, стежачи, щоб вартовий не помітив, підходив і брався руками за дріт... (Козач.)]; ~ча лапка см. лапка. кофе нескл. сущ. ср. р. кофе (м. р.); разг. кофей [Клим жадібно пив міцне кофе (пе- рекл. з Горького)]. кофеїн, -ну хим.у фарм. кофеин. кофеїнка разг. кофеинка. кофейний кофейный. кофейник кофейник [Він хотів, як завжди, знайти джерело піднесення у рятівному кофейнику, що стояв на столі - (Риб.)]. кофёйниця кофейница. кофейня уст. кофейня (уст.), кофейная. кофейок, -йку разг. кофеёк. кофій, -фію разг. уст. кофей [Килино! Встав у піч кофій та пошли в льох зібрати до кофію з глечиків вершечки (Н.-Лев.)]. кофта кофта [З'явилась жінка в сіренькій кофті (Шиян)]. кофтина разг. кофта; прен. кофтёнка [Над парником схилилась жіноча постать у жовтій кофтині (Козач.)]. кофтинка, кофточка разг. кофточка [Кілька крапель упало па ситцьову кофточку (Шиян)]. кохана 1) прил. см. коханий 1; 2) (род. коханої) сущ. любимая, милая; зазнбба, зазнобушка; возлюбленная; любезная; (невеста) суженая [Почувши ім'я коханої, Крайнев ледве - помітно здригнувся і відразу ж оволодів собою (Собко)) Чекають воїнів кохані, батьки і сестри юних ждуть (Сос.)]) ер. коханий 2. коханець, -пця 1) любовник; разг. возлюбленный; уст. сожитель; 2) уст. любимый, милый; уст. возлюбленный [Та вже нема, вже й не буде Милого коханця (Чуб.)]. коханий прил. хбленый; взлелеянный [Ой косо, косо коханаї Сім літ я тебе кохала (Метл.)]. Ср. кохати 2.^ коханий 1) прил. любимый; (реже) милый; уст. возлюбленный [О, як люблю я рідну землю — Тебе, кохана стороно (Воронько); Хвора: Пожди, кохана сестро, я те бачу, Що ти мене і жалуєш, і любиш (Л. Укр.)]) 2) (род. коханого) сущ. любимый, милый; (преим. о третьем лице) фольк. зазнбба, за- знббушка; уст. возлюбленный; (в народной поэзии) любезный; (жених) суженый (фольк.) [Мавка: ..Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л. Укр.)]. коханка 1) люббвница; возлюбленная; сожительница; 2) любимая, милая; возлюбленная [Про батька з матір'ю чи про далеку коханку думає кіннотник, їдучи в нічне діло? (Пере.)]. Ср. коханець 1 — 2; 3) (воспитанная в роскоши) неженка [Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить (Рудч.)]. кохання любовь, зазнбба (в народной поэзии); (отношения — ещё) [любовная] связь [Кохання нарешті прийшло і до Стахурського (Смол.)]) палке ^ня пылкая (горячая) любовь, обожание, обоготворение. коханнячко ласк, от кохання [Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко? (Г.-Арт.)]* кохано нар. любовно; мило; любезно [Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч обгорнула мене (Л. Укр.)\ Любо та кохано Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому.. Прямо до прийому (Шевч.)]. коханок, -нка разг. 1) любовник; возлюбленный; сожитель [К и л и н а: До кого ти прийшла? Його нема. Я знаю, ти до нього! Признавайся — він твій коханок? (Л. Укр.)]\ 2) любимый, милый; возлюбленный. Ср. коханець 1—2. коханочка ласк, фольк. зазнббушка. коханчик разг. питомец; (о животных—обычно) выкормок [Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь (Гл.)]. кохати (кохаю, кохаєш) 1) любить [Я не кохаю тебе! І не прагну дружиною статп (Л. Укр.)) Батьківщину я кохаю (Тич.)]) поїлко ^ти пылко (горячб) любить, обожать, боготворить, обоготворять; 2) (ухаживать) (заботливо) растить; хблить; (с большой нежностью) лелеять [Це ж наші рученьки кожну колоснику кохали та ростили (Шер.)\ Доню моя, доню моя, Цвіте мій рожевий! Як ягідку, як пташечку, Кохала, ростила На лишенько... (Шевч.)) Обоє з мужиком кохали його старість (Квітка)]. кохатися (кохаюся, кохаєшся) 1) (з ким) любить друг друга; обл. любиться [Запла* кала [Лілея] і сказала: —Брате мій! З тобою Ми давно вже кохаємось (Шевч.)]) 2) (в чому, редк. чим, ким) любить (что); питать любовь (к чему); иметь вкус (к чему), находить удовольствие (в чём); (сильнее) увлекаться (чем); питать (иметь) пристрастие (к чему) [Кучеренко кохався в деревах. Його подвір'я було завжди в зелені (Козач.)) Я на тайнах неба знаюсь, в філософії кохаюсь (Тич.)) Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї (Шевч.)]) 3) (з ким и в кбму) уст. любить (когб) [Нематії дівчиноньки, що я в їй кохався (Метл.)]. кохіпхїнка с.-х. кохинхинка. коц см. коць. коцюба кочерга [Ми з коцюбами підемо і тим панським слугам голови поскіпаємо! (фр.)\. коцюбитися, -блюся, -бишся разг. артачиться, кочевряжиться; вульг. кобениться [То вже * вір сьому — чого ще ти коцюбишся? (Ном.)]. коцюбка уменьш. кочерёжка [Залізною коцюбкою став згрібати попіл (Риб.)]. коцюбнути, -пу, -неш разг. коченеть [Голова важчала, і руки коцюбли (Пере.)]. коцюрбитися, -блюся, -бишся разг. кбрчить- ся, скрючиваться; разг. корёжиться. коць (род. коця), коц (род. коца) обл. 1) ковёр [А коць важний, з розводами., так той послали на мари під труну (Квітка)]) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)