Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
К])П 389 кра мсслбм портного; разг. портняжить, портняжничать [В них у сім'ї всі кравцювали (перекл. з Федорова)], кравчий, -чого сущ. ист. кравчий. кравчик 1) разг. портняжка; 2) обл. подмастерье портного. кравчиня, кравчйха портниха; уст. модистка [Ч а ц ь к и й: ..Кравчинь сподобали в Європі І перевагу віддали Оригіналам замість копій (перекл. з Грибоедова)] За кілька днів Мотря ще раз сказала мамі, що вона зовсім серйозно хоче вчитися на кравчиху (Вільде)]. краги (род. краг) краги [У начищених дзеркалах краг нестерпно блищало сонце (Соб- ко)\. крадене 1) прич., прил. см. крадений; 2) (род. краденого) сущ. краденое, покража [Крадене не йде в користь (Ном.)]. крадений 1) прич. краденный; 2) прил. краденый, ворованный; О ^ний шлюб ист. свадьба увозом (уводом). крадіж, -дежу, крадіжка кража, покража; (без дополнения — ещё) воровство (всегда ед. ч.)\ похищение; (преим. об общественной собственности) хищение; увод, угон [Не питали слуги, що Гадюка в крадежі ланцюжка зовсім не винувата, витягли її з нори і вбили, а ланцюжок узяли (Фр.); Хоч кажуть, що вона [Ґава] дурна роззява, А до крадіжки здатная була (Гл.); Пшепшинський. кричав, совався до .їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (Н.-Лев.)]; ^ж х у д 6- б и кража (увод, угон) скота; юр. скотокрадство; літературна <^>ка литературное воровствб. Ср. красти. крадій, -дія вор; книжн. похититель. крадійка воровка; похитительница [Мабуть, думає [білочка], що ніхто й не помітив хитрощів маленької крадійки (Коп.)\. Ср. крадій. крадькома, обл. крадьки нар. крадучись (потихоньку); (незаметно, скрытно) украдкой, неодобр, воровски (разг.), из-за угла (разг.); (о длительных действиях — обычно) втихомолку, разг. втихомолочку [Марія крадькома ввійшла в подвір'я садибки (Смол.); З-під насуплених брів [Юрко] крадькома зиркав на Катю (Козач.); Вони [фашистські загарбники] до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (Важан); Гнувся [Петрик] додолу, як лоза від вітру, мовчав, як маленький гріб, а очима крадьки папоротиного цвіту шукав (Черемш.)]; 0 шлюб ~ма ист. свадьба увозом (уводом). краєвид, -ду вид; книжн. пейзаж, ландшафт [Вийшла [Харитя] на поле^ й стала, задивившись в далечінь на чудовий краєвид (Коцюб.); На картинах, намальованих олійними фарбами, в золотих рамах, були краєвиди Криму (перекл. з Чехова)]. краєзнавець, -вця краевед [Про народи СРСР найкраще можуть розповісти краєзнавці і учасники численних експедицій (перекл. з Горького)]. краєзнавство краеведение. краєзнавчий краеведческий, краевёдный. краєчок, -чка уменьш. краешек [Крізь розколину синьої хмари виблискував краєчок сонця (Ваш)]. кража кража; (без дополнения — ещё) воровство (всегда ед. ч.); (преим. об общественной собственности) хищение; см. ещЪ крадіж. країна страна; разг. край; уст. поэз. предел [У піснях рідних, коханих Ти шукай собі розваги, Про країну рідну спогад Хай додасть тобі одваги (Л. Укр.)]. країнознавство страноведение. країнознавчий страноведческий. край1 (род. краю) сущ. 1) край; (иногда — ещё) граница; (часть поверхности, противополагаемая началу или середине — еще) конец; (удалённая от центра часть местности — ещё) окраина; (у острова, полуострова — ещё) оконечность; (боковая часть дороги, леса и т. п. — ещё) обочина; (загнутая боковая кромка чего-нибудь) закраина (спец.) [Летим... Дивлюся, аж - світає, Край неба палає (Шевч.); Од стіни його дому., одділялась, мов тінь, завинена у покривало жінка і тихо проходила через покрівлю до самого її краю (Коцюб.); Блакитна хатка стояла на краю лісу (Іван.); Руднєв обережно примостився на краю ліжка і взяв дівчину за руку (Верха.); Глинище одним краєм виходило до Полтавського шляху (Панч)]; край безодні прям., перен. край бездны [Самодержав^ ство і буржуазія привели Росію на край безодні, писав Ленін (Віогр. Леніна)]; від (з) краю д о краю из края в край, из конца в конец; (сплошь — ещё) от начала до конца [Заґвалтувало село від краю до краю (Мирн.); Місто було видно від краю до краю (перекл. з Павленка)]; на краю загибелі см. загибель; п е р ё д- ній край воен., перен. передний край [Касьянов: Де командуючий? Срібний: На передньому краї, товаришу генерал (Дмитр.)]; слухати краєм вуха (быть невнимательным) слушать краем у'ха [Русевич слухав лише краем вуха (Шовк.)]; моя хата з граю погов. уст., неодобр, моя хата с і:раю, моё дело — сторона; 2) (межа; последний момент) конец; книжн. предел [Йде Лев, страшний-престрапший, та просто на нього. «Ну, —думає собі Осел, — аж тепер край по мені буде!» (Фр.)]; край! (и всё) разг. конец!, кончено!; разг. баста!; без краю (как) без конца, бесконечно [Мороз ширяв без краю, без границь (Важан); В полях жита шумлять без краю, як моря^ мрійного прибій (Сое.)]; без к і н ц я-краю см. кінець1 1; всьбму є край всему есть конец (предел); дійти до краю см. доходити; д о краю (как) до^ конца; (о состоянии) до [последней] крайности, до последней степени; (совершенно) окончательно, вконец; (в высшей степени — егцё) донельзя (разг.); (о сосуде) доверху; д о краю захоплений ким, чим без конца (до бесконечности, бесконечно) увлечённый (восхищённый) кем, чем; разг.^ і без ума от кого, от чего; і край ш. та й |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)