Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
КРУ 407 КРУ крукати, -каю, -каєш обл. кбркать. крумциркуль, -ля техн. крумциркуль. круп1 (у лошади) круп І Батіг з свистом падав на кінські крупи... (Шиян)]. круп2, -пу мед. круп [Нещастя в неї, одна дочка і вмирав від крупу (Ле)]. крупа, (чаще мн. ч.) крупй (род. круп и крупів) 1) крупа [Чорна гречка, білі крупи (Чуб.)]; 2) (только ед. ч.) метеор, крупа [Осінній дощ і снігова крупа Ляга на їх намети полотняні (Мал.)]. круп'є нескл. сущ. м. р. крупье. крупй см. крупа 1. крупина разе, крупина [Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною (Ном.)]. крупинка уменьш. крупинка [В хаті не було ні скоринки хліба, ні крупинки будь-чого їстівного (Войч.)]. • крупка 1) уменьш. разг. крапка [Не клюй, курка, крупку (Ном.)]; 2) (первый крупный размол зерна) спец, крупка; 3) бот. (Ога- Ьа Ь.) крупка; 4) вет. обл. трихины [Забили кабана, а він з крупкою (Липове- цький район)]. крупкий, крупкуватий (обычно о меде, муке) крупитчатый. крупний крупный; <^на буржуазія крупная буржуазия; ^не зерно крупное зерно. крупник, -ку кул. крупеник [Крупник ку- лішеві брат (Ном.)]. крупнистий крупчатый. крупність, -ності крупность. круппїти, -нію, -ніеш крупнеть, становиться крупным. крупнїшати, -шаю, -шаєш становиться крупнее, крупнеть. крупно нар. крупно; ^но писати крупно писать. крупнозернйстий крупнозернистый. крупнокаліберпий крупнокалиберный [Круп- нокаліберний кулемет бив з берега трасуючими кулями (Ёорз.)]. крупноплідний с.-х. крупноплодный. крупносерійний крупносерийный. круповійка с.-х. круповейка. круподерня с.-х. круподёрка. крупозний мед. крупозный; ^ие запалення легенів (легёнь) крупозное воспаление лёгких. крупорушка с.-х. крупорушка, круподёрка [Відбудувати й забезпечити дальший розвиток у колгоспах допоміжних підприємств — млинів, крупорушок, цегельних і черепичних заводів (Зак. п'ят. план)]. крупці, -пёць уменьш., ласк. разг. крупка. крупчастий крупчатый [Падав крупчастий к сніг (Ле)]. крупчатка крупчатка, крупитчатая мука [Коло «рукавів», звідки сиплеться крупчатка, стоять селяни (Шиян)]. круп'яний крупяной. круп'яр, -ра обл. крупчатник [У круп'яра в місті побачив я був корбові жорна, що ними крупи меле (Фр.)]. крутанина обл. 1) суетня; 2) (нечто неясное) путаница. крутар, -ря" обл. плут [Ж а н д а р м: ..Але се одно тобі скажу, небоже: ти на крутаря не вродився (Фр-)]. крут&рство обл. плутовствб, плутни. крутень, -тня обл. жгут (солбмы, сёна и т. п.), пук (солбмы, сёна и т. п.). крутенький 1) уменьш., ласк, от крутий 1; 2) крутоватый; (в сказуемом — обычно) крутенек (разг.); туговатый [Хазяїн трохи крутенький (Мирн.)]; ср. крутий 2. крутенько нар. уменьш., ласк, крутенько [Еней.. Садив крутенько гайдука (Котл.)]. крутивус разг. фам. усач. крутиголовка орн. вертишейка. крутизна крутизна", крутбй склон [Від хати по крутизні в'ється стежечка вниз до потоку (Гонч.)]. крутий 1) крутбй; (о рельефе — еще) обрывистый [Вш перший вибіг пагорбом крутим I в вишняку зчорнілому заліг (Бажай); Битим шляхом та крутим їхали ми на узгір'я Ай-Петрі (Л. Укр.); У нього під чорним волоссям, під крутим лобом — думка гостра і розум допитливий (Вишня); Без металу не можна добитися крутого піднесення виробництва предметів народного споживання (Рад. Укр,, 1953, XII)]; 2) (перен. — суровый, упрямый) разг. крутбй; тугой, прижимистый; (сердитый) нравный [Степан: ..Світловидов простити не може, що його проект зарізали. З о р і н: ..Круті характери (Ваш)]; 3) обл. крепкий; твёрдый [На крутеє дерево треба крутого клина (Ном.)]; 4) обл. трудный [Говориш ти загадками крутими! (Фр.); Хвилина була крута для Грицька, — Івась так і впився у його очима, а його сміх-регіт розбирає (Мирн.)]; 0 ^тйн анекдот разг. солёный (хлёсткий) анекдот; ^тйй дотеп крепкая острота [Почулися раптом і веселі жарти та круті дотепи (Головко)]; ~ті заходи крутые меры; ^*та лайка крутая (хлёсткая) брань [Козаки спинялися біля міщан, а то й заходили або заїздили в двір — прохані чи непрохані. Де регіт, а де й крута лайка супроводжувала їх з двору (Ле)]; г^те слівце разг. крепкое словцо; ^»тї слова крепкие (грубые) слова; (оскорбительные) поносные слова (уст.). крутильний спец. крутильный; ~»иа вага физ. крутильные весы. крутити (кручу, крутиш), крутпути, -ну, -нёш 1) крутить, покрутить, однокр. в. крутнуть; (только несоверш,—вращать в разные стороны или круговым движением— ещё) вертеть; (только несоверш. — приводить в кругообразное движение—ещё) кружить; (хвостом и т. п. — обычно) вилять, вильнуть; (перен. — распоряжаться) вер- тёть (кем) [Ось вона нажала сніп і крутить перевесло... (Коцюб.); Вийшли з-під накриття, і Козаков став . крутити цигарку (Гонч.); Зосереджено крутила Кіра пасма холоднуватого розсипчастого волосся (Коп.); Руднєв замислено крутив у руках радіограму (Верш.); Ну, пішла геть, коли головою крутиш, невірна' (Коцюб.); Вітрець крутив по подвір'ї сміття й папірці (Янов.); Хлопець крутнув головою, очі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)