Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
куа 410 куд куафер, -ра уст. куафёр {уст.), парикмахер. куафюра уст. куафюра. куб мат. и пр. куб [Коло парку стояв кам'яний куб з бійницями (Верш.)]. Куба Куба. кубанка 1) кубанка [На голові у Савчепка була кубапка (Панч)]] 2) (сорт Пшеницы) с.-х. кубапка. кубанський кубанский. Кубань, -ні Кубань. кубатура кубатура. кубах обл. 1) лунка, ямка [Ти кубахи роби, а я капусту садитиму (Екатериносл. г.— Сл. Гр.)]\ 2) куст картофеля [Поле було нерівне, зрите мінами й снарядами, але він бачив на ньому прив'яле бадилля й викопані кубахи (Куч.)]. кубелечко, кубельце уменьш,, ласк, гнёздышко [П'ять маленьких діток сплять, в кубелечку наче (Л. Укр.); Василько вирив кубельце в соломі й принишк (Панч)]. кубик кубик [На петлиці в нього помітила дівчина яскравий, мов стигла калина, кубик (Шиян)]. кубізм, -му иск. кубизм. * кубіст иск. кубйст. кубістка иск. кубистка. кубістський иск. кубистский. кубічний кубический [3 тугою він згадував свій стіл.., кубічний скляний масив чорнильниці (перекл. з Федіна)]. кублитися, -люся, -лишся 1) гнездиться; (в земле и т. п.) рыться; (возиться) копошиться; обл. кублиться [Квочка з курчатами кублилась на грядках (Коцюб.); В листі то там, то там шаруділи, звиваючись, гадюки, кублились їжаки (Гонч.); Почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились., діти (Вас.)]] 2) (о туче, дыме и т. п.) клубиться [Хмарка одпа кублилася на заході над близькою Одесою (Янов.)]; 3) (о чувствах) подниматься клубком [Лють кублилася Юрі в грудях, і всидіти на місці було не сила (Смол.)]. кублище увел, логовище, логово. кубло 1) (птиц, мелких животных; перен. о человеческом жильё) гнездб [Взимку в сопках завивали вовки, влітку степові орли й коршуни мостили тут свої кубла (Донч.); Козачі кубла обгорнуло тихе хліборобське щастя (Мирн.)]\ 2) (крупных животных) лбгово, логовище [Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Поп.)]', 3)»(пристанище вредных элементов и эти последние) гнездб; (только о пристанищах — еще) притбн, вертеп; (для кутежей, разврата — еще) злачное место (шутл. уст.) [Де фашистське кубло, там завжди зло (прислів'я)]. кубовйдпий кубовидный. кубовий (о цвете, о ткани) кубовый [Витягла білу вишивану сорочку. Оксамитову корсетку. Кубову спідницю (Янов.)', Наберу на керсетку, куплю кубового ситцю (Мирн.)]. кубовщик, -ка* кубовщик. кубовщнця кубоюцжцж. кубок, -бка кубок [Відбулися чергові змагання па кубок СРСР з футбола (Рад. Укр., 1954, X)]. кубомбтр, -ра кубометр. кубрик мор. кубрик. кубушка кубышка; (о женщине-толстушпе шутл., фам. — еще) пышка. кувалда техн. кувалда. кувальний техн. ковочный. кування1 ковка; подковывание [Раніше бригадир Куденко, доручаючи йому вести кування, сам відходив (Собко)]. Ср. кувати1 1. кування2 кукование [Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (Сос.)\. Ср. кувати2. кувати1 (кую, куёш) (о людях) 1) ковать; (коня — ещё) подковывать [Він кує й зварює турбіни для колгоспних електростанцій (Куч.); Збоку при смолоскипі двоє бійців кували коня (Гонч.)]; скінчити (кінчити) ~ти окончить ковать; разг. отковать; куй залізо, п 6 к и (к о л й) гаряче поел, куй железо, пока горячо; 2) перен. ковать [У штабі молодогвардійців юнь кує відплату ворогам... (Сос.)]; ^»ти лихо проти к б г о (на кого) (злоумышлять) ковать (замышлять, строить) ковы (кбзни) против кого; ^ти речі недобрії разг. уст. злословить [Не співає чорнобрива. Кляне свою долю. А тим часом вороженьки Чинять свою волю — Кують речі недобрії (Шевч.)]; 3) (кого — в цепи) заковывать, ковать [Стали хлопців в кайдани кувати (Шевч.)]. кувати2 (кую,, куёш) и кукати (кукаю, кукаєш) (о кукушке) куковать [Далеко в лісі кує зозуля (Шиян); Було, вночі Сидить під тином, мов зозуля, Та? кукає (Щгвч.)]. куватися (кується) 1) коваться; подковывать- ся; 2) коваться [Вдень і вночі кується Надійний мир у Кремлі (Руденко)]. Ср. кувати1 1—2. куверт уст. куверт (уст.), прибор [В залі накривали стіл на 80 кувертів (перекл. з Пушкіна)]. кувйрдь (неизм.; употребляется как сказуемое) разг. кувырк. кувікати, -каю, -каєш 1) (о свинье) визжать [Поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало і товкло мордами в двері (Коцюб.)]; 2) (о сове) обл. кричать. куга бот. 1) (ЗсНоепорІесіив Р а 11 а) куга; 2) (8сігри$ Ь.) разг. камыш (озёрный); куга [Парус розпустили, Посунули по сииій хвилі Помеж кугою в Сир-Дар'ю Байдару та баркас чималий (Шевч.)]; 3) G> рНа Ь.) обл. рогоз. кугу&р, -ра зоол. кугу6р. кудёля, кудель, *-лі, разг. куделиця текст., перен. кудель [Кине мати прядку і куделю, Теж підсяде до казок (Шпак); Якіїсь мучились там птахи 3 куделями на головах (Котл.); Дід волоком чрибу ловив, Баба пряла куделицю (Гл.)]. куда нар. 1) куд4; (в неопределенное место- ещі) кудй-нибудь [Години йдуть — куди вояж спішаться? (Л. Укр.); Вонж всі зна- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)