Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
куз 412 кул кузов кузов [Якась дівчина на ходу приладнала до бункера широкий рукав, і з нього потоком полилося в кузов грузовика зерно г(Донч.)]. кузька 1) разг. козявка, букашка; разг. таракашка [Забереться було [Чіпка] у бур'яни, нарве квіток, назбира кузьок, та й грається ними нишком (Мирн.)]; 2) (хлебный вредитель) энт. кузька. Кузьма Кузьма; редк. Косма. Куіїбишев геогр. Куйбышев. Куйбишевська область Куйбышевская область. куйбишевський геогр. куйбышевский. куйовда обл. фам. 1) (волосы) лохмы, к^длы; 2) (о человеке, о животном) растрёпа (только о человеке), лохмач. куйовдження ербшение, всклочивание; трепание, трёпка. Ср. куйовдити 1. куйовдити, -джу, -диш разг. 1) (о волосах) ерошить, лохматить, косматить, взъерошивать, вскосмачивать, всклочивать, всклокочивать; встрёпывать, трепать [Коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (Коцюб.)\ Вітер куйовдив гриви коней (Янов.)]\ 2) (о вьюге) кружить; безл. мести [Бач, яка хуртовина! Бач, як куйовдить (О., 1861, V — Сл. Гр.)\. куйовдитися, -джуся, -дишся разг. 1) ерошиться, лохматиться, косматиться, всклочиваться, всклокочиваться [Ніч була темна, безмісячна, хмари куйовдилися на небозводі (Смол.)]; ср. куйовдити 1; 2) (в чём) рыться, копаться [Свиня у панський двір залізла.. Полежала в багні, Як слід Свині, В гної куйовдилася пикою своєю..; (Гл.)]; 3) (о вьюге) кружить; безл. мести [Чіпка собі мовчав, хоч теж не спав. Перед його очима куйовдилась денна завірюха, крутилась, вихорилась... (Мирн.)]; 4) перен. редк. вихриться [Думки помутилися, куйовдились у голові без порядку, як завірюха зимою... (Мирн.)]. кукан кукан [Андрюша вважав би ганьбою для себе, якби на його кукан було нанизано менше ніж півсотні бичків (Собко)]. кукання см. кування2. кукати см. кувати2. кукібливий, кукібний обл. бережливый; уст. рачительный. кукїбиик обл. рачитель (уст.). кукібниця обл. рачйтельница (уст.) [У нас невістка не робітниця, Нашому добру не кукібниця (Чуб.)]. кукіль, -колю бот. (Ацгозіетта Ь.) куколь [На голові [у Русалки Польової] синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квітки з куколю, ромен, березка (Л. Укр.)]. кукла 1) (игрушка) редк. кукла [Дивно! Така стара та непоказна, а подушками, ще й не малими, мов тими куклами, грається (Мирн.)]; 2) (для кормления ребёнка) разг. уст. род соски [Все на панщині, ніколи було і годувать... Куклою і вигодувала (О., 1861, X—Сл. Гр.)]; 3) (связка льна, конопли и т. п.) обл. пасмо. кукобитц, -блю, -биш обл. 1) (що) собирать, приобретать; устраивать; 2) (кого, що) заботиться (о ком, о чём), ухаживать (за кем, за чем), холить (кого, что). кукольван, -ну бот. (Соссиїиз зиЬегозиз Э. С.) кукольван [Д а р и н а: ..Що це з ним? Мов кукольвану наївся (Стар.)]. кукса мед. культя; разг. культяпка. куку межд. куку. кукувати (кукую, кукуєш) и кукукати (кукукаю, кукукаєш) куковать [Буде для нас кукувати зозуля, довге життя віщувать (Сое); Все літечко кукукала, гуляла — Тепер сиди, очицями моргай (Гл.)]. кукурікання кукареканье. кукурікати (кукурікаю, кукурікаєш и обл. кукурїчу, кукурічеш), кукурікнути, -ну, -неш кукарекать, кукарекнуть [Кури., по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Вовч.); Ой, морозе, морозоньку, Добрий чоловіче! Зморозь того когутика, Нехай не кукуріче (Чуб.); Тричі під вікном Півень кукурікнув (Боров,)]. кукуріку межд. кукареку [А тим часом із байраку Півень — кукуріку! (Шевч.)]. кукурудза, разг. кукуруза кукуруза; (о початках обл. — ещё) пшеничка, пшёнка [Густа кукурудза заступала перед очима і село і далекий обрій (Козач.); Відьма: ..Навариш завтра мамалиґи? Я кукурузи принесу (Шевч.)]. кукурудзиння с.-х. стебли кукурузы [Навколо шелестіло сухе кукурудзиння (Донч.)]. кукурудзовод с.-х. кукурузовбд. кукурудзодробарка с.-х. кукурузодробилка. кукурудзолущильник с.-х. кукурузошелу- шильник. кукурудзосховище с.-х. кукурузохранилище. кукурудзяний кукурузный [Назар наносив на горище соломи, кукурудзяних снопків (Козач.)]. кукуруза см. кукурудза. кукушка ж.-д. разг. кукушка [Совались, мов гусінь по долівці, ешелони, сновигали й зично верещали маневрові «кукушкп» (Панч)]. кулага (род кушанья) обл. кулага. кулак, -ка 1) кулак [Мажуга підіймає руку, наче голоблю, стискає кулак (Коцюб.); Половчиха тримала хату в залізному ку- лаці (Янов.); Ворожі танки поривалися вперед, але страх перед міцним кулаком заставляв їх триматися на віддалі (Панч)]; 2) техн. кулак [Дід: ..Треба нові кулаки в колесо вставити, так оце прийшов вам сказать (Тоб.)]. кулан, -на зоол. кулан. кулача, -чати уменьш., ласк. разг. кулачок [—Ба-ба-ба... — своїм нетвердим ще язиком вимовляла невеличка дівчинка Оленка, простягаючи до Пріськи кулачата (Мирн.)\, кулачйна разг. кулак [А я постелю сірячину, а в головах кулачину (Чуб.)]. кулачити, -чу, -чиш обл. тузить, бить кулаками. кулачки: н а <—»ки уст. на кулачки [Не раз, бувало, який чоловік або парубок, пішовши на кулачки погуляти, живий додому не вертався (Мирн.)]; на г*>ках на кулачках |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)