Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кул 413 кул кулачковий техн. кулачковый. кулачний кулачный. кулачпнк уст. кулачник (разг.), кулачный боец [Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хло- пак (Котл.)]. кулачок, -чка 1) уменьш., ласк, кулачок [Білоголовий Андрійко.., стиснувши крихітні кулачки, здається, не спав, а щось обмірковував (Ст.)]; 2) техн. кулачок. кулаччя собир. разг. кулаки [А тут так кулаччям у стіл ріже (Федьк.)]. кулеб'яка кул. кулебяка. кулелїйка техн. пулелёйка. кулемет пулемёт [Ще кулемет за містом десь татакав — як нас вже Харків радо зустрічав (Тич.)]. кулеметний пулемётный [Здалека, з гори, донеслось кілька спокійних кулеметних черг (Гонч.)]. кулеметник пулемётчик [Кулеметники перечистили кулемети, а стрільці — гвинтівки (Янов.)]. кулеметниця пулемётчица [Ніна Анілова, ткаля одеської текстильної фабрики, стала кулеметницею (Трипіл.)]. . кулеметовіз, -воза воен. пулемётовбз. кулеша обл. род кушанья из кукурузной муки. кулёшик, -ку ласк, от куліш [Пождіть, ие плачте, дітоньки милі, Не видно — прийде ваша матуся, Зварить кулешик, дасть льолі білі (Граб.)]. кулик уменьш. снопик (соломы); маленький куль [За зеленими вишнями зажовтіла низька огорожа, обплетена куликами (Н.-Лев.)]. Ср. куль. кулик, -ка орн. кулик [Над широкою й мутною поверхнею Дніпра табунами носилися кулики та чайки (Ле)]; *>*к ^ка бачить здалека погов. (Ном.) рыбак рыбака вйдит издалека; всяк г-*»к Д о свого озера звик (привик) погов., кожний ~*к своє болбто хвалить погов. (Ном.) всяк кулик своё болбто хвалит. Кулйна см. Кплйна. кулитися, -люся, -лишся ёжиться, съёживаться (реже), жаться [Ми йшли, кулячися й здригаючи від вранішнього холодка (Смол.)]. куличок, -чка орн. уменьш., ласк, куличок [Замічай, куличок, кудп чайка летить ДІом.)]. кулі нескл. сущ. м. р. кули. кулінар, -ра кулинар. кулінарія кулинария. кулінарка разг. кулинарка. кулінарний кулинарный. кулінарський кулинарский [Я маю можливість продемонструвати вам свої кулінар- ські здібності (Шиян)]. куліса1 театр, кулйса; (чаще мн. ч.) куліси прям., перен. кулисы [Марина Павлівна ледве дочекалась кінця вистави й пішла за куліси... (Донч.)\ Мальовані дивно куліси я мав, У стилі зовсім романтичнім (перекл. Л. Українки)]. куліса2 техн., ж., с.-х. кулйса [Щільний покрив снігу утворився на озимих посівах радгоспів Дніпропетровської, Одеської, Полтавської та інших областей, де були створені куліси (Рад. Укр., 1954, І)]. кулісний кулисный. Ср. куліса2. куліш, -лешу род супа (обычно густого — из пшена или других круп); обл. кулеш [Перед ними стояла стара полив'яна миска, в якій парував куліш (Куч.)]; пшоняний ^ш пшённый суп; разг. пшённик [На вечерю був куліш пшоняний (Вовч.)]. кулон1 (драгоценный камень как украшение) кулон. кулон2 физ. кулон. кулуари, -рів кулуары. кулуарний кулуарный. куля1 1) шар [На сигнальпій щоглі висіла велика куля — знак літної погоди (Ільч.)]; земна ~*ля земной шар [.. .в кінці XIX століття вся територія земної кулі була поділена між капіталістичними державами Aст. ВКП(б))]; 2) пуля [Пробиті кулями й вітрами ішли військові поїзди (Мур.); За якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний, як рак (Гонч.)]; 3) уст. бомба; (для орудия) ядро [Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Л. Укр.)]. куля2 обл. костыль [В руках у нього дві кулі, котрими підпирається (Фр.)]. Куляб Куляб. Кулябська область Кулябская ббласть. кулябськпй кулябский. кулястий шарообразный, шаровидный [В небі зависла скинута з літака куляста ракета (Борз.)]. кулястість, -тості шарообразность, шаровидность. кулясто нар. шарообразно, шаровидно. куль, -ля сноп немятой соломы; обл. куль [Дав він йому в'язочку сіна, і куль соломи, і міх полови (Ном.)]. кульбаба бот. (Тагахасит Ь.) одуванчик [А там, по луках, світила жовта кульбаба, як зорі на небі (Коцюб.)]. кульбака редк. седло [Старіші радяться, молодші до кульбак, До коней кинулись (перекл. Рильського); Який кінь, така й кульбака (IIом.)]. кульга разг. 1) хромой; (о женщине) хромая, хромоножка; 2) безногий; (о женщине) безногая. кульгава 1) прил. см. кульгавий 1—2; 2) (род. кульгавої) сущ. хромая, хромоножка. кульгавий І) прил. хромой; (без зависимых слов — ещё) хромоногий, разг. колченогий [Мельник був кульгавий і низько припадав на одну ногу (Донч.); — А от у Ковпака танки є! — раптом заявив кульгавий на одну ногу зв'язківець Петро (Шер.); Кульгавий візок рушив з місця, нахилившись набік (В. Василевська — переклад)]; 2) прил. безногий; 3) (род. кульгавого) сущ. хромбй. кульгавість, -вості хромота [Невважаючи на свою кульгавість, він досить жваво ступав у своїх зашкарублих чоботях (перекл. з Фадеева)]. кульгавіти, -вію, -вієга хрометь. кульгання 1) хромание; 2) ковыляние. Ср. кульгати 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)