Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ваг 28 заг ти, -пу, -пеш 1) прям, затухать, затухнуть, погасить, погаснуть; {реже) угасбть, угаснуть; (только соверги.) загаснуть (уст.) [ За л кін д довго ходив по кімнаті з цигаркою в роті, яка все загасала (перекл. з Ажаева); Вогонь отецький бо не загас — Сил молодецьких без міри в нас (Ус.)]; 2) (перен.: терять силы; ослабевать у прекращаться) гаснуть, загаснуть (уст.); угасать, угаснуть; (о чув- ствах, о борьбе и т. п. — ещё) затухать, затухнуть; (о звуках — обычно) затихать, затихнуть, замирать, замереть [За днем веселим чи похмурим, Що загасає в сивій млі, За журавлиним тихим журом Проходить осінь по землі (Шп.); Загаснув рід (Мире. у. —- Сл. Гр.)]. загасати2, -саю, -саєш (соверги. — прийти в движение) разг. заметаться; забегать. загасити см. загашати. загаслий 1) затухший, погасший; угасший [Загаслий вогонь знов засичав, обхопивши зелену рослину (Коцюб.)]; 2) угасший; затухший; затйхщий, замерший. Ср. загасати1 1—2. загаснепия затухание, погасание; угасание. Ср. загасбти1 1. загаснути см. загасати1. загата 1) запруда; (насыпь — ещё) плотина [Автомобіль повернув мимо квадратних загат солеварень на піщаний пагорб (перекл. з О. Толстого); Загата веселкою стала на чати і з'єднала мостом береги (Пере.)]; 2) обл. род насыпной ограды [I пробравшись край загати, Петрик вискочив до хат (Воронько)]. загатити см. загачувати. . загатитися см. загачуватися. загачений 1) запруженный [На світанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами і важкими транспортами з боєприпасами (Гонч.)]; 2) загаченный [Земля, яка ще недавно була дном ріки, тепер вже загачена камінням, бетоном, цементом (Риб.)]. Ср. загачувати 1—2. загачуваний 1) запруживание; 2) загачива- ние. Ср. загачувати 1—2. загачувати, -чую, -чуєш, загатити, -гачу, -гатиш 1) (перегораживать запрудой и перен.) ^ запруживать, запружать (уст.), запрудить [Вода раз греблю просмоктала... Ну, що ж! Узять би й загатить, Так ні!' Мірошник спить та снить (Гл.); Ще один поворот, і юрба загатила всі підходи до заводу^ (перекл. з М. Островського)]; 2) (покрывать гатью) спец. загачивать, загатить; 3) (только соверги.: застучать) разг. заколотить [Що було-сили він загатив кулаком у двері акторського входу (Смол.)]. загачуватися, -чується, загатитися, -гатиться 1) запруживаться, запружаться, запрудиться; 2) страд, з. (несоверш.) запруживаться; запружаться; загачиваться. Ср. загачувати 1—2. загашати, -шаю, -шаєш (редк.), загасити, -гашу, -гасиш 1) погашать, погасить, тушить', затушить, загашать (уст.), загасить (разг.); (дуя — ещё) задувать, задуть [Юнга загасив ліхтар (Трубл.)]; ^сйти спрагу (жаг^) утолйть жажду [Ніяк не може напитися так, щоб загасити спрагу (Гонч.); І келеха бере із рук старого друга, Щоб загасить суху свою жагу (Важан)]; 2): ^сйти піч мет. выдуть печь. загашатися, -шається погашаться, тушиться; загашаться; задуваться. Ср. загашати 1. загаювати, -гаюю, -гаюєш, загаяти, -гаю, -гаєш 1): вгаяти час потратить (напрасно) время, потерять (попусту) время, * упустить время; (провести досуг таку чтобы это казалось незаметным) убить время [— Читаемо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти (Вас.)]; 2) (кого) редк. задерживать, задержать. загаюватися, -гаююся, -гаюєшся, загаятися, -гаюся, -гаєшся 1) (только соверги.) задержаться; разг. замешкаться; уст., разг. замешкать [Вже й снідати б — діти голодні і батько вже знадвору в хату зайшов. А вона так загаялася (Головко); Де ж це моя Мотря? Оце загаялась за цією роботою (Н.-Лев.)]; 2) (делать что-нибудь с запозданием) замедлять, замедлить; (соверш.— ещё) промедлить; ^гаятися з відповіддю замедлить (промедлить) [с] отчётом; 3) (наступать или осуществляться с промедлением) замедляться, замедлиться; ця справа не ^гається бто дело не замедлится. загаяний (о времени) потраченный (напрасно), потерянный (попусту), упущенный; убитый [На другий день збиралися ховати. Якнайраніше збирайсь, а все день загаяний, пропащий (Мирн.)]. Ср. загаювати 1. загаяння замедление, промедление, задержка. загаяти см. загаювати. загаятися см. загаюватися. заґвалтувати, -лтую, -лтуєга 1) (о собаках) неистово залаять, залиться (лаєм); 2) (о людях) зашуметь; (встревожиться) всполошиться [Заґвалтувало село від краю до краю (Мирн.)]. * загвинтити см. загвинчувати. загвинтитися см. загвинчуватися. загвинчений завинченный. загвинчування завинчивание. загвинчувати, -чую, -чуєш, загвинтити, -нчу, -нтйш завинчивать, завинтить [Вона., намацала отвір, куди треба загвинчувати нову колонку (Донч.)]. загвинчуватися, -чується, загвинтитися, -итйться завинчиваться, завинтиться [Обидві кришки загвинчуються, тому годинник не боїться води, навіть коли в річці побуває (Еоп.)]. загвіздка, загвіздок, -дка техн. загвоздка, чека. загвоздйти, -вожджу, -воздйш разг. редк. загвоздйть. загёгати, -гёгаю, -гегаєш и загегекати, -каю, -каєш загоготать [Загегали дикі гуси, простуючи кудись високо під необмежпим небом (Коцюб.)]. загейкати, -каю, -каєш закричать «гей» [Плугатарі над волами загейкали, воли піднялися, скривили борозну (Горд.)]. заґелґати, -гаю, -гаєш и усилит, загелгота- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)