Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лих 445 лич лихорадка мед. редк. лихорадка [А Левко ж то труситься, як у лихорадці (Квітка)]. лихорадковий редк. лихорадочный [Голоси лунали схвильовані, лихо рад нові (Вас.)]. лихослівний злоречивый. лихослів'я 1) (брань и т. п.) сквернословие; 2) (пересуды) злословие. лихослов сквернослов [Капітан Барашкін славився в дивізії як лихослов (перекл. з Казакевича)]. лихословити, -влю, -виш 1) сквернослбвить; 2) (язвительно отзываться о людях) злословить; сплетничать [Лихословиш, дівчино... Ой, далеко зайдеш з таким гострим язиком (Ле)]. лицар, -ря преим. фольк., поэз. рыцарь [Громада вибрала гетьмана —Преславного Лободу Івана, Лицаря старого (Шевч.)]. лицарство рыцарство [Шотландське лицарство усе перейшло Служити в англійському війську (Л. Укр.); Князь: Го, го! Як бачу, ти недаром в лісі Живеш! Навчивсь лицарства від ведмедів, Хіба ж так чесний лицар нападає? (Фр.)]. Ср. лицар. лицарський рыцарский [Такий же то виріс козак з його хороший! Що до коня, що до зброї, що до звичаїв, мовляв, лицарських! (Вовч.)]. Ср. лицар. лицарювати, -рюю, -рюєш рыцарствовать. Ср. лицар. лице 1) лицб; уст. поэз. лик; обл. обличье; (внешний вид чего-нибудь) облик [Данило .здивовано розглядав лице матері (Ког.); Змінювалося лице степу, змінилось і життя Омеляна Байгуша (Десн.); Великою священною війною Фашистську гидь з лиця землі зітрем! (Бажан); Життя до людей повернулось лицем (Коцюб.)]) ^цём (^цё) в ^/це з ким, з чим лицом к лицу с кем, с чем [Сівши, опинився лице в лице 3 Маковеєм (Гонч.)]; ~цём до кбго, до 4 6 г о лицом к кому, к чему; бути до ^ця быть к лицу, идти; (только прош. вр.) уст. пристать [Вона поглянула з суворістю знавця (Суворість їй була так само до лиця) (перекл. Рильського)]] вниз ~цем вниз лицом; (при непереходных глаголах — обычно) ничком; гарний з г^ця красивый, хороший лицом; змінитися, перемінитися на ~ці (в ^цї) измениться, перемениться в лице [Шес- тірний перемінився в лиці — поблід, задрижав (Мирн.)]; лежати, упасти и т. п. ^цем до землі (как) лежать, упасть и т. п. лицом к земле; лежать, упасть ничком; на ньому ~ця я е м а разг. на нём лица нет; перед ^>цем когб, чогб перед лицом кого, чего; 2) (наружная сторона предмета) лицб; ^цё тканини лицо (лицевая сторона) ткани; показувати товар <-~»цем перен. показывать товар лицом. лицевий лицевой [Потім вії злегенька затремтіли, і м'язи лицеві біля рота — в печаль (Головко)]; ^зий кут антр. лицевбй угол. лицедій уст. у перен. лицедей. лицедійка уст., перен. лицедейка. лицедійство уст., перен. лицедейство [Щось І схоже на лицедійство пробивалось крізь вишуканість речень (Риб.)]. І, лицедіяти, -дію, -дієш уст., перен. лицедействовать [Ми злізали на піл до Давидова і лицедіяли там, весело зрубуючи голови удаваним шведам (перекл. з Горького)], лицезріння уст. лицезрение. лицезріти, -зрю, -зриш уст., ирон. лицезреть. лицемір, -ра лицемер [Ленін виставив до ганебного стовпа Троцького, назвавши його Іудушкою. Ленін зірвав маску з цього дворушника і лицеміра (Біогр. Леніна)]. лицемірити, -рю, -риш и редк. лицемірству- вати, -ствую, -ствуєш лицемерить [На ділі саме буржуазія завжди лицемірила, називаючи «демократією» формальну рівність, а на ділі насилуючи бідноту, трудящих, дрібних селян і робітників.. (Ленін); Сам лицемірствує з собою, Хто людським горем і журбою Турбується з самохвальбою (Ф/).)]. лицемірка лицемерка. лицемірний лицемерный [В своїх памфлетах Горький прекрасно розкрив лицемірну американську мораль (Літ. газ., 1949, VI)]. лицемірність, -пості редк. лицемерность [Франко добре відчував лицемірність буржуазної «свободи слова» (Літ. газ., 1952, IX)]. лицемірно нар. лицемерно [Буржуазні націоналісти лицемірно базікали про те, що вони стоять нібито за створення «вільної», «незалежної», «соборної» України (Хрущов)]. лицемірство лицемерие [Фарисейству й лицемірству Я концесій не робив (Фр.)]. лпцемірствувати см. лицемірити, лицювальний спец. облицовочный. лицювальник спец. облицовщик. лицювальниця спец, облицбвщица. лицювання лицовка. лицювати, -цюю, -цюєш лицевать [Сім раз відрізали — довга, сім раз лицювали — нова (Ном.)]. лиця (род. лиць) 1) мн. ч. от лице 1; 2) щёки [У пані Наталі виступили на лицях червоні плями (Коцюб.)', Як була я молодиця,— цілували мене в лиця (народна пісня)]. лицяння 1) ухаживание; разг. ухажёрство; волокитство; 2) любёзничанье [Чути веселі вигуки, срібні реготи дівчат та шепоти лицяння (Фр.)]. Ср. лицятися 1—2. лицятися, -цяюся, -цяєшся 1) (до кого) ухаживать (за кем), разг. увиваться (за кем); (преим. о манере поведения мужчин — егце) волочиться (за кем) (разг. уст.); (слегка, несерьёзно — ещё) приударять (за кем), фам. прихлёстывать (за кем), уст., шутл. строить куры (кому), вульг. таскаться (за кем) [Була в небіжчика.. Дочка единая, красна, як сонце зрана, — От і лицялося багато паничів (перекл. Рильського)]; 2) (з ким и до кого — флиртовать) любезничать (с кем) [А дівчата з парубками лицяються (Шевч.)]. лицьований лицованный. лицьовий 1) лицевбй; ~-»вйй кут антр. лицевбй угол; 2) (верхний, наружный, передний) лицевбй; 3) (служащий для лица) спец. личнбй. личак, -ка 1) лЗпоть [Іде Катерина У лича- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)