Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дич 446 лпш ках — лихо тяжке: — І в одній свитині (Шевч.)]; 2) (о человеке) бран. уст. лапотник. личакар, -ря іпец уст ;і а пот ник. личаний лыковый, мочальный [Візок залу- щав в його руках і розігнувся, як личана колиска (Н.-Лев.)]. Ср. лико. личенька, -ньок уменьш., ласк, 1) мн. ч. от личенько; 2) щёчки [Сама мила, невеличка, 1 очі сивенькі, Коси довгії русяві, Личенька повненькі {Руд.)]. личенько уменьшу ласк, личико [На ту пору русалонька Тільки подивилась, Змінилася у личеньку, За серце схопилась (Л. Укр.)]. личина 1) (маска) уст,, перен. личина [Північ, мов танцюрисгка в єдвабній личині, Скаче, світить очима, регоче й гуде (Л. Укр.)]; 2) разе, презр. образйна; Одідькова ~на см. дідьків. личинка биол. личинка [В мурашиній купі живуть личинки жука-оленки (/Гол.)]. личинковий биол. личиночный. лйчитн, -чить 1) (оказываться подходящим) быть к лиц^, идти; уст. пристать (ставится всегда только в прошедшем времени) [Ганна була в білому, досить довгому платті, яке дуже личило їй (Гонч.); Надія: ..Личить мені безкозирка? Вітровий дивиться на Надію: Вам усе личить (Корн.); А м о с Федорович набік: От, справді, встругне штуку, коли в генерали влізе. А йому генеральство личить, як корові сідло (перркл. 8 Гоголя)]; не ~чить не идёт, не идёт, не к лицу; не пристало; 2) (надлежать, быть приличным) подобать, быть к лицу; разг. быть под стать, пристать (ставится всегда только в прошедшем времени)] уст. приличествовать [I ф і г є н і я: .0 Мойро' Невже тобі, суворій, грізній, личить Робити посміхи над бідними людьми?!. (Л. Укр.)]; не -^чить не подобает, не приличествует; разг. не пристало, не под стбть, негбже [Не личило обом їм ставати за переклада чів, і довелося взятись до цього діла дочці (Ільч.)]; я к і ~*чить как и подобает (прилй^ чествует; пристало) [Першим, як і личило ватажкові, з'явився на вигоні довготелесий Нестір Цимбал (Гонч.)]. лйчка, -чок уменъш., ласк. 1) мн. ч. от личко1; 2) щёчки [Най погляну на ті личка, Що палахкотять, На ті очі, очі чорні, Що вогнем горять (Руд.)]. лйчко1 (у человека) уменъш., ласк, личико [А без долі біле личко — Як квітка на полі (Шевч.)\ Схвильовані, з ознакою величезної відповідальності на личках, хлоп'ята, очевидно, мали якісь дуже важливі новини (Собко)]. лйчко* (о вещи) 1) уменъш. лычко [Я ж ка- ЖУ — ЧУР *м: візьмеш, як то кажуть, личком, а віддаси ремінцем... (Г.-Арт.)]; виміняв ремінець на ~ко позов, променял сапогй на лбпти (кукушку на гістре- ба); 2) (нашивка на погоне) воєн, дорев. лычко. личкований спец. разг. облицбванный. личкувальний спец. разг. облицовочный [Личкувальну цеглу треба широко застосовувати (Рад. У яр., 1946, XII)]. личкувальник спец. разг. облицбвщик. личкувати, -кую, -куєш 1) покрывать плохое лучшим; (иногда) маскировать; 2) строит, разг. облицовывать. личм&н, -на 1) уст. металлическое украшение, носимое женщинами на шее; 2) обл. старший пастух [Як череді без личмана, так козакам без гетьмана (Ном.)]. лиш см. лише. лигааєвйдіїий мед. лишаевидный. лишаєподібний мед. лишаеобразный. лишай, -шая бот., мед. лишай [Плями тютюну зеленіли на тлі сірого каміння, як здорові- лишаї (Коцюб.)]. лишайний бот., мед. лишайный. лишайник бот. лишайник [На камінні чорніли лишайники і подекуди мох (Трубл.)]. лишайниковий бот. лишайниковый лишати, -таю, -шаєш, лишити, -шу, -шйш оставлять, оставить; (бросать навсегда или временно — еще) покидать, покинуть [Тепер я вашу зброю всю У закладі лишаю (Л. Укр.)\ Ноги Якима, узуті в здорові чоботи, глибоко поринали в сніг і лишали за собою цілу низку ямок (Коцюб.); Ч и р- н я к: Пане Мартине, прошу вас, робіть свою роботу, а свої уваги лишіть для себе лишатися, -таюся, -шаєшся, лишйтисн, -шуся, -шйшся 1) оставаться, остаться [Петрикова мати Щодня ходила на роботу, і він лишався дома сам (Куч.); Самотньою лишилася Лукія вдома (Ле)]; 2) страд, з. (несоверш.) оставляться; покидаться; ер. лишати. лише, редк. лиш 1) част, лишь, тблько, тблько лишь; (при пов. н.) -ка [Хотів говорити і не міг. Лише дивився (Коцюб.); Сотник: .Піди лиш скрипку принеси Та з лиха гарно потанцюєш (Шевч.); Усі дівки прийшли Води набирати, Лиш моєї милої Не иускаб мати (народна пісня)]; 2) сот тблько, лишь [Лиш Данило щез в тумнні, Аж із-за горбочка Йде дівчина молодая (Руд.)]; аби '-¦шё (~ш) лишь бы тблько. лишений оставленный; покинутый. Ср. латати. л шпень част. редк. лишь, тблько, тблько лишь; (при пов. н.) -к. і [Всі, хто лишень міг, утікали в поле або в ліс (Коцюб.); Сідайте лишень на лавках: Я байку розкажу— дослухайте, хлоп'ята! (Боров.)]. лишенько, лишечко уменьш. разг. гбрюшко [Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче,- то так і мов лишенько (Вовч.)\; ой, ~ко (мені, моє)! (при испуге, удивлении, восторге и т. п.) разг. матушки!, батюшки (мой)!, мать честная!, ох мне!; обл. охтв мне! [Та як ушкварили — ой, лишенько мое! Хто в ліс, мовляли, хто по дрова (Гл.); —Ой, лишечко,—каже лисичка,—санки тріщать (народна казка)]. лишити см. лишати. лишитися см. лишатися. лишка разг. нёчет [ Чи чіт, чи лишка? (Ном.)\\ чіт і ^*ка чёт и нёчет. лйшко разг. уменъш. от лихо [Було тоді нам ^лишко тяжке! (Вовч.)]. лйшпій лишний [Лишнього нічого не вигадуй (Ном.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)