Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лоп 458 лос еще) плица [Вольна добував усіх сил, щоб затримати лопать крила біля землі (Ільч.); На широкі лопаті могутнім потоком рине вода, закрутиться величезне колесо (Собко)]. допіт, -поту разг. 1) лопот; 2) топот; шлёпанье [— Ай! — Високе, чисто жіноче і різко-дзвінке, воно в блискавку злилось з рожевим тілом та з лопотом ніг (Коцюб.)]. Ср. лопотати 1, 3. лопітлйвий см. лопотлйвий. .лопнути см. лопати1. лопонути, -ну, -непі фам. улепетнуть [Лопоне він од мене (Рудч.)]. лопотанпя см. лопотіння. лопотати, -почу, -почеш и лопотіти, -почу, -потйш разг. 1) (говорить) лопотать; 2) (о разных звуках) хлопать; шуршать: шелестеть; плескать (о знаменах, о парусах) [Виноград лопоче листям (Важан); В сухому повітрі літали й лопотіли крилами, кажани (Скляр.)\ В тиші лопотіли сторінки, наче їх вітер перегортав (Коцюб.); Сотні червоних прапорів лопотіли в повітрі (Гонч.)]; 3) (о ходьбе, о беге) топотать; разг. шлёпать [Діти у довгих латаних сорочках, лопочучи босими ноженятами, з радістю бігали міняти Василькові воду^ (Турч.); Дівчинка зривається з ліжка й босими ногами лопотить по підлозі (Донч.)]. лопотіння разг. 1) лопотанье; 2) хлопанье; шуршание; шелест; плескание [Прапор • звився в ясному небі, і моряки, вишикувані в носовій частині корабля, почули його хвилююче лопотіння на свіжому вітрі . (Куч.); Він щоразу зводився на лікті і тривожно прислухався до лопотіння вітру за стінами будинку (Риб.)]; 3) топот; шлёпанье [Чи ви завважили, яка то радість слухати лопотіння босих маленьких ніжок? (Коцюб.)]. Ср. лопотати 1—3. лопотіти см. лопотати. лопотлйвіш разг. 1) болтливый; лопотун; (о женщине) лопотунья. 2) хлопающий; шуршащий; шелестящий; плескающий [Духовий оркестр патетично вдаряв, і багатотисячною зграєю злітали лоиотливі оплески запальних глядачів (Смол.); Дугою вигинаються бамбукові древка лопотливих знамен (Гонч.)]. Ср. лопотати 1—2. лопот її я 1) лопотіти; 2) хлопанье; шуршание; шелест; плескание; 3) топотня; шлёпанье. Ср. лопотати 1—3. лопотун, -на разг. лопотун [Лопотун лепече, а дурень слуха (Ном.)]. лопотуха разг. лопотунья, лопотуха. лопотючий разг. (сильно) хлбпающий; (сильно) шуршащий; (сильно) шелестящий [Купила собі ситцю на спідницю, та там такий цупкий та лопотючий (Полпг.— С л. Г р.)]. лопух, -ха бот. (Агсііит Ь.) лоп^х [Біля підніжжя скелі чорніла велика кругла дірка, заросла дерезою й лопухами (Донч.)]. лопуховий лопушный [Голову хлопця прикривав, як капелюх, широкий лопуховий лист (Донч.)]. лопухуватий лопушистый [Гречка сей рік удалася лопухувата (Лебед. у.— Сл. Гр.)]. лопуцьок, -цька 1) молодой нежный стебель некоторых растений, обычно съедобный [I моя ж душа не з лопуцька і хоче того, що й людська (Ном.)\; 2) обл. см. латук: латук дикий. лопушаний лопушный. лопушина лист лопуха [Вирвала лопушину та й потягла спідницю просто по грядках, прохолоджуючи пику лопушиною, неначе справді пані (Н.-Лев.)]. лопушиння собир. лопух; лопухи. лопушйстий лопушистый [Дівчата проминали лопушистий, густий буряк (Горд.)]. лопушитися, -шиться (о растении) лопушиться. лопушник лопушник. лопушок, -шка уменьш. лопушок [Злякалась Миша та притьмом, Поміж травою, лопушком, 3 переполоху почухрала (Гл.)]. лопушшя собир. лопух; лопухи [Заспокоївши голод, хлопець засунувся під якийсь пліт у лопушшя і заснув мов забитий (Ф/?.I. лорд лорд. # лорд-мер, -ра лорд-мэр. лоретка уст. лоретка. лорі нескл. сущ. м. р. зоол. лори. лорнет лорнет [Наш Онєгін входить, Іде поміж рядами сам, Лорнет подвійний свій наводить На ложі незнайомих дам (перекл. з Пушкіна)]. лорнетка разг. лорнетка [Анна Сергіївна дивилася в лорнетку на пароплав (перекл. а Чехова)]. лорпірувати, -рую, -руєш лорнировать. лосеня, -пяти лосёнок. лосенятко ласк, от лосеня. лосина лосина. лосини, -сйп воен. ист. лосины. лосиний лосиный. Ср. лось. лосинний лосинный. Ср'. лосина. лосиновий лосиновый, лосинный. лосиця лосиха; обл. лосйца. лоск, -ку лоск. лоскіт1, -коту (об ощущении) щекотка [Тонкий, ніжний лоскіт трепетом проймав усе тіло (Козач.)]. лоскіт2, -коту (о звуке) обл. треск [Грім пробував розсаджувати гори. З таким лоскотом і гуком потрясав ними, неначе хотів їх присилувати виступити зовсім із свого непохитного супокою (Коб.); Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння, а всередину з лоскотом посипались тиньк і цегла (Коцюб.)]. лоском нар. обл. 1) (о в"щах) в беспорядке [Як приїхали звідкільсь та коні випрягли, то так лоском і покинули все — так і лежало (Свидн.)]; 2) (о людях) вповалку [Всі [п'яні] лоском лежали аж до другого півдня (Квітка)]; 3) (о хлебе, сене) лоском, в лоск. лоскотання щекотание, щекбтка [Раптом великі, холодні од умивання руки лягли йому на груди та ребра і підняли кудись угору, в змішаний запах тютюну і помади, в лоскотання шорсткого волосся, теплих батьківських губ (Коцюб.)]. лоскотати, -кочу, -кочеш щекотать [Терпкий солодкуватий запах цвіту груш і яблунь приємно лоскотав* у ніздрях (Кач.); Самолюбство Білаша приємно лоскотала думка, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)