Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
луг 460 лук луг [Немов . вітаючи переможців, кричали на полях і лугах птахи (Скляр.)]\ 2) уст. лес (на нйшенности) [Ой не шуми, луже, зелений байраче {народна пісня)]. луг4,-гу {вещество) 1) щёлок; обл. бук; 2) хим. щёлочь. дуговий луговой [Добрі лискучі коні побігли пружною луговою дорогою {Ст.)\\ ~>вйй метелик энт. луговой мотылёк. луда 1) спец, луда, полуда; 2) {на глазах) луда [Мені нараз мов луда з очей спала (Фр.)\ Розпадеться луда На очах ваших неситих. Побачите славу, Живу славу дідів своїх (Шевч.)]. лудан арх. лудан {арх.)\ камка [Страждали співці в самоті; На них не сіяли жупа- ни-лудани, Коли ж на руках їх дзвеніли кайдани, То вже не були золоті!.. (Л. Укр.)]. луджений 1) прич. лужённый; 2) прил. лужёный [За цегляним муром Опричного двору видніються мідяні й луджені дахи дерев'яних палат {перекл. з 0. Толстого)]* лудження лужение. лудильний лудильный. лудильник спец. лудильщик. лудильнії ця спец. лудйльщица. ^ лудити, -джу, -диш лудить. лудитися, -диться лудиться. лудіння1 {действие) лужение. лудіння2 обл. одежда, платье [Молодиці і дів- чата-відданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали, і воно на них як жар горіло, аж сміялося (Кач.)]. лужайниця бот. обл. см. муляпка. луження 1) щелочение; 2) золение, золка, бучение. Ср. лужити 1—2. лужиїт разг. луг [Бригада розорала під капусту кусок лужини, зарослої кінським щавлем {Ст.)]. лужити, -жу, -жиш 1) щелочить; 2) (о белье, о шкурах) золить, бучить. лужитися, «житься 1) щелочиться; 2) золиться, бучиться. Ср. лужити 1—2. лужицький лужицкий. лужичани, -чан лужичбне. ' лужичанин лужичанин. лужичанка лужичанка. лужний хим. щелочной [Найкращим агротехнічним заходом, що знищує лужну реакцію їх [солонців], є внесення гіпсу і органічних добрив (Колг. вироби, енцикл.)]. лужність, -ності хим. щёлочность [Кислотність і лужність шкодять рослинам {Колг. вироби, енцикл.)]. лужок, -жка уменьш., ласк, лужок; обл. луговина; (на опушке или посреди леса) лужайка [Ой, при лужку, при лужку, При широкім полі, При великім табуні Кінь гуля по волі {народна пісня); Ліс був тут рідкий, мішаний. Часто зустрічалися нам невеличкі лужки й болітця {перекл. з Федорова)]. * ' Луза луза [Василь, перехилившись над бор- ' том [більярда], загонив кулю в ліву лузу (Десн.)]. лузання лущение, щёлканье. лузати, -заю, -заєш, лузнути, -ну, -непі щёлкать, щёлкнуть; разг. щелкать, щелкнуть; {только несоверш.) грызть, лущить, обл. лузгать [Мотря мовчки лузала насіння (Н.-Лев.)\ Марко побачив громадянина, що весело лузав горіхи (Трубл.); Єдиним порухом на її кам'яному обличчі був зовсім короткий і скороминучий порух вуст, коли, лузнувши зернятко, вона миттю спльовувала набік {Смол.)]. лузга 1) с.-х. лузга, шелуха; 2) перен. шелуха; словесна ^та словесная шелуха. лузний лузный. лузнути см. лузати. луїбланівщина полит, ист. луиблановщина. луїдор, -ра ист. луидбр. лук лук [Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий лук (Фр.)]. лука1 {покрытое травой пространство) луг [Професор довго дивився вдалину, де за луками жовтогарячою хмарою здіймався ліс {Ваш)]. лука? {изгиб) 1) {края седла) спец. лука [Ма- кедон узяв дівчинку до себе на коня, > вона боязко вхопилася ручками за луку сідла (Шиян)]\ 2) {реки, морского берега) геогр. лука [Ріка Буг, що вигиналася тут лукою, оперізувала гору і все старе місто з трьох боків {Нач.)]. Лука {имя), разг. Лукаїп, -ша Луки. лукавець, -вця разг. лукавец. лукавий 1) прил лукавый; (скрывающий мыт умыслы —ещё) коварный; (игривый—об улыбке, лице, взгляд" и т. п.— еще) плутоватый, разг. плутовскбй [Мавка: ..Я не люблю її — вона лукава, як видра (Л. Укр.); Схопив [Тарас] пензель — і незабаром г картону дивилися лукаві, хитрувато примружені дядькові очі (Іван.); Навіть один вираз його скуластого обличчя з лукавими темними очима говорить, що цей хлопець не з тих, які киснуть у всяку погоду (Ст.)]\ 2) (род. лукавого) сущ. церк., разг. лукавый [Ні богові свічка, ні лукавому дудка (Ном.)]. лукавинка разг. лукавинка; з ^кою разг. с лукавинкой. лукавити, -влю, -виш лукавить [Ми не лукавили'з тобою, Ми просто йшли; V нас нема Зерна неправди за собою (Шевч.)\. лукавиця разг. лукавица. лукавість, -вості лукавость; коварность. Ср. лукавий 1. лукаво нар. лукаво; коварно; плутовато; плутовскй [Василь Карпович лукаво мружить око (Донч.)]. Ср. лукавий 1. лукавство лукавство; коварство [Обличчя Козакова стало зосередженим, і з нього зникло легковажне лукавство (Гот.), Л у к а ш: Іще говорить про хижість, про лукавство,— вже о мовчала! (Л. Укр.)\. Ср. лукавий 1. Лукага см. Лука. Лукашів, -іпева, -шёве разг. Луки {род. п. от Лука). Лукерія, Луксра, разг. Ликёра, Лукёря, редп^ Ликерія Лукерья. Лукина Лукина. луківник, -ка с.-х. луговбд. луківництво с.-х. луговодство. Лукія Лукйя. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)