Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лук 461 луп Лукіян Лукьян. луковиця анат., архт. луковица. луковичний анат., архт. луковичный.- лукомор'я поэз. уст. лукоморье [Край лукомор'я дуб зелений І золотий ланцюг на нім (перекл. з Пушкіна)]. лукопасовищний с.-х. лугоиастбищный [Кавуни висівають переважно в кормових і лукопасовищних сівозмінах (Ноле, вироби, енцикл.)]. лукуллівський лукулловский. Лук'яп Лукьян. лулуснути, -ну, -неш усилит, фам. треснуть [Ой, стережімся, бо так і лулусне котрусь по голові довбнею (Н.-Лев.)]. лулусь межд. усилит. 1) (о звуках) треснуло; хлоп [Аж ось — лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас (Греб.)]; 2) (о действии—ударил) хлоп, бац [Лулусь його у лоб! (Грип. — Сл. лупа эхо; бтзвук [Велична і урочиста мелодія гімна нашої Вітчизни пливе над селом, котиться луною в ліси (Куч.); Коли ж на довгому шляху прийдеться Мені почути співи гучні, вільні, — В моїй душі для вих л\на знайдеться (Л. Укр.)]; пішла ~н6 покатилось бхо [Защебетав соловейко— Пішла луна гаєм (Шевч.)]. луна-парк, -ку луна-парк. лміарій, -рію астр, луна рий. лу^&ти, -паю, -наєш звучать; (быть слышным) раздаваться (преим о повторном), слышаться; (далеко—ещё) разноситься; (отражаться) отзываться, отдаваться [Над сопками лупала степова українська мелодія (Десн.); Лунають на Радянській Україні веселі пісні щасливого, вільного народу (Вишня); Як тільки тюлень висовував з води вусату морду, враз лунав постріл (перекл. з Сьомушкіна); Десь віддалік лунали голоси (перекл. з Павленка); Восени кожний звук у лісі лунає далеко навколо (Донч.)]; радісні крики ^пали в повітрі радостные крики звучали (раздавались; разносились) в воздухе, радостные крики оглашали воздух, воздух оглашался радостными криками. лунатизм, -му мед. лунатизм. лунатик лунатик [Пригортаючи до себе тремтяче телятко, немов дитину, вона шептала, шептала, як лунатик (Ряб.)]. лунатичний лунатический. л\патичка лунатичка. лунка с.-х., горн, лунка [Дівчата сапою робили на ріллі лунки на відстані п'яти— десяти сантиметрів одна від одної і в кожну кидали по три— чотири зернини (Козач.)]. лункий 1) звонкий, звучный; уст. поэз. громозвучный; (о голосе) яркий (уст.) [Бродять дівчата молоді з піснями лункими (Головко)]; 2) (с сильным резонансом) гулкий [По темних і лунких коридорах Старов прошмигнув майже бігцем (Ільч.)]. лункість, -кості звонкость; звучность. лунко нар. 1) звонко; звучно [І заспівали птиці лунко (Мас.)]; 2) гулко [Зала велика, і слова лунко розносяться десь під стелею (Собко)]. Ср. лункий 1—2. лунковий с.-х., горн, луночный. ^ луночка 1) уменьш. с.-х. луночка;) мат. луночка. лунь, -пя орн. лунь; сивий, як (реже мов) ~нь седой, как лунь [Марина: ..Ото раз побігла я, а мені назустріч ветхий, ветхий дідок, сивий, мов лунь (Стар.)]. луораветлапи, -иїв уст. луораветланы. луп межд. разг. 1) (глазами) миг; ~п о ч й м а (увидел) глядь [Потяг Охрім з двома баклагами до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею... Луп очима! Стоїть солдат... (Квітка)]; 2) (о действии — схвати.*) хвать, цап [Цуп та луп! — сховав у кишеню (Ном.)]; 3) (о действии— ударил) хлоп, бац [Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде (народна казка)]. лупа лупа [Зараз за ворітьми показалося, що Рудик забув лупу (Коцюб.)]. лупа перхоть [Пом'ятий піджачок його був обсипаний лупою і сивим волоссям (перекл. з О. Толстого)]. лупанар, -ру ист. лупанар. лупання разг. мигание. лупати, -паю, -паєіп, лупнути, -пу, -непі разг. мигать, миги^гь [Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці (Мирн.)]; ^пати очима (бессмысленно) смотреть; (без дополнения — ещё) хлопать глазами [В хаті, крім старого діда, який з печі байдуже лупав на них очима, нікого більше не було (Панч); Безтямно лунаючи очима, він дивився на Григорія Івановича, неначе побачив його вперше в житті (Смол.)]; ^путд очима разг. раскрыть глаз? (на мгновение) [Стара лупнула очима, бистро поди* вилась па Оксану (Квітка)]. лупати, -паю, -наєш ломать, колбть, дробить [Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! (Фр.)]. лупатий разг. пучеглазый [На призьбі, затиснувши бородою скрипку, сидів сталий циган, біля нього — лупатий юнак з оуб- ном (Гонч.)]. лупень, -пня разг. побои; собир. трёпка, лупцовка [Штефан врятував Юрка -від лупня і сорому (Козл.)]; дати ~пия задать трёпку, оттрепать [Дав йому лупня добре, —"довго буде джмелів слухати (Ном.)]* лупити, -плю, -пиш і) (очищать; обдирать) лупить [Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? (Чуб.); Ви любите на братові Шкуру, а не душу! Та й лупите по закону (Шевч.)]\ 2) {брать непомерно дорого) перен. фам* лупать, драть; 3) (производить на сеет— о наседках) высиживать [Нанесла [качка] яєчок, вкрила гніздечко пухом і сіла на яєчка лунити каченята (Вишня)]; 4) (не- бивать) разг. лупить, лупцевать; (кулаками—ещё) тузйть; вулье. садить; 5) (есть) вулъг. лбпать, уписывать, уплетать [Бублики лупить, як хто кунить (Пом.)]; 6) (быстро бежать) разг. лупить; О ***ти 6 ч і фам. лунйть (пялить) глаза" [Л лупить Чінка свої очі в темпу темноту |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)