Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
луп 462 луч (Мирн.)], 8^6 и ~ти фам. зубы скулить [Чого зуби лупиш? (Фр.)]. лупитися, -питься 1) шелушиться; разг. лупиться [Лупляться ноги, що все в воді (Василък. у. — Сл. Г р.)]; 2) (о птенцах; вуъьг. с людях) лупиться, вылупляться [Минали За днями дні. Раби мовчали, Царі лупилися, росли (Шевч.)]; 3) страд, в. лупиться; ер. лупити 1. лупка разг. трёпка, луицбвка [Позирнув Петро на вузлик., коли б хоч не відняв та отут лупки не дав або й не зарізав прямо (Тесл.)]. лупнути см. лупати. лунулїп с.-х. лупулйн. лупцювання раз?,, лупцбвка. лупцюнати, -цюю, -цюєпі разг. лупцевать, лупить; (кулаками—ешё) тузйть; фам. дубасить; вульг. утюжить, садить, костылять [Дід боляче лупцював мене за кожне відвідування столовника (перекл. з Горького); Бурлаки., миттю кинулись на осавулу і почали його лупцювать кулаками (Н -Лев.)]. луск, -ку треск [Нараз луск, мов удар чимось твердим о підлогу (Фр.)]. луска чешуя [На поверхні тихої річки викинулась риба, блиснула лускою, стрепенулася і., знов пірнула у глибочінь (Ваш); Чорні стіни здригалися, луску жалю з себе скидали (Черемш.)]. лускання 1) треск; 2) трескание; 3) лущение, щёлканье. Ср. лускати 1—2, 5. лускати, -каю, -каєш, луснути, -ну, -неш 1) (издавать треск) трещать, треснуть [Товсті здорові листки шелестіли й лускали^.-Л <?*.); Надворі мороз лускає (Вовч ); То там, то там лускали постріли (Панч); Лускав інколи грім і гоготав по дебрях і верхах (Март.); Ось щось злегка луснуло— наче перервалася нитка (Мирн.)]; 2) (ломаться, разрушаться и т. п.) лб- паться, лбпать (обл.), лопнуть; (издавая треск — ещё) трескаться, треснуть [Ракети лускали високо під хмарами (Фр.)', Не слуха Жабэ, дметься гірш, Все думає, що стане більш. Та й що, дурна, собі зробила? З натуги луснула —та й одубіла! (Гл.); Не коліть, не бийте мене, бо не видержу, от-от лусну (Н.-Лев.); З переляку очкур луснув (Ном.); Тут уже і в Ґонтаря лусну в терпець (Бат)]; 3) хлопать, хлбпнуть [[ він луснув рукою по великій, у свинячу шкіру оправленій книзі (Фр.)]; І 4) (только соверги — нанести сильный удар) фам. треснуть [Луснув його пай сердито обценьками (Вас.)]; 5) (только песоверш.: есть семечки, орехи) грызть, лущить, щёлкать; разг. щелкать; обл. лузгать [Катерина байдуже лускала насіння з таким звуком, як тріскотить хмиз у печі (ІЇпп.)]. лускатий (покрытый чешуёй) чешуйчатый. лускатися, каюся, -каєшся, луснутися, -нуся, -неіпся лопаться, лбпать, лопнуть; трескаться, треснуть. Ср. лускати 2. лускіт, -коту обл. треск [А рев, лускіт, гук не переставав (Фр.)]. лусковидний бот. чешуевидный. лускокрилі, -лих сущ. энт. чешуекрылые. лускоподібний чешуеобразный, чешуйчатый. лускотіти, -кочу, -котиш усилит, трещать. луснути см. лускати. луснутися см. лускатися. лусочка чешуйка. пусъ ме.жд. 1) (о звуке) треснуло; хлоп [Коли раптом щось — лусь! Стрельнув хтось з рушниці (Коцюб.)]; 2) (о действии — ударил) хлоп, бац [Прийшов чоловік до вовка: лусь, лусь! кийком (Руд.)]. лутйга бот. (АігірІех І*.) лебеда. лутка оконный косяк; (доска в нижней части оконного проёма) подоконник [[Річард] відходить трохи набік і схиляється до лутки вікна, захоплений жалем (Л. Укр.); Сергій поклав кашкет на лутку (Козач.)]. Луцьк Луцк. луцький луцкий. лучанин обл. луговбй [Покоси рожевого та червоного од квіток лучаного сіна (Н.-Лев.)\. лучатися, -чаюся, -чаєшся, лучйтися, -чуся, -чишся уст. случаться, случиться [Кілько разів йому лучається ночувати в Бориславі (Фр.)\ Як це лучилось? Як це сталось:* Що скоїлось? Ніхто не зна... (Мур.)]. лучина лучина [Я ходила, молода, в темний ліс по лучину (Чуб.)]. лучинка уменьш. лучинка; ласк, фолък. лучинушка. лучйнний, лучйповий лучинный. лучити, -чу, -чині разг. метить, метиться, целить, целиться [Лучив в ворону, а попав в корову (Ном.)]; ~ти наповал обл. убивать наповал; убивать насмерть [Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (Бажан)] лучити, -чу, -чиш обл. связывать, соединять [Вона відчуває, що вже лиш небагато зосталось в її душі струн, які лучили її з життям (Коб.)]. лучйтися см. лучатися. лучка уменьш., ласк, лужбк [3 лучки над ставом пахтіло висхлим болотяним сіном (Смол.)]. лучковий техн. лучкбвый [По всій довжині циліндра тягнуться тонкі стальні смуги, зазублені подібно до лучкової пили (Кола, Укр., 1939, VIII)]. лучний луговбй. лучник ист. лучник [Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл — разючий дощ війни (Бажан)]. лучок1, -чка (оружие) уменьш., ласк, лучбк [Довго )ван-царенко побивався за жінкою.. От він узяв лучок срібний, набрав у торбину хліба, тикву почепив через плече, пішов шукати (народна казка)]. лучок2, -чка 1) (в инструменте, в емтм, в верёвке, в пиле; снаряд для ловли птиц) лучбк; 2) муз. уст. редк. смычбк [Надвечір Лука Корнійович узяв скрипку й луяок та ноти й пішов тихою ходою до школи (Н.-Лев )]. лучок3, -чка (часть седла) спец. ленчик. лучче разг. 1) прил. см. луччий 1; 2) нар. лучше [Роби вже лучче те, що вмієш, Той бачитиме всяк, Що ти іцо-небудь розумієш (Гл.)]; ^че всього, ~че за "все лучше всего, наилучше [Гості почули, що |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)