Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
луч 463 лучче всього зробити—розійтись по домівках (Н.-Лев.)]; *^че нині горобець, як завтра голубець поел, л^чше синица в руках, чем журавль в нёбе; синица в руках — лучше соловья в лесу. луччий разг. 1) (как определение) лучший; трохи ~чн& немного лучший; разг. получше; 2) (как сказуемое) лучше [Я згадую тоді про степ Широкий, пахучий, Та й думаю: і я тоді Неначе був луччий (Гл.)]. лушня обл. см. люшня. лушпаєчка уменьш. корочка; скорлупка. Ср. лушпайка 1. лушпайка 1) (кожура некоторых фруктов, овощей) корка; (твердая оболочка) скорлупа [Обличчя його стало рожевим, лише гостреньке підборіддя біле, і до нього прилипла лушпайка соняшникового насіння (Коп.)\\ 2) :^кй (мн. ч.) собир. шелуха [Соломія лузала насіння і збирала лушпайки в жменю (Н.-Лев.)]. лушпанина разг. корка; скорлупа [Голова, мов горіхова лушпанина, тріснула (Мирн.)]. Ср. лушпина 1. лушпйпа 1) (кожура некоторых фруктов} овощей) кбрка; (твердая оболочка) скорлупа [Незабаром летіла до мене в двері надкушена кислиця, шматок соняшника або з кавуна лушпина (Вас.)]; 2) собир. шелухе. лушпйпка уменьш. корочка; скорлупка [Інколи лушпинка від насіння приліплялась до нижньої губи, і тоді вона коротко дмухала через губу, пюб лушпинка злетіла (Смол.)]. Ср. лушпина 1. лушпйшш собир. 1) корки; скорлупа; (преим. мелкая) шелуха; (отбросы) очистки [Весь поділ вже був повен лушпиння, а воно все сипалось туди, мов з решета (Коп.)]; ср. лушпина 1; 2) перен. шелуха [..Маркс і Енгельс взяли з діалектики Гегеля лише її «раціональне зерно», відкинувши гегелівське ідеалістичне лушпиння.. (Сталін)]. лушпиночка уменьш. корочка; скорлупка. Ср. лушпйпа 1. лущати, -щу, -щиш обл. трещать [Та то, мабуть,^двері на мороз лущать (Н.-Лев.)]. лущення, лущіння 1) лущение, шелушение; 2) лущение, щёлканье; 3) лущение [Необхідно приділити виняткову увагу вчасному проведенню лущення стерні і оранки під озимину (Звіт ЦК КП(б)У XVI з.); Широко застосовувати лущіння полів дисковими і лемішними лущильниками (Рад. Укр., 1947, II)]; 4) лущение. Ср. лущити 1—4. лущильний спец. 1) лущильный, шелушильный; 2) лущильный; 3) лущильный. Ср. лущити 1," 3—4. лущильник с.-гг. лущильник [На третій день жнив, порадившись з Пастушенком, наказав на стерню пустити лущильники г{Досн.)]. лущити, -щу, -щиш 1) (очищать от шелухи, скорлупы, коры) лущить, шелушить [Вона лущила квасолю і щось весело говорила (Нозач )]; 2) (есть семечки, орехи) грызть, лущить, щёлкать; разг. щелкать; обл. лузгать [Марія, засвітивши світло, сіла край стола лущити насіння (Мирн.)]; 3) (почву) с.-х. лущить [Трактор звільниться від молотьби, піде лущити стерню (Куч.)]; 4) (разделять на пластины — о бревне) техн. лущить. лущитися, -щиться лущиться, шелушиться. [Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (Панч)]. лущіння см. лущення. люба 1) прил. см. любий 1; 2) (род. любої) сущ. любимая, милая; возлюбленная; л?- да, люба [Тепер свою любу 3 далекої сторони Я веду до шлюбу (Руд.); Тв сниш, моя люба, далеко, далеко... Простори і дні поміж нами лягли (Герас.)]. Ср. любий 1—2. люба, -би обл. любовь [Русалка: ..Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так,, як твоя люба або моя журба! (Л. Укр.)]. любанка разг. см. люба 2. любапочка ласк, от любанка. любва обл. люббвь [її очі з любвою спочили на гарному, трохи обпаленому сонцем: лиці (Фр.)]. любенький уменьш., ласк. разг. мйленькпй. любенько нар. разг. мило; приятно; (с любовью) любовно; (приветливо) ласково; (со~ гласно, дружно) ладком [Молоді [медвежата], що не знали ще свого ворога в чоло- віці, муркотіли любенько в гнізді і бавились собі, мов малі песики (Фр.); Поговори з нею гарненько та любенько (Н.-Лев.)]. любесенький ласк. разг. миленький. любесенько нар. разг. ласк, от любенька [В тому гаю два Голуби були І як брати любесенько жили (Гл.)]. любий 1) прил. дорогой, «любимый; (реже} милый; фольк. любый; (как ласковое обращение или приложение) касатик, (о женщине) касатка; уст. любезный [Дихни на повні груди, народе любий мій! (Тич.); Настя дивилася на портрети своїх любих синів, і посмішка гордовитого вдово* лення не сходила з її уст (Кач.)]; 2) (род. любого) сущ. любимый, милый; уст. воз- любленпый; (в народной поэзии) ладо, лада [Мавка: Ні, любий, я тобі не дорікаю (Л. Укр.)]. люби-мене нескл. сущ. ж. р. бот. (Му080іі8 раїїизігіз Ь а т.) разг. незабудка. любимець, -мця любимец [Той бичок, з-під Чорнушки-корови, був любимець Івасів (Мирн.)]. любимий любимый [Любиму вітчизну топта* ти не дам Кривавим, підступним і злим ворогам!.. (Важан)]. любимиця любимица. любимчик разг. неодобр, любимчик [Випрямилась [генеральша] — висока, суха, мура, аж зелена; а очі — як у її любимчиків — жовті-жовті (Мирн.)]. Люби па см. Любов. любисток, -тку бот. (ІеьШісит Ь.) любисток [Ростила сина, викохувала, маленьким в любистку та м'яті кунала (Козач.)]. любитель, -теля любитель [Наш шофер належав до любителів швидкої їзди (Трубл.)]^ любителька любительница. любительство любительство. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)