Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
-люб 464 -любительський любительский [По дорозі знімалися.., але не знаю, чи вдадуться фотографії,, бо любительські (Коиюб.)]. -любительщина разг. прен. любительщина. -любити, -блю, -биш любить [Радянські люди безмежно люблять свою прекрасну Вітчизну (Літ. газ., 1950, ЇХ); Я знов люблю, я знов співаю, Вітаю щастя молоде (Мас.)]; дуже (палко) ^*ти когб очень (сильно; горячб) любить когб; (преклоняться перед кем — еще) обожать когб;, уст. боготворить, обоготворять кого; разг. быть без души от когб; ~биш їздить —~бй й саночки возить!, лоа., ~*биш смо- р б д и н у — г^бй і оскбмину! посл. і любишь катиться—люби и саночки возить!; ' г р 6 ш і лік «^блять см. гроші. -любитися, -блюся, -бишся обл. любить друг друга; (быть в любовных отношениях — ещё) любиться (обл.) [Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з собою добре, любилися (Вовч.); Була в нього в цім селі дівчина, що з нею він любився (Шиян)]. люб їсть, -бостї редк. любовь і От я звікувала у розкоші, иам'іж пішла по любості (Вовч.); Замфір присідав під кущем, обережно, з люоістю розгортав листя (Коцюб.)]. -любка1 (любимая девушка) милая; (в народной поэзии) любушка, зазноба, лада; фам. милка, мил&шка [Виведу стадо, на лузі сяду, В пісні згадаю любку мою (Мас.)]. -любкаа бот. \(РІаіапІНега К і с Ь.) любка. л юбко, -ка разг. милый; фам. милёнок [Па вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Фр.)]. -любленець, -нця любимец [І юні оч проводжають Крилатих любленців [голубів] своїх (Рил.)]. люблений редк. любимый [В його на руках дівчина його люблена ридала... (Вовч.)]. люблепиця любимица. • люблячий прил. любящий [Душно було йому коло Галі —від жалю, від суму; від її погляду люблячого ще скрутніш... (Вовч.)]. -любо 1) нар. мило; приятно; (с любовью) любовно; с наслаждением [А соловейко троянді вродливій Так любо співав (Л. Укр.); Не дві ночі карі очі Любо цілу- • вала (Шевч.)]; 2) (в значении сказуемого) любо; приятно [Любо було глядіти на ті здорові, рум'яні лиця, розігріті мужньою відвагою (Фр.)]. любов, -ббві люббвь; (страсть—ещё) зазнбба (уст.) [З усіх кінців країни, з фабрик і заводів, шахт і рудників, із сіл і окопів, робітники, солдати і селяни звертались до Леніна за порадами, з словами співчуття, підтримки і палкої любові (Віогр. Леніна); Хвилини першої любові! Хто вас не згадує в житті? (Мур.)]; ~*в до знаний см. знаний 1;иалк6~в до кбго пылкая люббвь к ком^; обожание когб| уст. обоготворение когб; не до ~ббві (не нравится) разг. не пб сердцу [3 нею ве можу жити... вона мені не до любові... (Коцюб.)]. Любов (имя), разг. Люби на Люббвь. любовний люббвный [Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Л. Укр.)]. люббвпо нар. любовно [Радянський народ, творець нової соціалістичної культури, любовно ставиться до всього справді передо- вого і високого (Літ. газ., 1948, І)]. Любомир, -ра Любомйр. Любомйра Любомира. любомудр, -ра уст. любомудр [І засвітив, любомудре, Світоч правди, волі..." (Шевч.)]. любонька 1) ласк. різг. мйлочка, голубка, голубушка [О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який же красний! Сест« ронько-любонько, коли ж ви його візьмете? (Вовч.)]; 2) (любимая девушка) миленькая; (в народной поэзии) любушка, зазнобушка, лада. люббта обл. удовольствие; (в сказуемом — обычно) приятно (посмотреть) [Стануть їсти — знов любота: Одна ложкою до рота, ^Цруга хлібець подає (Гл.)]. любочка милая; любушка, зазнобушка, ла*да; голубка, голубушка, касаточка [Коли друг, так і любочка (Ном.)]. Ср. любчик 1. любощі, -щів люобвь; любовные лбски [Лука ш: ..Я того й не знав, що любощі такі солодкі! (Л. Укр.); Село вгамувалося, поснуло, молоді серця впивалися піснею, любощами, волею... (Горд.)]. любування любование. любуватися, -буюся, -буєшся и редк. любу. вати 1) (ким, чим и на кого, на що, редк. з кого, з чого) любоваться (кем, чем) [Наташа й Андрій затримались на узліссі, любуючись довколишнім краєвидом (Бойч.); Михайло: Хіба не можна любувати красою, тішить серце розмовонькою дівочою? (Стар.); Після довгого зимнього сну все прокидається, продирає заспані очі й, озирнувшись кругом, любує на землю (Мирн.)]; 2) (в чбму) їм. кохатися 2. любчик і) разг. милый, фолы:, зазнбба, зазнб- бушка, ладо, лада; (в обращении — еще) голубчик, касатик [Літають три соколи, Соколи не голуби, — А любчик мені любий (Федък.)];2) обл. любимец ІХлоачикбув у хаті тій, син господаря, плазунчик, бать* ків любчик і пестій (Фр.)]. люб'язний любезный; (готовый услужить — ещё) предупредительный, услужливый, уст. обязательный [А коли погляди їхні ву« стрілись, на лиці його враз з'явилася лю« б'язна посмішка (Шовк.); Вона була госпо диня привітна та люб'язна (Вовч.)]. люб'язний обл. милый, приятный; уст. любезный [Він [батько] їй сказав ще попереду: «..хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний» (Квітка)]. люб'язність, -пості любезность; предупреди* тельность, услужливость; обязательность [Лице Валентина Модесто'вича аж світилося від люб'язності (Шовк.)]. Ср. люб'язпий. люб'язно пар. любезно; предупредительно, услужливо; обязательно [Дук люб'язно ставився і до неї (Баш)]. Ср. люб'язний. люверс мор. люверс. люд, -ду собир. разг. люд [Йому подобалось цілі дні вештатись між самим різноманіть ним людом (Панч% |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)