Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
загч 31 заг загниваючий капіталізм (Рад. Укр., 1946, VIII)]. загнисти см. загнивати. загпйстйся см. зашиватися. загнити см. за ги н вати. ' загпйтися см. зашиватися. запиватися, -ваюся, -ваєшся 1) обл. разгневаться, рассердиться [Не йдеш? Запивалась на Яся твого? (Фр.)]; 2) (начать сердиться) уст. загнёваться. загніздитися, -шздйться загнездйться [Мелодія, опанувавши душею, загніздившись там, не хутко німіє (Коцюб.)]. загнітити см. загшчувати. загнітитися см. загпічуватися. загнітник бот. (РагопусНіа серНаШез В є 8 з.) приноготбвник. загнічувати, -чую, -чуєш, загнітити, -пічу, -нїтиш кул. зарумянивать, зарумянить [Спали соломи три крутені під челюстями, щоб загнітити, як хліб гнітять (Чуб.)]. загпічуватися, -чується, загпітитися, -нітиться кул. зарумяниваться, зарумяниться [Пироги добре загнітилися (Сл. Гр.)]. загноїти см. загноювати. загноїтися см. загпбюватися. загноювати, -пбюю, -пбюєш, загноїти, -пою, -поїш загнаивать, загноить. загноюватися, -пбюється, загноїтися, -поїться загнаиваться, загноиться. загнузданий взнузданный; заузданный [Іржуть на вітрі коні чорногриві, Загнуздані, засідлані в похід (Мал.)). Ср. загнуздувати. загнуздати см. загнуздувати. загнуздування взнуздывание; зауздывание; обуздывание. Ср. загнуздувати. загнуздувати, -дую, -дуєш, загнуздати, -даю, г даєш взнуздывать, взнуздбть; (народнопоэтическое) зауздывать, зауздать; обл. обуздывать, обуздать [Сапожков надів шапку, загнуздав копя, крекчучи, підтягнув попруги і скочив у сідло (пёрекл. з О. Толстого); Кривоніс: Тепер нас не загнуздаєте. Не словами, а шаблею відповідати будемо (Корн.)]. загнуздуватися, -дується взнуздываться; зауз- ! дываться; обуздываться. Ср. загнуздувати. загнути см. загинати. загнутий загнутый [Носить він довгий темний каптан, сап'янові чобітки з дуже загнутими носами (перекл. з О. Толстого)]. загнутися см. загинатися. заговини, -впп церк. зйговенье. заговорити см. заговорювати. заговоритися см. заговорюватися. заговорювати, -рюю, -рюєш, заговорити, -ворю, -вбриш заговаривать, заговорить [Ви заговорюєте так, щоби пе дати нам полуйки (Фр.)\ — Ну, не турбуйся ж так дуже, — заговорив віп до неї (Коцюб.); Десь зовсім близько заговорив кулемет (Риб.); Стихло в залі! Гліика у музиці заговорив (Тич.)]; ^ш зуби- разг. заговаривать, заговорить зубы [Книш і мертвому зуби заговорить (Панч)]. заговорюватися, -рююся, -рюєшся, заговоритися, -ворюея, -вбршпся заговариваться, заговориться; (увлечься беседой — ещё) затолковаться (фам.) [Говорить-говорить Щур, заговорюється, піт витирає (Вас.)]. загоготати, -гочу, -гбчеш и загоготіти, -гочу, -готйш загоготать; (о громе) загрохотать; (о ровном, глухом шуме: воды, пламени, вьюги и т. п.) загудеть [Небо загоготало, затріщало й запалало огнем... (Мирн.); Князь: ..Тілько що за браму Я вибрався, аж разом так стемніло, І грім загоготів (Фр.); Ліс просвітився полум'ям наскрізь, затріщав, загоготів (Гонч.);3 середини стодоли вихопилось раптом полум'я й загоготіло (Коцюб.)]. загоджувати, -джую, -джуєш, загодити, -годжу, -годиш задабривать, задобрить [Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)]. загодовувати, -дбвую, -дбвуєш, загодувати, -дую, -дуєш закармливать, закормить. загодя нар. разг. заранее; разг. загодя [Лише скупа маленька ягода, Шипшина, схожа на заграву, Мені нагадує вже загодя Дніпровську дальню переправу (Мал.)]. загоєний залеченный; заживлённый. Ср. загоювати. загоєння заживлёпие. загоїти см. загоювати. загоїтися см. загоюватися. загойдати, -даю, -даєш закачать; (легко, мерно) заколыхать [Повільно загойдає [вітер] Шнур телефонних ліній (Важан)]. загойдатися, -даюся, -даєшся закачаться; заколыхаться [Лампа в його руках загойдалася, і заліплене газетою скло з брязкотом упало на підлогу (Куч.); Захвилювалось без кінця-краю море живих квітів, загойдались вінки, затріпотіли в повітрі червоні стяги (Гонч.)]. Ср. загойдати. заголити1 см. заголювати1. заголити2 см. заголювати2. заголитися см. заголюватися. заголовний заглавный; заголовочный; ^>не с л б в о заглавное слбво; (в словаре — ещё) слово словника. заголовок, -вка заглавие; заголовок;1 арх. титло [Ковальчук розгорнув газету, пробіг очима заголовки і, склавши її вчетверо, знову поклав на стіл (Трубл.)]; давати, д а" т и ^>к (ч о м у) давать, дать заглавие (заголбвок) (чему), озаглавливать, озаглавить ?что). заголосити, -лоту, -лбсиш заголосить; (с при- говариваниями — ещё) запричитать; (навзрыд; с завыванием разг. — ещё)- завопить; (поэз.: о музыкальных инструментах) заплакать, зарыдать [Марина не слухала батька, навіть не глянула на його, а ще дужче заголосила (Мирн.)]. заголубитп, -блю, -биш разг. заласкать. заголубіти, -бїю, -бїєш заголубеть [На левадах, під горішником'і ліщиною, спочатку заголубіли проліски (Скляр.)]. заголювати1, -люю, -люєш, заголити, -голю, -голиш (обнажать) равг. заголять, заголить. заголювати2, -люю, -люєш, заголити, -голю, -гблпш (брать в солдаты) ист. забривать, забрить [Сина в солдати Позаторік заголили (Шевч.)]. заголюватися, -лююся, -люсшся, заголитися, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)