Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЛЮД 466 лют людяно нар. человечно, по-человечески, человечески. люес, -су мед. люэс. люетичний мед. люэтический. люїзит, -ту хим. люизит. люк мор., техн. люк [3 офіцерського люка показалося молоде обличчя мічмана Во- робсйчика (перекл. з Новикова-Прибоя); З дзвоном відкрився люк ближчої машини (Донч.)]. люкокйй, -вого сущ. спец. люковбй [Люковий куняв, спершись на стояка (перекл. в Волошина)]. люкс 1) люкс; 2) физ. люкс. Люксембург (род. Люксембурга — о городе, Люксембургу — о государстве) Люксембург. люксембургіапство полит, ист. люксембурги- анство. люксембурзький люксембургский. люлечка1 уменъш., ласк, трубочка [Гей, сидить же кобзар на могилі І люлечку потягає (народна пісня)]. Ср. люлька1. люлечка2 уменъш., ласк, колыбелька, люлька. Ср. люля. люлі 1) межд. бай; 2) (припев) люлй. люлі-люлі, люлі-люлечки дет. баю-бай, бай, ббюшки-баю, баю-баюшки-баю. люля дет. колыбелька; разг. люлька, зыбка. л юл яти (л юл то, люляєш) разг. баюкать [Лю- ляю, люляю, поб'ю котка, полаю (народна пісня)]. люлька1 (для курения) трубка; обл. люлька [Він глянув на свою люльку і підійшов до Гната. — Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити (Коцюб.)]. люлька3 (часть лафета) воен. люлька. люльковий трубочный. Ср. люлька1. люмбаго нескл. сущ. ср. р. мед. люмбаго. люмен физ. люмен. люмін&тор, -ра мор. люминатор. люмінесценція физ. люминесценция. люмпен-пролетаріат,-ту люмпен-пролетариат. люнет воен. и пр. люнет. люпйп, -пу бот. (Ьиріпиз Ь.) люпин [Люпин на зелене добриво під озимі сіють звичайним способом рядковою сівалкою зараз же після ранніх ярих культур (Колг. вироби, енцикл.)]. люпинізація с.-х. люпинизация [Розвиток люпинізації у наших поліських районах відкриває також великі можливості для застосування фосфоритного борошна під Люпин разом з калієм (Вісник АН УРСР, 1949,4)]. люпиновий люпйновый. ліопиносГяння с.-х. люпиносёяние [Для того, щоб забезпечити стале люпиносіяння, необхідно в усіх поліських колгоспах закладати насінники люпинів (Колг. вироби, енцикл.)]. люстерко, люстёречко, люстречко уменъш., ласк. обл. зеркальце [Яша дбайливо поставив на табуретку біля професора склянку води і знов підійшов до люстерка (Баги); Одставила [Таня] люстречко, взялася книжку медичну читать (Тесл.)]. люстра люстра [Із стелі звисає розкішна важка люстра (Донч.)]. люстрацн, -цій эк. люстрации. люстречко см. люстерко. люстрин, -ну текст, люстрин. люстриновий текст, люстриновый [До старенької плахти та почепила люстринову запаску (Квітка)]. люстро обл. зеркало [Попід стінами виблискували великі люстра в різьблених ра* мах (Козач.)]. люстровий текст, обл. люстриновый [Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (Котл.)]. люсувати (-сую, -суєш) вапно (вапну) обл. гасить известь. лютеїн, -ну биол. лютейн. лютеранин рел. лютеранин. лютеранка рел. лютеранка. лютерапство рел. лютеранство. лютеранський рел. лютеранский. лютесценс с.-х. люте сцен с лютецйт, -ту хим. лютецйт. лютецій, -цію хим. лютеций. люїеційовий хим. лютёциевый. лютий1 прил. 1) лютый (книжн., поэз.), злой, (сильнее) злейший; (безжалостный—ещё) жестокий, бесчеловечный; (полный гнева; неукротимый—ещё) яростный, ярый (книжн.)% свирепый, неистовый [Робітники зрозуміли, якою лютою і темною силою є царське самодержавство (Ленін); Люта розправа з усіма невдоволеними стала лозунгом уряду після 9-го січня [1905] (Ленін); Люта Мотря вхопила з столу миску з борщем і кинула її під ноги свекрусі (Н.-Лев.); — Що-о? Леонід метнув лютим поглядом на дівчину (Гонч.)]\ 2) (очень сильный) лютый; (о морозе, об эпидемиях — ещё) свирепый; (только о морозе) жестбкий, жгучий, трескучий [Вертає Чіпка в село.. Там люди сновигають; там чоловіки бідкаються своїм убожеством та лютими морозами (Мирн.)]; ~ те г 6 р е лютое горе; ^- та зима лютая (суровая) зима" [Щетакої зими, лютої та скаженої, люди не зазнають! (Мирн)]. лютий2, -того сущ. (название месяца) февраль [17 лютого 1897 року Ленін вирупшБ на сибірське заслання (Біогр. Леніни)]. лютити (лючу, лютиш) редк. злить, сердить; (сильнее) приводить в ярость. лютитися (лючуся, лютишся) злиться; (сильнее) свирепеть, приходить в ярость, уст, яриться [Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Мирн.)]. лютість, -тості лютость; злость; жестбкость, бесчеловечность; ярость, свирепость, свирепство (уст.), неистовство [Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості (Л. Укр.); Скажена лютість вхопила його за серце (Коцюб.)]. Ср. лютий1!. лютіти (лютію, лютієш) свирепеть, приходить в ярость. лютішати, -шаю, -шаєш свирепеть (ешё бблыпеУ; (о морове) крепчать [Хуртовина надворі дедалі лютішала (перекл. з Коро» ленка)]. лютневий1 февральский. Ср. лютіш2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)