ляк 468 ляс роди (Ус); Ця подорож віщувала йому багато незвичайного, такого, що заразом і лякало і радісно хвилювало (Кач.)]. лякатися, -каюся, -каєшся пугаться, страшиться; книжн. устрашаться, разг. трусить [Фашистські заіарбпики лякалися слова — партизан (Шер )] лякай шпі пугливый; (робкий) р?дк. трусливый | Ворог знов погрожує війною, Точить г ніж па наш квітучий край. Що ж, нехай. Ми не а лякливих (Дор.)]. лякливість, пості пугливость; трусливость. О р. ЛЯКЛИВІШ. ллклйко иуїлйво; трусливо [Ксьондз ..лякливо ошрівсь, чи не входить ианиа Апеля (Коцюб.)]. Ср ляклйнші. лялечка і) умрньил , ласк, куколка [Дівчинка била в сховище з лялечкою в руці (Тер )]; ^браний, як ~ка одет, как куколка; 2) ум^ньш., ласк, ребёночек, днтягко; ОН І ~КІІ НИКОгб, НИ ДуіИЙ | 111 ОДНОІЧ) більше! Ні лялечки, хоч гам що! (Пас)]; 3) днт куколка [На початок травня вже з'являться і перші лялечки, з яких незабаром виведуться нові покоління мурашок (Коп.)]\ обертатися, обернутися в ~ку окукливаться, окуклиться. лй ія разг. 1) ребенок, дитя (Що можна ля лі, того не можна мамі (Мчрн I, 2) (игрушка) р*дк кукла ІВоїм тут бавилась і лялю Тримала в рученьках своїх (Сос.)]. лялька 1) кукла ІІІ'івіть для свого семирічного віку Ґаннуся була дрібнесенька, чисто тобі жива лялька {Коп.)]; 2) ранг, ребёнок, дитй; 3) ант. куколка; обертатися, обернутися в ~ку окукливаться, окуклпты я. ля.іькбннй 1) кукольный [Протягом вересня місяця ц. р. відбувається огляд лялькових театрія республіки {Літ *оя 19-Іії. IX І; 2) (не настоящий} игрушечный ['%і паперу вроблені пливуть Лялькові крейсери (Мур )І. лямікка оторбчка, выпушка (кант или н'хо вал) [ІЗіля ніг йс го стояв невеличкий чемодан у синьому чохлі з червоними лямівками (Соб ко)]. дяЧіка лямка [Він зіскакував 8 постелі і, розмахуючи руками, показував мені, як ходять бурлаки в лямках (пер*кл. а Горького^], тягти (терти) ~ку перен. раьг. тянуть лямку [Буває трудно, гірко нам На світі тую лямку терти ' Гл )]. ля мова ни її оторбченный; окаймчбпний [При березі гори в жалобі, снігами лямовані хмари (Л Укр.)] Ср лямувяги. лямунДтн, -мую, -муєіп оторачивать; (обшивать каймой; окружать собой а виде каймы) окаймлять. ляп межд. і) (об'ударе, ввуке) бяц; хлоп [Хтось мене ляп по руці (Коцюб )\, 2) (о падении) шлёп [ Пташки із гнічда додолу якось ляи 'Гл.)]; 3) (сказал) брнк. ляпавиця обл. слякоть [Тротуари, мокра ляпавиця, Ліхтарі гойдаються байдужі (Рйл і\. \ ' ляпанець, -пця разг. ґплепбк. ляпанина разе прен. пачкотпй*. ляпання 1) хлбпанье 13а' дверима чулось шелестіння сторінок, ляпання книжкою в стіл і сердито бурчання (Коцюб.)]; 2) (плохое рисование, питание) разг. прен. пачканье, пачкотня, маранье. ляпас, (реже) лящ, -ща пощёчина; фам. затпещина, плюха, лещ, оплеуха [[Професор] кидається на Трощенка і згарячу дав йому кілька ляпасів (Козач.); За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі яв инку, То тут тебе» лизне і чорт! (Котл.)]. ляпати, -паю, -навій, ляпнути, -ну, -пога ранг. 1) (о падении капель; пачкать) кДнать, капнуть; брызгать, брызнуть (За столиком старенькі батьки, схудлі, зажурені, мончкн сьорбали з ложок. Блідий Петрик та Докій- ка — шматочок під ложку, щоб не ляпало, — сьорб (Головко); Та помалу ти а тим квачем! Ось на мене ляпнуло! (Л Укр.)\\ 2) (ударять — преим. чем, по чему) стучать, стукнуть, хлопать, хлбппуть; (только сов*рш. вульг.—ещё) ляпнуть; [мягким^ обычно) шлёпать, шлепнуть [Не годиться но столу ляпать ложкою (Чуб.); Життя лящам, мов тим панам: Гуляють, ляпають хвостами... (Гл.); Ляпнула дверима (Сл. Г р.); Баранов., усміхнувся Борисові на прощання, міцно ляпнув його здоровенною рукою по плечу 'Собко); Як ляпне [сомі хвостом, вода вгору щоб по збрехати, сажнів на десять (Козач)]; 3) (делать наспех, кое-как) фам. ляїить, валять парга- нить, кропать; (о письме и рисовании- обычно) пачкать, ' марать, 4) (говорит что нибудь некстати, бестактно) фам. болтать, болтнуть, сболтнуть, фам. ляпать, ляпнуть, (только совррш — ещі) брякнуть, сморозить, отмочить [їм що пе ляпать язиком, аби ляпать (Пас); Довбня ляпнув таке, що Про пен ко тільки сплюнув і, не одказуючи нічого, почимчикував далі (Мирн.)% Нічого я не кажу! Ги ш> вчуєш та й ляпнеш інколи... (Ле)]\ 5)(лі<шю • сочррш — упасть) шлёпнуть. ляпіс, -су хим., мед. ляпис; уст. йдекий камень. ляиіе-лазур (род. ляпіс-лазурі) мин. лйпис- лазень. лгінісппії хим , мед. ляписный ляпка разг клякса [Вже велика ляпка просто на обгортці неприємно вразила директора (Донч.)]. ляпнути см ляпати. ляпотіти, -почу, -потйгл усилит. 1) капать, 2) шлёпать [А там карасики шкпарчнть, Справляють; бідненькі, таночок Аж хвостиками ляпотять (Гл.)]. Ср. ляпати 1—2. ляпсус, -су ляпсус. лярд, -ду лярд. ляси, -сів разг. болтовни; глотки [Прикро, але факт: на пустощі, на ляси та жарти у Вечірка зовсім не вистачає часу (Гонч.)[ підпускати ~сю заигрывать лкй- ничагь [Точила [Дидонаї всякії баляси і підпускала різні ляси, Енею тільки І угодить (Котл )]; точити ~си рач, болтбть, точить лисы; нести (разводить) турусы [на колёсах]. ляскання хлбпанье; щелканье, прищёлкивание; шлёпанье [Тільки ляскання ио руш
|