Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мер 504 мер мерзотно нар. мерзко, гнусно. мерзти см. мерзнути. меридіан меридиан [У Лондоні, на Грінвічі, вгорі, Вночі і вдень мигають ліхтарі, Щоб люди знали в морок і туман, Де йде меридіан (Воронько)]. меридіанний меридианный. меридіональний меридиональный. мерин мерин [Кожної п'ятниці Циганок запрягав у широкі сани гнідого мерина Шара па (перекл. з Горького)]. меринець, -нця уменъш., ласк, меринок. меринос меринос. мериносовий мериносовый; ^ва т к а н й- н а мериносовая ткань, меринос. мерія мэрия. меркати, -кає обл. мерцать [Сонечко вже закотилось, і зорі меркали у хатнє віконце (Вовч.)]. меркантилізм, -му ж. ист., перен. меркантилизм . меркантиліст ж. ист., перен. меркантилист. меркантильний ж. ист., перен. меркантильный. меркантильність, -ності эк. ист., перен. меркантй л і люсть. меркнути и меркти, -кие меркнуть; (терять блеск, силу—еще) тускнеть, (только прям.) тускнуть (разг.) [Світло меркло, ламаючись в хистких струменях води (Коп.); Надія, що на хвилину звеселила була їх засмучені голови, почала знову мерк- нути-зникати (Мирн.)]. меркотїти, -котить обл. мерцать [Нафтова лампочка блідо і чимраз блідіше мерко- тіла на комині (Фр.)]. меркти см. меркнути. меркуріальний мед. меркупиальный. Меркурій1 астр. Меркурии. Меркурій2 (имя) Меркурий. мерлан, -на ихт. мерлан. мерлий разг. мёртвый [Прочуємо, що десь мерлу знайдено — їде батько на неї поди- іштися (Вовч.)]. перлини, -лин, мерлинки, -пок обл. поминки; похороны. Меррей, -рею Меррёй, Муррёй. мерсеризація техн. мерсеризация. мерсеризований техн. мерсеризованный. мерсеризувати, -зую, -зуєш техн. мерсеризовать. мерсернзуватися, -зусться техн. мерсеризоваться. Мертве море Мёртвое море. мертвенний мертвенный. мертвенпість, -пості мертвенность. мертвенно нар. мертвенно. мертвець, -ця мертвец [Пізнай, Як живе твій милий: Чи живе він, чи мертвець (Гюров.)\. мертвецька 1) прил. см. мертвецький; 2) (род. мертвецької) сущ. мертвецкая. мертвецький 1) мертвецкий [Лушня надвечір знемігся та, завалившись на солому в стодолі, захріп мертвецьким сном(Мирн.)]\ 2) (о тишине) редк. мертвенный; [Тиша мертвецька, потім, мов з могили, Глухе стогнання — і знов пси завили (Фр.)]. мер і печи па, мертвеччина 1) мертвечина [Ведмеді не їдять мертвечини (перекл. в Нолевого)]', 2) перен. мертвечина [Треба вчитися., та не тій мертвеччипі, котрою забивають голови в гімназіях (Фр.)\. мертвий мёртвый; (прям.—ещё) неживой, книжн. безжизненный, рит. бездыханный [Песець, що попався в пастку, був уже мертвий (Трубл.); На хуторі панувала мертва тиша (Кач.)]; ^ва година мёртвый час; ^ва голова см. голова; «-^вий зиб, ~->ва зиб мёртвая зыбь; г-»ва петля яв. мёртвая петля; ні живий ні ~внй см. живий 1; як ~вий (без сознания) как мёртвый; (при глаголах упасть, лежать и т. п. — ещё) замертво. мертвити, -влю, -вйш 1) мертвить [Вимушено ввічлива усмішка не оживляла, а мертвила її ще більше і робила незграбною (перекл. з Федіна)]', 2) (лишать жизни) , редк. умерщвлять [Старих людей турки мертвили (Волч. у. — Сл. Гр.)\. мертвість, -вості мертвенность, безжизненность. мертвіти, -вію, -вієш мертветь [Дожидали Катрі — Катрі не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав — як дожидав! І мертвів і оживав (Вовч.)]. мертво нар. 1) мертвенно [Мертво дивився місяць в засніжені вікна (Ваш)]; 2) (в значений сказуемого) мертво [Тихо навкруги, мертво... (Коцюб.)]. мертвовщ, -воду обл. мёртвая вода (обл.), стоячая вода [Прозорі розмазані хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому, мертвоводі (II.-Лев.)]. мертвоїд энт. мертвоед. мертвоиародженнй мертворождённый. мертвота мертвенность; неодобр, мертвечина [Круг неї тиша і мертвота, як на землі, .так і на небі (Коцюб.); Проти плісені, сну, мертвоти Кличте духа до бунту (Фр.I мертвотний мертвенный [Він бачив мертвотну блідість обличчя Дорна (Собко)]. мертвотність, -пості мертвенность. мертвотно нар. мертвенно. мертвущий мертвящий. мертвяк, -ка мертвец [Ця монументальна нерухомість збентежила професора. Перед ним сиділа не жива людина, а мертвяк (Собко)]. мертвящий мертвящий [Цілюща та мертвяшз вода (Рудч.)]. мерти (мру, мреш) 1) умирать; разг. мерт [Люди на тиф почали хворіти й мерли, нь мухи восени (Головко); 3 щастя не мр}ть (Ном.)]; 2) (перен. — о сердце, дыхании] замирать; разг. мереть [Єсть серце єдше серденько дівоче, Що плаче, сміється, і мре, й оживає, Святим духом серед ад Понад ним витає (Шевч.)]. мерхлий померкший. мерхнути и мерхти, -хне 1) меркнуть; туск нёть; тускнуть [На світанні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі... (Пері) Ясні очі мерхли під натовпом важиі думок (Мирн.); В міру того, як звуки мерхли, в груди хлопчика вливалось відчуття якоїсь лоскітної млості (перец |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)