Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мех 509 миг нуло щось перед очима — жовте, кругле, дрібненьке... Невже філоксера? Увага подвоюється.. Ні, то не філоксера, то від механічної уразки напухла мочка... (Коцюб.)]. механічно нар. механически; механично; машинально [Ромашко зітхнув глибоко., і почав механічно мішати ложечкою чай (Н.-Лев.)]. Ср. механічний. механотерапія мед. механотерапия. Мехіко нескл. сущ. м. р. Мехико. меценат меценат [Коли б Спиридон був не кріпосним кухарем, а вельможею, з нього вийшов би добрий меценат (Ільч.)]. меценатство меценатство. меценатствувати, -ствую, -ствуеш меценатствовать. меценатський меценатский. мёццо-сопрапо н<>скл. сущ. ср. р. (о голосе) и ж. р. (о певице) муз. мёццо-сопрано. мёццо-тйнто нескл. сущ. ср. р. полигр. мёццо- тйнто. меч^ -ча меч [Бряжчать мечі, блищать списи І шоломи яснії (Л. Укр.)\ — Хто підняв меч, від меча і загине, — ще раз тихо, вдумуючись у кожне слово, повторив юнак (Собко); Крізь розбиту шибку Багров побачив сліпучі мечі прожекторів, які схрестила над морем ескадра (Куч.)]; вогнем (огнём) і ~чем см. вогонь. мбчет, -ту, мечеть, -ті обл. печь для выпекания хлеба у черноморских рыбаков [Поставили мечет, себто піч для хліба (Н.-Лев.)]. мечеть, -ті рел. мечеть [В імлі вирізьбилися шпилі мечеті (Десн.)]. мечик (часть в мялице или трепалке) с.-х. било, бйлень. мечник арх. мечник [Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (Важан)]. мечовидний мечевидный. мечонГс, -носа ихт. меч-рыба, меченбс. мечоносець, -сця ист. меченбсец. мечохвіст, -хвоста зоол. мечехвбст. меч-риба (род. меч-риби) ихт. меч-рьіба, меченбс. мёшкапець, -пця житель (по отношению к городу, селу, местности, стране и т. п.)\ (лицо, живущее в доме, квартире) жилец; (нанимающий помещение у частного лица— ещё) квартирант; книжн. обитатель [Незабаром весь майданчик перед каменоломнями був заповнений мешканцями ви- селка — чоловіками, жінками, старими, дітьми (Гонч.)\ В коридор повибігали мешканці готелю (Десн.); Ліс дивився на мисливця тисячами очей своїх невидимих мешканців (Вл.}]. мешкапка жительница; жилица; квартирантка; обитательница. Ср. мешканець. мешкання обл. помещение; жильё [Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешка ппя (Фр.)]. мешкати* -каю, -каєпі жить, проживать; (нанимать помещение у частного лица — ещё) квартировать [Нас мешкало разом гри товаришки (Коб.)]. мещеряк, -ка мещеряк. мещеряки, -кїв мешерякй. мещеряцький мещеряцкий. мещерячка ме ще р я чка. мжйчити, -чпть имжйти (мжпть) моросить [На землю осідав важкий, густий туман. Мжи- чия дощик (Десн.); Мжичило, і, мабуть, ця сама'мжичка повернула мені свідомість (Риб.)]. мжичка изморось, морось [Холодна мжичка проймає тіло (Коцюб.); День був похмурий, за вікнами сіялась мжичка (Донч.)]. мзда уст., гиутл. мзда [Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Смол.)]. ми (род. нас) мест, мы [Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились (Шевч.)]> миг1 сущ. редк. миг, мгновение; у три мйги (быстро) разг. мигом, вмиг, в однб мгновение [Радюк поїхав додому, в три миги вбрався і вже пізно приїхав на вечір (Н.-Лев.)]. миг2 межд. 1) миг [На небі ні хмариночки; зорі тільки миг-миг... (Тесл.)]; 2) мельк. Ср. мигати 1—2. мигавка разг. вспышка [Заграви далеких пожеж., усю ніч коливались і розходились, як круги по воді, аж до ледве помітних мигавок за обрієм (Головко)]. мигальний анат. мигательный. мигання 1) мигание; 2) мелькание. Ср. мигати 1—2. мигати, -гаю, -гаєш, мигпути, -пу, -пеги 1) (о свете; о глазах) мигать, мигнуть [Ще^ бетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (Тесл.); Маруся підвела голову і., посміхнулася, мигнувши білими віями (Козач.)]; 2) (показываться и исчезать) мелькать, мелькнуть [Мов блискавки, мигали в його голові різні плани, дикі, фантастичні (Фр)\ Перед вікнами мигнула якась висока постать (Коцюб.); В її очах мигнула турбота (Фр.)]\ гинути блискавкою (о мысли) блеснуть [В розпаленій голові молдувана мигнула блискавкою інша думка (Коцюб.)]. мигдалевйдний миндалевидный. мигдалевий миндальный; (о дереве, листьях и т. п. — ещё) миндалевый [До пеї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Панч)]. мигдалеві, -внх сущ. бот. миндалевые. мигдалик анат. миндалина; разг. миндалик. мигдалина миндалина. мигдаль, -лю бот. (Ату?сІаІиз Ь.) минділь [Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (Куч.)\ Лежали на возах помаранчі і мигдаль (Риб.)]; дикий (низький) ~>даль ( Ату?йаІіі8 папа Ь.) бобовник, дикий миндаль [Над квітучою рябизною пливло душнувате медяне повітря, п'янив голову запах дикого мигдалю (перекл. з Мальцева)]. мигдальний миндальный. мнгдальпик миндальник. мйги (род. мйгів) разг. жесты; (подача знаков друг другу) перемигивание [Катерина Маврикіївпа тільки походжала^ та |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)