Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
миг 51 О мшс величними мигами довгих рук давала за- I гад усім (Н.-Лев.)\\ н а «-*тах {как) жестами [Побачивши Муху, дівчина зупинилась і на мигах кликала його до себе (Панч)]. мигичити, -чить обл. моросить [Мигичило всю дорогу (Головко)]. мпгичка обл. изморось, морось [А біля тебе' в полі — мигичка, Ворон та ніч (Мал.)]. МИГКОТЇТИ СМ. МИГТІТИ. мигнути см. мигати. миготати см. миготіти. миготіння 1) мелькание; рябь; 2) мигание; мерцание, дрожание, трепетание; дрожащий свет; трепетный свет; сверкание. Ср. миготіти 1 — 2. миготіти, -готйш, -готйть и редк. миготати, -гочеш, -гоче 1) мелькать (Поїзд уже проминув гори і тепер мчав до Сімферополя. За вікном миготіли дерева, чагарники і сірі, набряклі хмари (Собко); В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: «Може, це сон?..» (Вас.)]; в очах ~готйть безл. в глазах рябйт; 2) мигать; мерцать, дрожать, трепетать; брезжить, брезжиться; сверкать [Вогники миготіли, немов хтось подавав якісь знаки (Трубл.)\ Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Тер.)', Сумовито миготить з маленьких вікон жовтаве світло каїанця (Фр.)\ Мигочуть вогники зелені і червоні (Важан)]. Ср. мигтіти 1—2. миготливий 1) мигающий; мерцающий, дрожащий; поза, трепетный; сверкающий [Чад., сповнював увесь простір кухні, передпокою і кімнати, де йшло бенкетування. 1 в цьому чаду немов розпливлось миготливе жовте світло круглих бляшаних каганців ] (перекл. а Фадеева); Очі в Ольги світлі, чисті, миіотливі, як вода в струмку (Коп.); Далеко й широко нічого, крім миготливої, і широкої зелені (Коб.)]\ ср. мигтіти 2; 2) б иол. мерцательный. мигтіння 1) мелькание; рябь; 2) мигёние; мерцание, дрожание, трепетание; дрожащий свет; трепетный свет; сверкание [Я пам'ятаю ранок чистий, Ліщини затінок дзвінкий, Роси мигтіння променисте (Рил.)]. Ср. мигтіти 1—2. мигтіти, -гтйін, -гтйть и обл. мигкотіти, -котиш, -котить 1) (показываться и исчезать) мелькать [І голуби, як пелюстки, Мигтять у радіснім тремтінні, І ловить погляд сторожкий Снлетіння неуловних ліній (Рил.)]\ в очах ~гтйть безл. в глазах рябйт [А всякого зілля, квіток! ..Аж в очах мигтить!.. (Вовч.)]; 2) (светить) мигать; (о неровном, колеблющемся свете) мерцать, дрожать, трепетать; (чуть светиться) брезжить, брезжиться; (ярко блестеть) сверкать [А ось левада,—так вся і мигтить проти сонця (Тесл.)\ Ф є с ь к а: ..Сиджу та так плачу, аж заходжуся. В печі вигоріло, лиш каганець мигкотить. Що мені, бідній сироті, робити? (Фр.)]\ см. также миготіти. іпігтючий 1) мелькающий [Порой зарипів, загойдався й поплив від берега.. Тюлін 1Ю1 линув на мигтючий берег, почухав | густу шапку свого волосся й перестав пхатися жердиною (перекл. з Короленкп)]; 2) мигающий; (неровно светящийся —об о<?неу свете и т. п. — ещё) мерцающий, дрожащий, трепещущий, поэз. трепетный; (отражающий свет) сверкающий [Крізь відчинене віконце було видно, як чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами бли«кавинь (Донч.)\ Ген-ген за луками, за мигтючими озерами біліло якесь село (Гонч.)]. мигцём нар. мельком [Ми встигли тільки мигцем глянути на загальний пейзаж (Смол.)]. мпдзатни см. мизатий, мйза мыза [Казали, що тепер весна, що в саду коло зруйнованої мизи чули солов'я (Вас.)]. мизатпй, мпдзатпії обл. разг. с отвислыми щеками; вульг. мордастый [Вона була негарна з лиця, мизата і кругловида (II.-Лев.); В одному рівчаку лазив мидзатий Микита з мокрими смужками під носом і щось збирав у пазуху (Панч)]. мизкати, -каю, -ка«ш разг. мызгать, трепать [ — Мизкай, мизкай одежу! — віє мене мати було лають (Черниг. у. — Сл. мизкатися, -каюся, -каєшся разг. 1) {об одежде) мызгаться, трепаться; 2) (о человеке) неодобр, таскаться, трепаться. мйзпик мызник. мйнка 1) (аппарат) мойка; 2) тряпка, мочалка; обл. судомойка [На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, в.і- лялись під»ногами мокрі мийки, ганчірні лушпиння з бараболі (Коцюб.)]. мийний техн. моечный [Найближчим часом буде пущено в експлуатацію мийний конвейєр (Рад. Укр., 1953, III)]. мйііїшк спец, мбйщик. мийниця 1) (о женщине) спец. мбйщяпа, 2) (аппарат) мбйка; 3) (посудная лохань) судомойка. микальник текст, мыкальщпк. мйкальииця текст, мыкальщица. микання мыканье. мйкатй (мйкаю, мйкаєт и мйчу, мйчет) 1) чесать; обл. мыкать, '-'їй мичку (мички) готовить дудёль [До пізньої ночі або миче в сінях мички, або — оце вже стала прясти вечорами (Головко)]; 2) обл. дёргать; рвать [Микав [Іван] соломи зі стирти.. і складав на посторонок (Стеф.); Вона в страшенній рознупі вхопилася за голову обома руками і, микаючи на собі волосся, скрикнула:—Мій сину! Мій сину! Вернися1 (фр-)\. микатися (микаюся, микаєшся и мичуся, ми чеше я) обл. 1) слоняться; (бродить) шататься (разг.); (суетливо) тыкаться (/шг.)[На Марусю, іцо тут микалась то в кімнату, тов хату, то з хати у сіни.., [Василь] і не дививсь зовсім (Квітка); Коло рота мичеться, та в рот не попаде (Нбм.)]; 2) (во ш вмешиваться; фам. лезть, соваться [Кай- даш і Лаврін микались і собі в бабську змажку, кричали на все горло, змагались разом з бабами A1.-Лев.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)