Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мил 512 мим милозвучніш благозвучный [Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб.)]. милозвучність, -пості благозвучие [Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (Фр.)]. милозвучно нар. благозвучно [Небо заграло. Милозвучно, потужно, свіжо (Гонч.)). милолиций, -ця, -це разг. миловидный [Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці (Котл.)]. милонафт, -ту техн. мылонафт. милосердий, милосердний милосёрдпый; уст. милосердый [Заплакала милосерда, Неначе за сином (Шевч.)\ Марія сплеснула в долоні. — За-ба-стов-ка! Господи милосердний! (Коцюб.)]. милосердо, милосердно нар. милосердно. мнлосердствувати, -ствую, -ствуеш уст. милосердствовать. милосердя милосердие; уст. благость [І хоч у горе закована, все ж я дочка Прометея і милосердя для себе не буду я в тебе благати! (Л. Укр.)]; мати ^>дя (до кого) иметь милосердие (к кому); уст. милосердствовать (кому). милостивець, -вця уст. милостивец. милостивий милостивый; (нестрогий — еще) снисходительный; (добрый — ещё) благостный (уст.) [Отам-то милостивії ми Нена- годовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (ІЇІевч.)]. милостивість, -вості снисходительность. милостиво нар. милостиво; снисходительно [—Треба'буде прохати Наталю, щоб вона, Яша, трохи повчила тебе історії там... географії, — милостиво розмовляє вона а Яковом (Вас.)]. Ср. милостивий. милостиня милостыня; уст. подаяние [Орест: ..Часом я цілий день стараюсь почути від вас хоч одно ласкаве слово, жду того слова, як старець милостині, і часто даремне... (Л. Укр.)]\ просити ~ню («--'пі) просить милостыню; (о способе сугцествоеания — ещё) побираться (разг.) [Голос в Андрія топкий, плаксивий. Наче милостині просить з очей Хоми (Коцюб.)]. милость см. милість. милування 1) ласки, нежничанье; фолък. милованье; н а ^ня нема силування посл. насильно мил не будешь [— Для мене нема поради, Маргарето, — відповіла тихо Олена. — «На милування нема силування», так само і на поважання (Коб.)]; 2) (кем, чем) любование [Було опівдні. Весняною прохолодою і духом терпкої прибережної лози впивалися груди.. Та партизанам було не до милування весною (Шер.)]. Ср. милуватися 1—2. милувати, -лую, -луєш миловать (уст.); (проявлять сострадание — ещё) щадить; (извинять — еще) прошать [Г а р н и ш: ..Карай мене Чи милуй, княже! Се моя вина! (Фр.)]. милувати, -лую, -луєш повз, 1) ласкать; (в народной поэзии) миловать, голубить [Ти не моя! І брови чорні Милує інший, а не я (Руд.)]; 2) (доставлять приятное ощущение) ласкать [Милує зір різьба на дереві, яка прикрашає хати зовні і всередині (Літ. гав 1939, IX)]. милуватися, -луюся, -лусніся 1) ласкать друг друга; разг. ласкаться, нежничать; (в народной поэзии) миловаться [Ми з нею удвох жартували, втішались, Та все цілувались собі, милувались (Л. Укр.)]; 2) (ким, чим, реже на кого, на що, з кого, з чого) любоваться (кем, чем) [Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся (Тич)] Іван Антонович приховано милується своїми бійцями (Гонч.)\ Правда, смішно віритя й любить, Правда, смішно з квітів милуватись? (Рил.)]; 3) (в чому) питать любэвь (к чему), любить (что); (преим. с отрицанием — ещё) находить вкус (в чём); в і н ^лується в музиці он любит музыку, у негб есть вкус к музыке. миля миля [Сіяли нам зорі за тисячі мпль (Л. Укр.)]. мйлышн, обл. мйляннй мыльный [Мамаев посміхнувся.., стер з рук мильне шумовиння й скинув його в мідницю (Борз.); Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку (Фр.)]. мильниця мыльница. мильниця, разг. мильнянка бот. (Заропагіа о/ґісіпаїіз Ь.) мыльнянка; см. также мило1; с о б а ч є мило. мимо 1) нар. мимо [Мимо мчали закриті карети (Ільч.)]; 2) предл. мимо [Леонід, проходячи мимо ліжка до Лялиної кімнати, затримався на мить поглядом на лікаревому зморшкуватому обличчі (Гонч.)]; 3) (преді с абстрактными существительными) об і. несмотря (на что) [Біле, як сніг, волосся покривало його голову, яку старепь, мимо дуже старого віку,, посив просто вгору (Фр.)]; ~мо волі, бажання против воли, желания; вопреки воле, желанию. мимовільний невольный; (более книжно) не- произвольный, самопроизвольный [3 гр\г- дей вирвалось мимовільне полегшене в радісне зітхання (Козач.)]. мимовГльність, -пості непроизвольность, о мопроизвбльность. мимовільно нар. невольно; непроизвольно, самопроизвольно [Опинившися на вулиці, я мимовільло обтер собі піт із чола і важко відітхнув (Фр.)]. Ср. мнмовїльпіш. мимоволі нар. 1) невольно; непроизвольно, помимо воли [Лукаш грає веснянки. Мавка, слухаючи, мимоволі озивається тихесенько на той самий голос (Л. Укр.)]; ср. мимовілі« ний; 2) (по принуждению, по необходимости) попевбле; разг. волей-неволей; уст неволей [Польоти мимоволі довелось припинити (Ільч.)]. мимоїжджий (о человеке) мимоезжий. мимоїздом нар. мимоездом. мимоїзний (о пути) мимоезжий. мимохідь нар. 1) мимоходом; (по пути — щі проходом (разг.) [Безжально палило сонне, нестерпна спрага мучила бійця, і віз мимохідь спинився коло криниці (ГорЦ, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)