Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
заг 36 заг в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Коцюб.)]. загрузнути см. загрузати. загрузочний техн. загрузочный. загрузти см. загрузати. заґрунтовувати, -нтбвую, -нтовуєш, заґрунтувати, -птую, -нтуєш жив., техн. загрунтовывать, загрунтовать. заґрунтовуватися, -птовується жив., техн. загрунтовываться. заґрунтувати см. заґрунтовувати. загрюкати, -каю, -каєш (громко) застучать; (не переставая — ещё) заколотить; (о дверях и т. п. — обычно) (громко) захлопать; (о шуме с раскатами—ещё) загрохотать; (загреметь, издать громовой звук — ещё) загромыхать [Шива проліз між рядами вішалок і хотів уже стрибати у вікно, як у парадні дв$рі загрюкали (Іван.)]. загрюкотати, -кочу, -кочет и загрюкотіти, -кочу, -котиш усилит, (грбмко) застучать; заколотить; (грбмко) захлбпать; загрохотать; загромыхать [За стіною щось загрюкотіло, хтось крикнув (Тесл.)]. Ср. загрюкати. заїс, -су (відділ запису ? к т і в громадянського стбну) загс (отдел записи актов гражданского состояния). загуба обл. гибель; уст. погибель [Розбійник!.. Людожер!.. Він хоче моєї загуби!.. (Коцюб.)]. загубити см. загублювати. загубитися см. загублюватися. загублений 1) прич. затерянный; потерянный; утёряпный; утраченный [Андрій взявсь за лопату і знову зловив загублену думку * (Коцюб.)] Лукаш починає грати. Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене і незабутнє, але хутко переможний спів кохання покриває тугу (Л. Укр.)]; 2) прич. погубленный; загубленный. Ср. загублювати 1—2; 3) (забытый, заброшенный) прил. затерянный [Андрієві дивно, що він вперше сьогодні бачив, які справді маленькі, загублені села (Коцюб.)]. загублювати, -люю, -люєш (разг. редк.), загубити, -гублю, -губиш 1) (лишаться чего-нибудь) затеривать, затерять (разг.); (чаще—только соверш.) потерять; (о вещах— ещё) утерять; (выпустить, дать упасть — ещё) обронить (разг.); (не о вещах — ещё) утратить [Усе позамикай, а ключ Лукашеві оддай — ще загубиш (Вовч.)\ І впустила хустку, буцім загубила (Квітка); Сьогодні дням і числам Я загубила лік (Л. Укр.); Семен зважився залишити назавжди книжку, хоч чув, що він наче загубив щось, що в його чогось не стало (Коцюб.)]; 2) (только соверш. — привести к гибели) погубить; разг. загубить [Тимоше, друже! не загуби свого віку веселого, а що гірш—чужого... (Вовч.)]. загублюватися, -лююся, -люєшся (разг. редк.), загубитися, -гублюся, -губишся 1) затериваться, затеряться; потеряться; утеряться; ср. загублювати 1; 2) (становиться незаметным) перен. затеривайся, затеряться [Далеко на півночі загубилось у тундрі маленько місто Сале-Хорд (Панч)]. загугнявити, -влю, -виш разг. загнусавить, загнусить. загуготіти,^--готйть и загугонГтп, -нить загудеть [Загуготіло, загомоніло коло нас (Вовч.)]. загодити, -джу, -диш разг. 1) начать порицать; (бранить, поносить, порочить) начать хулить; разг. начать хаять [Дивувалась, що се сталось старому, що разом за- гудив Василя (Квітка)]; 2) (опорочить) охаять (разг.); (оклеветать) очернить. загудіти, -ду, -дёш (прош. ер. загудів, загуділа, загуділо) и загусти, -гуду, -гудёш (прош. ер. загув, загули, загуло) 1) загудеть; (о насекомых и т. п. — обычно) зажужжать [Як загуде вітер, як застогне хуртовина в лісі... (Донч.); Загриміло, загуділо, Земля затряслася, І по небі громовая Стрілка пронеслася (Руд.); Вода ринула з лотоків, загула в крилах турбіни (Трубл.); — Здоровенькі були! — Обидві Мухи загули (Гл.)]; 2) (о голубях) фольк. заворковать [Ходить голуб коло хати Сивий, волохатий. Як загуде жалібненько, — На серцю тяженько (Метл.)]; 3) (упасть) разг. грохнуть, загреметь [Так з конем і загув у провалля (Сл. Гр.)]; 4) (двинуться быстро куда- нибудь) разг. броситься, кинуться; (массой— ещё) повалить [То повстанці за панами в місто дружно загули (Сое.)]; О було, т а ^-тулб см. бути; і слід «-^тув разг. и след простыл [Андрійко йому своє: — І так сидіть нудно! — Та знов югне з хати — і слід загув!.. (Вовч.)]. загукати, -каю, -каєш разг. загукать; (о более громких звуках) загреметь, загрохотать. загукати, -каю, -каєш 1) закричать [У ворота вбігло четверо молодих робітників і загукали на весь прогін (Панч)]; 2) (когб и разг. на кбго) разг. позвать (кого), окликнуть (кого) [Як проходили повз Хведорчин город, Марійка справді спинилась і загукала на подругу (Головко)]. загул, -лу разг. загул. загулювати, -люю,' -люєш, загуляти, -ляю, -ляєш разг. загуливать, загулять; (только соверш. — запьянствовать — ещё) закутить [Інколи каменяр загулює, і тоді розшукувати його ходить маляр Влас Карамушка (Шиян); І от з нудьги та з горя зап'є чумак, загуляє (Коцюб.); Під вечір піднявся холодний вітер, закуріло снігом, загуляла по лісу хурделиця (Збан.)]. загулюватися, -лююся, -люєшся, загулятися, -ляюся, -ляєшся разг. 1) загуливаться, загуляться [Ягора Шульгу побачиш, скажи, хай не загулюється (Шиян); Чи се ж таки до діла робиш, Що й досі тута загулявсь? (Котл.)]; 2) (увлекаться игрой) заигрываться, затраться. загулятп см. загулювати. загулятися см. загулюватися. загупати, -паю, -паєш забухать (разг.); (ногами, копытами и т. п.) затопать; (дверью и т. п.) (глухо) захлбпать, (глухо) застучать [3 клуні вилітав сивий димок, а раптом не стало, і тоді в кузні загупало молотом по ковадлові (Головко); Загупали по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)