Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мір 524 сгустить краски [Раз тільки, перебравши через міру, він завів про те розмову з нею (Мирн.)]; саме до ^ри (по мерке) в самую пбру; хоч у якійсь ~рі, хоч якбюсь ^роюхоть сколько-нибудь; разг. мало-мальски; через «¦^ру (много) чрезмерно; 2) (предмет, употребляемый для измерения) обл., уст. мерка; (сосуд — ещё) мера [А як тільки нашого братчика хоч би і у кабаці обдурюють, ..хоч трохи заслухайся або задивись, то й не доллє повної міри та мерщій і всипа у твою посудину (Квітка)]. мірабель, -лі сад. мирабель. міраж, -жу мираж [Станція, заллята срібним світлом, раптом виступила з темряви і стояла над низиною казковим міражем (Бойч.)]. міракль, -ля театр, ист. миракль. мірза (титул в Иране) мирза. мірило мерило [Правила, звичаї радянського суспільства стали [для населення ЧехоСловаччини] мірилом моральності (Гонч.)]. мірильний мерильный, мерительный. діірити, -рю, -риш 1) мерить, мерять; 2) обл. метить, метиться, целить, целиться [Де я мірю, там я вцілю, Де я важу, там я вражу (народна пісня)]. виритися, -рюся, -ришся мериться, меряться. міріади, -ріад книжн. мириады [Міріади дрібних крапель., спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками (Коцюб.)]. міріаметр, -ра мириаметр. мірка 1) мерка [Вони [нризвані з запасу] й до війни підходили з трудовою міркою, не хвастаючи, не позуючи, не ганяючи за чинами, без зайвої балаканини роблячи свою справу (Борз.)]\ на свою ^ку міряти разг. мерить (мерять) на свой аршин; 2) (сосуд для измерения сыпучих тел) уст. мерка; (четверик) мера [Він мірку гороху насипав (Рудч.)]. міркування размышление; (умозаключение) рассуждение; (мысль, план, предположение) соображение; (мнение) суждение; уст. толк [В основу міркувань про тактику марксист повинен покласти оцінку об'єктивного ходу революції (Ленін)] — Зробимо ось як, — і він виклав свої міркування (Панч); "У своїх міркуваннях про людей він вживав густих фарб (перекл. з Чехова)]; діяти за власним ^ням действовать по собственному усмотрению; к о р и с л и- в і ^ня корыстные побуждения (соображения, цели) [За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася. Робив це він не з якихось корисливих міркувань, це було його внутрішньою потребою (Гонч.)]. міркувати, -кую, -куєш размышлять; (строить умозаключения) рассуждать, (реже) судить; (говорить — ещё) толковать, разг. судить да (или и) рядить; (понимать, догадываться; обдумывать) соображать; (пред- полагатъ)^Хад,атъ [До самого вечора я міркував над батьковими словами. Ні, мабуть, таки конем не доїхати до Москви (Збан.); Якось-то йдучи уночі Понад Невою... Та йдучи Міркую сам-таки з собою (Шевч.); Обережно, щоб тебе не побачили, старайся дійти до села, а там уже міркуй, як знаєш (Фр.)\ Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (Вас.)]; не з твоїм розумом г^ти про ц є фам. это не твоего ума дело. мірний 1) мерный, размеренный [Ой, домбра моя, Джамбулова домбра І Ти вітай поета приграванням мірним (Тич.)]; 2) уст. умеренный [Т є о ф і л., до Парвуса: Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Л. Укр.)]; 3) (измерительный) спец. мерный. мірниця мера, мерка [Де Настя — там і Гнат. Жнуть на лану пшеницю — він поносить та поскладає в полукіпки її снопи. Копають у пана буряки — він своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб.)]. мірність, -пості мерность, размеренность, мірно нар. мерно, размеренно [Шур-шур... шур-шур... — мірно чалапали ноги (Коцюб.)]. мірошник мельник [Він і конюхом був і водночас мірошником (Шиян)]. мірошниківна разг. дочь мельника. мірошникувати, -кую, -куєш быть мельником; обл. мёльничать. мірошницький мельничий [Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи! (Лом.)]. мірошниченко разг. сын мельника. мірошничка разг. жена мельника; разг. мельничиха. мірра мирра. міррошш мирровый. мірчук, -ка плата за помол зерном; гарнцевый сбор. міряльний спец. мерительный. міряльник спец. мерильщик; (рабочий, занимающийся измерением чего-нибудь — ещё) смерщик. міряльпиця спец. мерйлыцица; смерщица. Ср% міряльник. мГрянпя измерение; разг., спец. смёрка. міряти, -ряю, -ряєш 1) мерить, мерять; (определять размер — ещё) измерять [М а- р и н а: ..3 ким це ти учора міряв пагорби над річкою? (Корн.); Хоч крізь сон подивлюся На ту Україну, Де ходили гайдамаки 3 святими ножами, — На ті шляхи, що я міряв Малими ногами (Шевч.)]; <мп на свою мірку см. мірка 1; ~ти сили (взаимно) мериться (меряться) силами [Юрма й ґуральня стояли напроти себе, немов міряли сили, немов ще рішали, хто переможе (Коцюб.)]; ^ти лозиною и т. п.) перен. разг. хлестать, стегать Андрій міряв лозиною то одного, то другого (Вас.)]; 2) обл. метить, метиться, целить, целиться [— Міряй в око [Медведеве, боярине! — шепнув з-позаду Макспц мірятися, -ряюся, -ряєшся 1) мериться; меряться; 2) страд, в. мериться, меряться; измеряться; ср. міряти 1. міс нескл. сущ. ж. р. мисс. місиво 1) с.-х. месиво; 2) (грязь на дороге) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)