Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зад 39 зад глядеться; разг. засматриваться, засмотреться [Лісовик: Не задивляйся ти на хлопців людських (Л. Укр.); Михайло: Глянь, он місяць задивився на нас (Стар.)]. задивбваний удивлённый; изумлённый [Стою зачарований, задивований, не збагну, що це за люди тут (Вас.)] Як укопана, стоїть жінка на обніжку поля, не рушить уперед — задивована й розгублена (Голое- ко)]. Ср. задивув&тися. задивуватися, -дивуюся, -дивуєшся редк. удивиться; (сильнее) изумиться [Дитя наївне так, кульбаби цвіт зірвавши, І задивується, і засмутиться завше, Коли від подиху в повітря одлетить Пушок легесенький (перекл. Рильського)]. задимати см. задувати. задимити см. задимлювати. задимитися см. задимлюватися. задиміти, -мить задымиться [Люльки задиміли, як димарі (Коцюб.)]. задимлений закопчённый, закоптелый; разг. прокоптелый, задымлённый [Напроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (Гонч.)]. Ср. задимлювати 2 и задимлюватися 2. задимлювання зак&пчивание. задимлювати, -люю, -люєш и задимляти,-ляю, -ляєш, задимити, -млю, -мйш 1) (только соверш.: начать испускать, пускать дым) ' задымить [Задимили самосадом сиві рибаки (Мур.)]] 2) (покрывать копотью) заканчивать, коптить, закоптить, выкапчивать, выкоптить; (только соверш.: пропитать дымом) задымить. задимлюватися, -лююся, -люешся, задимитися, -млюся, -мйшся 1) [только соверш.: ' начать дымиться) задымиться [Задимляться дороги широкі — Біль прокинеться в серці моїм (Ст.)]; 2) (покрываться копотью) закапчиваться, закоптиться, выкапчиваться, выкоптиться; (соверш. — ещё) закоптеть, прокоптеть, задымиться [Нещасна граматика почорніла, задимилась (Коцюб.)]; ср. задимлювати 2. задимляти см. задимлювати. за;шрака разг. задира, задирала [Незабаром помітили маленького задираку (Ільч.)]. задир&ти1, -р?ю, -раєш, задерти и задрати, -деру, -дереш (поднимать кверху) ' разг. задирать, задрать [Він задирає догори голову, здіймає картуз й замаху ється правою рукою (Риб!); Міномети задерли свої труби майже вертикально в самий зеніт неба (Гонч.); А він [Осел] брикав, хвіст задрав, Аж куряву підняв (Гл.)]; ^ти н 6 с а (редк. ніс) фам. задирать (драть), задрбть нос [— Ти, моя голубко, -— казав Ганні, — не по честі задираєш носа (Кач.)\. задирати8, -раю, -рбеш, задерти и задрбти, -деру, -дереш (растерзывать) задирать, задрать [От ведмідь і каже: — Знаєте що, панове! Лев щодня задирає нас не Чіенше як по десять штук (народна казка); А почне цар допитуватися: за віщо той задер зайця або ще кого-небудь, — так винуватий одбрешеться, що він з'їв його за те, що заєць глузував з царя або підмовляв інших убити цдря (народна казка); Прига дав розмову ,в крамниці про вовчу зграю що в цьому лісі задрала коня... (Шиян)\ задирати3, -р5ю, -ра*єш (затрагивать) разгх задирать. задиратися1, -р&ється, задертися и задратися, -дереться (подниматься кверху) разг. задираться, задраться [Пароплав якось по-чуд- ному занурився носом у воду, [а кормою задерся вгору (Трубл.)]. задиратися*, -раюся, -рбєшся (приставать к кому-нибудь) разг. задираться [Орися: Олексо^ Що ти? Прошу тебе, не задирайся з ним! (Фр.)]. задирйкуватий см. задерикуватий. задирйкуватість см. задерикуватість. задирйкувато см. задерикувато. задиристий задорный; разг. задбристый; см. ещё задирливий. задиристо нар. задбрно; задбристо [Море так- задиристо хлюпа у берег, так принадно дзвонить в човни! (Коцюб.)]. Ср. задиристий. задирка1 (на пальцах) заусеница, заусенец. з&дйрка' (на доске) спец. задбрина. задиркати, -каю, -каєш и задирчати, -чу, -чиш обл. 1) задребезжать [За дверима, біля ганку, щось застугоніло, і невдовзі задиркав мотор авто (Грим.)]; 2) (о коростеле) затрещать. задиркуватий задбрный; задбристый; задиристый; задйрчивый [Тоня по-хлоп'ячому задиркувата і тому здається трошки легковажною (Літ. еаз., 1946, IX )\. Ср задерикуватий. задиркуватість, -тості задбрность; задбри- стость; задиристость; задйрчивость [Бу- турлін вислухав скарги на задиркуватість боярина Пушкіна (Риб.)]. Ср. задиркуватий. задиркувато нар. задбрно; задбристо; задиристо; задйрчиво [Поправив на голові шапку, заклав за спину руки, задиркувато кругом розглядається (вас.)]. Ср. задиркуватий. задирливий задбрный; разг. задбристый; (ищущий ссоры) задиристый, разг. задйрчивый; (только о чём — почти дерзкий; также подстрекающий к столкновению) вызывающий ГКущі вирівнялись, примовкли, стоять в задирливій позі (Вас.)]. задирливість, -вості задбрность; задбри- стость; задиристость; задйрчивость; вызывающее поведение. Ср. задирливий. задирливо нар. задбрно; задбристо; задиристо; задйрчиво; вызывающе [Вона задирливо дивилась йому в вічі (Л. Укр.)]. Ср. задирливий. задирочка уменьш. спец, задбринка. Ср. зб- дйркаа. задирчати см. задиркати. задиханий запыхавшийся [До майстерні вбіг задиханий Олександр (Панч)]. задих&пня мед. задыхание. задихати (задихаю, задихаєш и задйшу, за- дйшеш) задышать. задихатися1, -дихбюся, -дихбєшся, задихатися, -дйхаюся, -дйхаєшся (от бега, быстрой ходьбы) вапьіхаться, запыхаться; (несоверш. — ещё) задыхаться [Не стало |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)