Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мор 543 мор мормон рел. мормон. мормонство рел. мормбнетво. моровий моровой [Важко було навіть повірити, що з цієї, на вигляд такої звичайної землі [Німеччини] знялася на весь світ морова пошесть (перекл. з Казакевича)]. моровиця 1) мор; 2) (чума) моровая язва. морожене 1) прич., прил. см. мороженії іі; 2) (род. мороженого) сущ. мороженое [Ми пішли їсти морожене (Л. Укр.)]. морожений 1) прич. мороженный; 2) прил. мороженый. морбжениця мороженица. мороз, -зу мороз; (при глаголе быть — ещё) морозно [У нас мороз, холодюка така, що просто замерзають люди (Коцюб.)\ Сніг з морозом поморозив Всі на полі квіти... (Л. Укр.); Лютневі морози гаптували узорами подвійні вікна (Шиян)]; ^рбз п і ш 6 в (п р о й ш 6 в, пробіг и т. п.) поза шкуру (поза шкіру, поза шкірою, поза спиною, поза плечі, поза плечима) разг. морбз но коже пробежал [Він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (Коцюб.); Медведеві аж мороз пішов поза шкірою від сього крику (Фр.); Голос Деменюка був здержаний, але Гадина почув, як йому від тих слів мороз пробіг поза плечі (Фр.)]; ~з п р о й н яв (обняв) кого см. проймати; [а ж] ~з в с и н а є кого, "^зом обдав к о г 6 разг. у кого мороз но коже дерёт (подирает) [Мене острах бере, морозом обдає, а за серце як п'явки ссуть (Барв.)], бере ~з см. брати 1; узяли (узялись) ~зн ударили морозы. морозенко фольк. мороз; уменыи. морбзец. морозець, -зцю уменыи., ласк. разг. морбзец [Морозець сковував грязюку (Собко)]; бере, брав ~ць подмораживает, подмораживало (безл.) [Пройшли перші осінні доші, вечори були теплі, а вранці брав морозець (Верш.)]. морозивник мороженщик. морбяивпиця мороженщица. морозиво мороженое [Заготовлені на дорогу цигарки тануть швидше за морозиво, виставлене на сонне (Шиян)]. морозйн, -ну строит, морозин. морозистнй обл. морозный [Від міг десь упасти (уявляла собі).. міг де-небудь у снігу лежати без тямки й замерзнути там у морозисту ніч (Коб.)]. морозити, -рожу, -рбзиіп 1) морбзить [Холодний вітер травневого ранку морозив (Риб.)], 2) (о продуктах) замораживать; разг. морбзить; 3) (перен.: парализовать) леденить [Целя., силувалася прогнати від себе ті жахом проймаючі картини, що вгризалися в її мозок і морозили кров у жилах (Фр.); Несвітський жах усім морозив душу (Л. Укр.)]; 4) (о погоде) безл. Морозить; 5) (об ощущении озноба) безл. знобить, лихорадить (когб), быть ознобу (у когб) [Одняк мене морозить Щось од спини розладиться холодцими мурашками ,по всьому тілу (Коцюб.)]. морозитися, -рбжуся, -рбзишся 1) замерзать [Земля на ніч морозилася, а вдень розкисала знов (Ле і Левада)]; 2) страд, в. морозиться; замораживаться; морозиться; ер морозити 1—2. морозище увел, сильный морбз; разг. морбзи- ще [Тож перший Вітер — Сніговій-Моро- зище — Летить, гуде, свище (Тич.)]. морозний морозный [За вікнами був морозний сонячний день (Воронько)]. морозно предик, морбзно [Було вже морозно. Градусів чотири нижче нуля (перекл. а Федорова)]. морозовина с.-х. морозоббина. морозонько фольк. ласк, от морбз. морозостійкий с.-х., сад. морозостбйкий, мо- розоустбйчивый [Ділянку морозостійкої конюшини піонери обгородили, а восени старанно вижали і вимолотили все насіння (Куч.)]. морозостійкість, -кості с.-х., сад. морозо- стбйкость, морозоустбйчивость [Мене вже й тоді цікавили питання підвищення морозостійкості рослин (Гонч.)]. морозотривкий техн. морозоупбрный. морозотривкість, -кості техн. морозоупбр-. ность морозяніша с.-х. морозоббина. морозяний морозный [Бійці з полегшенням вдихнули свіжого морозяного повітря (Гонч ); Блищала під місяцем шибка, добре види їлися на ній морозяні візерунки (Шиян)). морозяно предик, морбзно [Морозяно. Поле біліє під снігом, Діброва чорніє німа (перекл. з М. Некрасова)]. морок, -ку мрак; обл. мброк; (неполная темнота) сумрак [Серед мброку, бурі-негоди Цілу ніч буде човен блукати (Л. Укр.); Синій південний морок спадав на море (Козач.); Вона прийшла, животворна гроза, вона розвіяла задушливий морок (Рад. Укр., 1946, III)]. морока разг. хлбпоты; обл. морбка; возня (разг.); (что-нибудь, напрасно забирающее много времени) канитель; (обременительная обязанность) обуза [Уся хатня робота припала Гафійці, а найбільше мороки вавдавали їй свині (Коцюб.)]; ^ка йогб знає! разг. чёрт егб знает! [Там морока його зна, як то гарно малював! (Квітка)]; ^>ка з ним разг. морбка (наказание; маета) с ним [Морока з ними [парями], щоб ви знали (Шевч.)]; хай йому *«-»ка! разг. чёрт с ним! морочення разг. морбчение. морочити, -чу, -чшп разг. 1) морбчить, сбивать с тблку; (обманывать разг. — ещё) дурачить; (задерживать пустыми проволочками) канителить (разг.) (Співець іудейський: Та геть її! в пустиню! у вигпання! Хай не морочить пас! не баламутить! (Л. Укр.); Морочив- морочив, поки сказав (Ном.); А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудроваиим котом, Щоб висидіть, пеначо неживому, I оком не моргпуть (Гл.)]; 2) (волновать) обл. смущать [Ночування чогось лихого і разом доброго И душу* мо- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)