Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Кор 544 мое рочить (Мирн.)', Тут думкь неабияка Морочить козака (Л.); Ось одного разу чує Граф лихі, тривожні вісті, Донесла йому сторожа, Що не все спокійно в місті. Що співці по місті ходять І піснями люд морочать (Л. Укр.)]\ О ~ти г б л о в у а) прям, одурять, дурманить (одурманивать) гблову [Весна, мов лиха чарівниця, кольорами, пахощами морочила людям голови, плутала думки (Горд.)]', б) перен. морбчить (задуривать) гблову [Не морочте мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? (Коцюб.)]. морочитися, -чуся, -чиїпся разг. 1) хлопотать; (с кем, с чем — ещё) возиться (разг.), (до усталости также) маяться (фам.)\ І терять время — ещё) канителиться (разг.) Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (Собко); Двое операторів увесь час морочились із своїми апаратами (Трубл.)', Страх мені не хочеться 3 старим дідом морочиться (Шевч.)]', 2) (о голове) кружиться [Марині стало душно; в висках неначе хто молоточ-' ками стукотів, голова морочилась (Н.-Лев.)\. морочливий разг. 1) хлопотливый, хлопотный; (требующий большой сообразительности) головолбмный [Андрюші довелося зробити те чимало в своему невеликому, але морочливому господарстві (Собко)]', ~ва задача головоломная задача; 2) головокружительный [Перед нею мигнула блискавка, а під ногами запалась земля. Глибока, морочлива чорна безодня (Коцюб.)]', 3) (о человеке) капризный, привередливый [Така вже., морочлива — крий боже! (Вовч.)\. .морбчливість, -вості хлопотливость, хлбпот- ность. морошка морбшка. морошковий морбшковый. морс, -су морс [Вона палила йому бокал бурякового морсу (перекл. з Федіна)]. морскати, -каю, -каст, морснути, -ну, -неш обл. хлестать, хлесінуть; (только соверш.— с размаха ударить — ещё) свистнуть (разг.) (Ось і мене таки добре морснуло по носі (Н.-Лев.)]. морський морской [Морська вода, така прозора, побіля берега плюшить (Забіла)]', ~ка зірка см. зірка; ^кйи лев см. лев1; ~ка лілія см. лілія; «-^ка с в и н- к а зоол. морская свинка; ~ка трава бот. Bо8іега тагіпа Ь.) морская трава; см. также кбмка. мортира воен. мортира. мортирний воєн, мортирный. моругий см. муругий. мбрула биол. мбрула. моруха бот. гриб-дождевик, дождевик. морфема лингв, морфема. морфій, -фію хим., фарм. морфий [— Я дав їй морфію, і вона спить, — промовив лікар і вийшов з кімнати (Трубл.)]. морфін, *ну хим., фарм. морфин. морфінізм, -му мед. морфинизм. морфініст мед. морфинист. морфіністка мед. морфинистка. морфолог научи, морфблог. морфологічний научи, морфологический. морфологія иаучн. морфология. мбрхлий сморщенный; (о лице — ещё) морщинистый [Морхле яблуко, морхлі огірки (Черк. у. — Сл. />.)]. , морщення мбрщенье. морщечка уменьги., ласк, морщинка. морщйна редк. морщйна [Тілько очі, незвичайно блискучі, лице, незвичайно бліде, і свіжі, глибокі морщини на чолі свідчили про те, що думка його працювала з великою' натугою (Фр.)]. морщинка умеиьш., ласк, морщинка. морщити, -щу, -щиш мбрщить, морщинить (разг.); (о воде — ещё) рябить [Дрімота обхопила його цілого так, що аж мусив чоло морщити, аби задержати розплющені повіки (Март.)', Холодний, різкий ві ер морщив поверхню широкої ріки {перекл. в Короленка)]', ^ти [з себе] сироту обл. корчить [из себя] сироту, прикидываться сиротбй [Особливо ж смішна була величезна, могуча стать Вовкуна, коли він кулився, і кривився, і морщив із себе сироту (Фр.)]', 0 ~ти постоли разг, делать лйити (из цельного куска кожи) [В кедровій, В новій палаті цар не спить, Не їсть, не п'є, не гомонить. А мовчки долі, всемогучий, Дере порфіру на онучі І ніби морщить постоли (Шевч.)]. морщитися, -щуся, -щишея 1) морщиться [Бабуся, сидячи коло мене, чесала коси і морщилась, щось нашіптуючи {перекл. з Горького)]; 2) (покрываться складками, лежать не гладко) мбрщиться; (об одежде ещё) топорщиться, морщить (разг.) [Серед полявини, де морщиться калюжа, Лелека походжа і сумно клекотить (перекл. Рильського)]. моряк, -ка моряк [Хлопець любив фарби, ХОЧ МрІЯВ буТИ ЛИШЄ МОрЯКОМ (І{08ПЧ.)\, морянка орн. морянка. моряцький моряцкий [Одягнений він був у моряцький білий формений костюм (Трубл.)]. москалик ласк. уст. солдатик [Іде Катря, шкандибає; Дивиться — щось мріє... Либонь, ідуть москалики... Лихо!.. Серце мліє... (Шевч.)]. москалів, -лена, -леве уст. солдата (род. л, от солдат); солдатский. москаль, -ля уст. солдат; военный [І світає, і смеркає, І знову смеркає, А москаля, її сина, Немає, немає... (Шевч.)]. москатель, -лі собир. москатель, уст. москотйль, москателміпй москательный; москотйлышй. Ср. москатель. Москва Москва. Москва-ріка (род. Москви-ріки) Москва-река, москвич, -ча москвич [На новобудовах Львом працює багато москвичів, ленінградців та робітників інших республік і міст Ш Укр., 1948, 1)]. москвичка москвичка. москіт внт. москйт. москітний энт. москитный. московка уст. солдатка [Чоловіка її взята у москалі, і вона лишилась московкою (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)