Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
муд 550 муж разг. мудрёный, замысловатый, хитрый; разг. хитростный [Невелика штучка, та мУДРа (Чуб»)]', ^ра річ (в значении ска- вуемого) мудренб; ^>ра справа мудрёное (хитрое) дело; 3) обл. хорбший; (умелый) искусный [Як хотілось, Щоб хто- небудь мені сказав Хоч слово мудре (Шевч.); Гляди ж мені.. Щоб косарі не сказали: ото мудрі хазяйки — і каші не вміють зварити (Мирн.)]. мудрій, -рія разг., ирон. мудрец, умник, разумник [Щоб кожен жив у достатках. Так нема ж цього. І ніякі мудрії цього не вимудрують, поки народ сам своєю головою та своїми руками за це не візьметься (Головко)]. мудрість, -рості 1) мудрость [П'ять дощів, каже народна мудрість, повинно випасти в травні, і тоді обома руками бери врожай (Скляр.)]; 2) мудрёность, замысловатость, хитрость. Ср. мудрий 1—2. мудріти, -рїю, -рієш мудреть [Як голова сивіє, то чоловік мудріє (прислів'я)]. мудро нар. 1) мудро; 2) мудрёно, замысловато, хитро; 3) хорошб; искусно [А мудро співає! (Шевч.); Хитро та мудро, здалеки, вона завела розмову про Соломіїного батька (Н.-Лев.)]. Ср. мудрий 1—3. мудровапиії разг. 1) (о чём) мудрёный, замысловатый, хитрый; разг. заковыристый; І с большим умением выполненный) искусный Старий князь відпочивав перед коминком. З голови ніяк пе міг викинути й забути образу від козаків Косинського та.мудро- вану відповідь коронних гетьманів (Ле)\ Малюнок був мудрований, дуже гарний (Іван.)]; 2) (о ком) хитрый [«То Шпак * мудрований хотів мене звести», — Жалівся менший брат (Гл.)]. мудрощі, -щів мудрость; ирон. мудрствование [Парву с вибухнув глумливим реготом: Ха-ха, ха-ха! О, мудрощі поганські! Які ж глибокі! Наче брід в посуху! (Л. Укр.)]. мудрування 1) мудрствование [Як і Пушкін, мав, очевидно, невелику охоту польський романтик [Міцкєвич] до мета- ізичних мудрувань і побудовань (Рил.)]; ) мудрование, умничанье. Ср. мудрувати 1—2. мудрувати, -рую, -руєш 1) мудрствовать [Ви молоді ще мудрувати; Ось поживіть, як ми! (Граб.)]; 2) (поступать необычно, странно) разг. неодобр, мудрить, мудровать, умничать [Мудруй лишень, та не дуже, щоб часом... (Н.-Лев.); Михайло: ..Коли на те пішло, щоби щиро балакати, то годі мудрувати! (Тоб.)\; 3) (рассуждать) раздумывать (над чем), обдумывать (что); уст. соображать (что) [Ми всі утрьох мудрували над тим трудним питанням (Коцюб.)]. муедзйн рел. муздзин [Вже давно вечір. Давно одспівали на мінаретах муедзини (Риб.)] муж 1) книжн., рит. муж [Кассандра: ..Гей, куйте шоломи, троянські мужі, утроє, вчетверо кладіть блискучу мідь! (Л. Укр.)]; 2) (супруг) уст., обл. муж [Дружина мужу зброю подає: — «Цілую я озброєння твоє, — Нехай шлю нам перемогу дасть» (Важан); Ой, не горлиця ж на дубі В діброві воркує, То вдова по мужі любім Стогне і горює (Г.-Арт.)]; 3) обл. мужчина [Максим частенько озирався позад себе. Він зразу противний був тому, щоб і женщина йшла разом з мужами в той небезпечний похід (Фр.); Підійшов якийсь муж до неї та й питає, чого тут лежить, чия вона (Вовч.)]. мужати, -жаю, -жаєш 1) (взрослеть) уст. мужать; 2) (становиться сильнее) рит. мужать. мужатися, -жаюся, -жаєшся книжн. мужаться. мужва собир. дорев. прен. мужичьё. мужик, -ка 1) дорев. мужик (дорев.); крестьянин [Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики (Коцюб.)]; 2) дорев. прен. мужик; 3) (мужчина) разг. мужик; 4) (супруг) разг. муж; обл. мужик [От вже як піду заміж, ..рук не покладатиму: і мужика, і діточок буду обшивати (Квітка)]. мужикуватий уст. мужиковатый. мужикуватість, -тості уст. мужиковатость [Мужикуватість його здавалась природною (перекл. в Горького)]. мужикувато нар. уст. мужиковато [Він хитро, якось мужикувато примружився (перекл, з Волошина)]. мужицтво дорев. крестьянство [Любила [Мелася], як її розпитують, як вона у мужицтві жила, як пряла, мазала, мила, як коня поганяла (Квітка)]. мужицький, мужичий дорев. мужицкий (до- рев.); крестьянский [Синам мужицьким всі шляхи відкриті, Аби хватило волі та снаги (Бажан); Тепер мужиче право, не панське (Коцюб.)]. мужичище увел. разг. мужичйна [Під деревом, голічерева й підклавши під голову кулака, спав величезний мужичище (перекл. в Сил- тикова-Щедріна)]. мужичка 1) дорев. крестьянка [Невже я мусив би відцуратись рідної неньки., через те, що вона мужичка?.. (Коцюб.)]; 2) дореї прен. мужичка [— Ти дала? Ти сміла? заверещить пані (сама аж ^ труситься). — Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійко! (Вовч.)]. мужичок, -чка уменьш., ласк, мужичбк. мужів, -жева, -жеве мужнин (разг.); (щ\ мужа (род. п. от муж) [В тій хвилі Авеля кинулася до мужевих ніг (Фр.)]. мужній 1) (какой) мужественный [Краснодон прославився на всю країну як батьківщина мужніх героїв-молодогвардійців (Рад. Укр { 1946, IV); Мужні, засмаглі, усміхнені лиця — Нашому племені в чим хвалиться Нех.)]; 2) (чей) мужнин; разг. мужнин Прісцілла: Є справи, тату, де вж ні батьківське, ні мужнє право не мають сили (Л. Укр.)]; см. еще мужів; Я) (противоположный юному) разг. зрелый [В йот душі почався новий Момент.., коли з «о- лодого пустотливого хлопця починає вщ- дити мужній, дорослий чоловік (Н.-Ла\ Чабан був чоловік мужніх літ, кріпкпн, високий, плечастий (Вовч.)]. мужність, -ності мужественность; (стойтщ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)