Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мур 553 мус ся нишком... (Мур.)]; 2) (букашка) разг. мурашка [Налякана мурашка, мов божевільна, заметушиться, шукаючи захисту між корінцями (Коц юб.)]\ *^ки, ~хи [по тілу и т. п.] бігають (лазять и т. п.) (перен. — об ощущении озноба) разг. мурашки [по телу, по спине] бегают [1 парубок регочеться: Ага, а у вас мурашки по шкірі забігали (Фр.); Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (Козл.)\ Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи (Коцюб.)]. мурашкоїд зоол. муравьед. мурашник муравейник [Від головної пристані і десь аж до плавнів снує понад водою розтривожений людський мурашник (Гонч.)]. мурашня собир. 1) муравьи; мурбшки, мураши [А на шахтах, на заводах — як мурашня, люди (Головко)]; 2) мурашки [По плечах полізла вгору мурашня (Коцюб.)]. Ср. мурашка 1—2. мурена ихт. мурена [Він вчора ловив мурени (Коцюб.)]. мурза дорев. мурза\ мурий 1) (о масти) тёмно-серый [в пятнах] [Величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Вовч.)]; 2)^ (о человеке) смуглый; лице (обличчя) стйло *—рим лицб посерело [— Грицьку! Я тебе не займаю, не руш і мене, — покійно і твердо відказав Василь і., повернувся до чорнобилі лицем; воно у його стало аж муре, одні сірі очі світили (Мирн.)]. мурин уст. мавр. муринка уст. мавританка.* муріг см. моріг. муріжбк см. моріжок. муркання 1) мурлыканье; 2) бурканье. Ср. муркати 1—2. муркати, -каю, -каєш, муркнути, -пу, -неш 1) (о кошке) мурлыкать, мурлыкнуть [Тихо, чутно тільки, як муркає на канапі кіт (Коцюб.)]; 2) (о людях—говорить тихо, невнятно) разг. буркать, буркнуть [Іван муркнув незадоволено «ага» і потягнув линвою пса до буди (Козл.)]. муркіт, -коту мурлыканье. муркнути см. муркати. муркотанпя, муркотіння 1) мурлыканье [Йому снилося, що він спить під ласкаве муркотіння кошенят (перекл. з Павленка)]; 2) ворч&ние, урчание; 3) бормотание; бурчание [Я вбігла на сходи під муркотіння нашого добродушного двірника (Вільде)]. Ср. муркотати 1—3. муркотати, -кочу, -кбчеш и муркотіти, -кочу, -котиш 1) (о кошке, перен. о людях) мурлыкать [В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Риб.); Вона захриплим голосом муркоче свої дівочі, давно забуті співанки (Фр.); Муркотів 4на лежанці кіт (Шиян)]; 2) (о других животных) ворч&ть, урчать; 3) (невнятно говорить) бормотать; (сердито) бурчать [До шинку [Іван] не ходить, пити пе п'є, все щось думає, щось муркоче, а скупий такий! (Фр.)]. муркотіння см. муркотання» муркотіти см. муркотіти. мурли кати, -каю, -каєш мурлыкать [В село- із лісу Вовк забіг.. Коли глядить — На загороді Кіт сидить, На сонечку мурли- кає-дрімає (Гл.); Хлопці на дереві сміялись, жартували та перемовлялися, а старий мурликав стиха якусь пісню (Фр.)]+ мурло, бран. мурлб, барббс. Мурмапськ Мурманск. Мурманська область Мурманская ббласть- мурманський мурманский. мурмило 1) фам. бука; 2) бран. мурлб [Чи* чуєш ти, мурмило? (Г.-Арт.)]. мурмоситися, -мбшуся, -мосишся обл. фам. фуфыриться, пузыриться; (быть в плохом- настроении) кукситься. мурмотанпя бормотание. мурмотати, -мочу, -мочеш и мурмотіти, -мочу, -мотйш бормотить [Я, роблячи у Нути, бачу бувало, як Йойна ходить коло своєї' кошари, розводить руками, мурмоче щось, стає, і знов бігає, і заглядає до ями, і сам- не знає, що з собою діяти (Фр.); — Ну, то чого ж було лякатись? — мурмотів собі під ніс [Мусій] (Козач.)]. мурмотіпня см. мурмотання. мурмотіти см. 'мурмотати. мур-мур: ні (ані) мур-мур разг. ни гуг^ (разг.), ни звука. мурований 1) прич. построенный; сооружённый, возведённый; 2) прил. каменный;, кирпичный [Одної ночі збудив Гершка якийсь незвичайний стук у сінях його мурованої коршми (Фр.)]у я к ^пий как каменный; (о человеке — ещё) как из-* ваяние [Наймит сів на призьбі та й сидів як мурований, дивлячись у землю (перекл. з Вовчка)]. муроломний ист. стенобитный [Годунов; Гармашам — коли муроломні гармати поставлять на місце — по чарці горшки... (перекл. з О. Толстого)]. мурування строит. 1) пострбйка; сооружение, возведение; кладка; ср. мурув&ти;. 2) (здание) сооружение. мурувати, -рую, -руєш стрбить; (реже) сооружать, возводить; (из камня или кирпича —» ещё) класть, обл., спец. муровать [У вся-- кого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує (Шевч.)]. муруватися, -руеться строит, стрбиться; сооружаться, возводиться; класться; муроваться [— То, може, де буде що нового муруватися? — А так (Фр.)]. Ср. мурувати. муругий, обл. моругий муругий [А ти, коте муругий, Прийди до нас удруге (народна- пісня); — Тпру, сірий! тпру, моругий, бодай ти сказився! — кричав Кайдаш (Н.-Лев.)]. мурчання урчание. мурчати, -чу, -чйш 1) Урчать, ворчать [Слухаю я—і борсук у норі мурчить (Верд. у.— Сл. Гр.)]; 2) (о человеке) ворчать; (невнятно говорить) бормотать. мус1, -су кул. мусе. мус2, -су обл. принуждение [Панська служба — мус (Фр.)]* муейрувати, -рую, -руєш спец., перен. муссировать. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)