Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
наб 562 наб паббжпий набожный [Коли погас огонь в очах його співецьких, Вона закрила їх набожною рукою (Л. Укр.)\. набожність, -пості набожность [Нехай же пан .не тривожить моєї набожності (Н.-Лев.)]. набожно нар. набожно. наболілий наболевший [Тупі жерла гаубиць, рвучко здригаючись, викидають і викидають із себе снопи вогню, неначе з наболілих розпечених грудей (Ст.)]. наболіти, -ліє наболеть [Те, що пропонував Мурашко, всім наболіло, кожного, видно, зачіпало за живе (Гонч.); Наболіло серденько від жалю (Сл. Гр.)]. Набор, -ру полигр. набор [Бони розмовляли біля друкарської машини, на талері стояв набор для друку (перекл. з І. Козлова)]. наборг нар. в долг; брати ^г брать в долг. наборзі нар. обл. наскоро. набор па 1) прил. см. наборний; 2) (род. наборної) сущ. тип. наборная. наборний тип. наборный. наборщик тип. наборщик. наборщцця тип. наборщица. набражитися, -жуся, -жишся разг. напиться. п&браний 1) набранный; 2) надёрганный; 3) набранный; 4) набранный. Ср. паби- рати 1—2, 4, 6. набрати см. набирати. набратися см. набиратися. набрезклий, набресклий обл. обрюзглый, обрюзгший [Се був мужик коло б5 літ ..з . виразними слідами алкоголізму на набреск- лім лиці (Фр.)]. пдбрестй, -бреду, -бредеш 1) (на кого, на що; уст. кого, що) набредать, набрести (на кого, на что) [На місце в бою своє — не набрести, А твердо прийти і стать (Важан); Ішов я полями чистими та широкими — далі набрів діброву густу та красну (Вовч.)]; 2) (собраться в одном месте) разг. набрести. набрехати см. набріхувати. набрехатися, -решуся, -решешся 1) (о людях) < разг. навраться, налгаться; презр. набрехаться [Оттак зависливії люди (Вони є всюди!): Якщо завидно їм — куди! Брехати, мов собаки, стануть... А ти собі іди та йди: Набгкшуться та й перестануть (Гл.); Хотя й душа невинная, люди набрешуться (Гол. — Сл. Гр.)]\ 2) (о собаках) полаять вдбволь. набридання надоедание. набршати, -даю, -даєш, набриднути, -ну, -пені надоедать, надоесть; (только соверш. разг. — ещё) наскучить, (сильнее) опротй^ веть, опостылеть; (только несоверш.—просьбами, замечаниями — еще) докучать (уст.); (о чём-нибудь постоянном разг. — ещё) приедаться, приесться, (реже) набивать оскомину (оскому), набить оскомину (оскому); (о часто попадающемся на глаза разг.— ещё) приглядываться, приглядеться, (только соверш.) примелькаться [Досвідчений Мурза невідступно був при хворому, набридав * йому, але життя врятував (Ле); Він уже встиг набриднути всім гостям своїми розмовами (Сміл.);— Набридло лежати — страх як!.. — знову промовляє хворий (Сміл.)\. набридливий надоедливый; докучливый; (назойливый) навязчивый [За розмовою вони й не помітили, як у хмарах поховались гори, як закурились ліси хмарами і почався набридливий дощ (Сміл.); Співрозмовник з нього був не набридливий (Риб.); Радісне почуття потьмарювала набридлива думка (перекл. з Бабаввського)]. Ср. набридати. набридливість, -вості надоедливость; докучливость; навязчивость. Ср. набридливий, набридати. набридливо нар. надоедливо; докучливо; навязчиво [Вогник лампи скупо освітлював хату, набридливо кліпав (Козач.)]. Ср. набридливий, набридати. набридлий надоевший; наскучивший; опротивевший, опостылевший; приевшийся; приглядевшийся, примелькавшийся [Покинувши набридлу за цілий день муштру, Богун повільно їхав полем (Кач.); Він сидів, забившися в куток, уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Шовк.)). Ср. набридати. набриднути см. набридати. набризкати, -каю, -каєш набрызгать. набрід, -роду сброд; бран. шушера [Всеросійський набрід білої еміграції і одеська буржуазія чекали — не могли дочекатися іноземних інтервентів (Смол.)]. набріхувати, -рїхую, -рГхуєш, пабрехатн, -решу, -решеш разг. навирать (редк.), наврать, (только соверш.) налгать, насплетничать, (грубее) набрехать; (доносить, наушничать — ещё) наговаривать, наговорить, клеветать, наклеветать, разг. клепать, наклепать, ябедничать, наябедничать [Він набріхував на всіх тих, що водили по селі його жінку (Н.-Лев.); Хтось Мухам набрехав, Що на чужині краще жити, Що слід усім туди летіти, Хто щастя тут не мав (Гл.); На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра не знав!), Що я хабарики лупила... (Гл.)]. наброд редк. см. набрід. набродитися, -роджуся, -родишся разг. набродиться [Проблукали наші новобранці цілісінький день по городу; набродилися й надивилися до утоми (Мирн.)]^ паброїти, -рою, -роїш разг. наделать глупостей; (напроказничать) набедокурить [Як залицявся [я] до Нушкаренкової Мотрі, то у два тижні такого наброїв, ..нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Вовч.)]; ~ти біди наделать беды [Тепер же на мене звертає, Сама наброївши біди (Котл.)]. набронзовувати, -зовую, -зовуеш, набропзу» вати, -зую, -зуєш набронзировывать, набронзировать. набростйтися, -роститься 1) (о дереве, кусте) покрыться почками [Диво дивне діється круг тебе: Яблуньки ворушаться, ростуть... Вже по шию, вже закрили небо, Набросились, дихають, цвітуть (Вирган)]; 2) (о колосе) налиться. пабруднйти, -ню, -ниш нагрязнить, напачкать, намарать. набрупитися, -рупиться покрыться почками . [Птицю вабить рідний берег — І лидш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)