наб 563 вирій птиця, Лиш дихне весна із півдня, Лиш набруняться сади (Вирган)]. пабряк, -ку отёк; подтёк [Через кілька днів лікар, прийшовши зранку до Коцюбиьг- ського, помітив набряки. Це був грізний симптом (Сміл.)]. Ср. набрякати 2. набрякання 1) набухание; разбухание; 2) отекание. Ср. набрякати 1—2. набрякати, -кає, набрякнути, -не 1) набухать, набухнуть; (преим. от сырости, влаги— ещё) разбухать, разбухнуть; (соком, кровью, слезами — обычно) наливаться, налиться [Земля набиралася сили, хліба помітно зеленішали, ніби набрякали густим зеленим соком (Гонч.); Сад мій стоїть ще голий, але вже набряк соками, налився, ось-ось розкриються бруньки (Гонч.); Як у хліві — в хаті: двері набрякли, по кутках аж позацвітало, вікна й не розтають... (Тесл.); Очі Апкинабряк- ли сльозами (Трубл.); — Сідай, Денисе, але попереду скинь мокру свиту, бо твоя свита аж набрякла від мокрого снігу, — сказала Соломія (Н.-Лев.)]\ 2) (о теле) распухать, распухнуть; отекать, отечь; (об опухоли с синяками) подтекать, подтечь (ра?г.) [А в самої аж лице набрякло од плачу (Головко); Рука Яринки набрякла і почервоніла (Собко)]. набряклий 1) -набухший; разбухший; налившийся [Кущі бузку вкрилися набряклими бруньками (Бойч.); Снаряди падали на набряклу, посинілу кригу (Собко); Та й змовк, побачивши бліде лице бгора, Уперті вилиці, вузли набряклих жил (Важан)]; 2) распухший; отёкший; мед. отёчный; подтёкший [Тепер він; стомлений далекою дорогою, поволі зліз із сідла, розім'яв набряклі ноги і ступив до дверей (Десн.)]. Ср. набрякати 1—2. пабряклість, -лості мед. набухлость; отёчность. набрякнути см. набрякати. набряковий (о жидкости) мед. отёчный. набубнявілий набухший, разбухший [Івасик приніс у хату зірвані з тополі набубнявілі бруньки, (Донч.); Набубнявілі мокрі гіллячки верб злегка курились, немов дихали на холоді (Коцюб.)]. набубнявіти, -віє набухнуть, разбухнуть [А в полях давно У землі зерно Набубнявіло, пророста (Шп.); Прийшла весна, пагорби вкрилися травою й квітами, бруньки на деревах набубнявіли (Бойч.)]. пабувальпнк приобретатель. набувальниця приобрстательница. набування приобретение; наживание, накопление. Ср. набувати1 1. набувати1, -ваю, -ваєш, набути, -буду, -будеш (чого, реже що) 1) приобретать, приобрести; (собирать — ещё) наживать, нажить, накоплять, накопить, скоплять, скопить [Поміщик виступає при відробітках як лихвар, який користується нуждою сусіднього селянина і набуває його працю втридешева (Ленін); На те, щоб набути шматок шпалеру з червоними рожами під образи — пішли усі яйця, які збирались одно до одного (Коцюб.)]; 2) (становиться І каким) приобретать, приобрести ^что) [В період поступового переходу від соціалізму до комунізму вирішального значення набуває комуністичне виховання трудящих (Рад. Укр., 1951, VIII), II і ч- ман: ..Наше місто починає набувати колишнього блиску (Собко); Нові твори, мистецтва з часом набувають виняткової сили й дієвості (Гонч.); Вітрини не набули ще зимової урочистості (Ільч.); Теплом розіллялось вино по тілу; в оці блиснув огник.., ноги та руки набули силу й рухливість (Коцюб.)]; 0 .^ти ваги прибывать, прибыть в весе, прибавлять, прибавить в весе, прибавляться, прибавиться в весе; ~ти який вигляд принимать, принять какой вид; ~бутн вправності см. вправність; ^бутн д б с в і д у см. досвід; ~ти огласки получать, по-, лучйть огласку; ~ти освіту (осві- т и) получать, получить образование; ~тп слави входить, во йти в славу; торж. пожинать, пожать славу; (только соверш.~— стать известным) прослыть; ^ти ф 6 р- ми чого принимать, принять форму чего. ' .1. набувати2, -ваю, -ваєпі, набути, 'бую, -буєш (об обуви) обл. і бувать, о<>уть, надевать, надеть [Хапається [Чіпка], чо ,оти набуває, рядном напинається,..- (Мирн.); Еней в сю путь якраз зібрався, Пікапові чоботи набув (Котл.)]. -, , набуватися1, -пається страд, з. прирбретйть- I ся; наживаться, накопляться, скоплять- | ся. Ср. набувати1 1. набуватися2, -вається, набутися, -бується надеваться, надеться [Чобіт малий,'г- но набувається (Сл. Гр.)]. Ср. набувати2., набувач, -ча приобретатель. набувачка приобретательница. набундючений разг. надутый; перен. спесивый, чванный [Набундючена, рум'яна Пасьчиха розводила опару (Горд.); На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани (Гонч.)]. , • ¦ >,і набундючити, -чу, -чиш разг. надуть; (расставить) растопырить [Набундючити губи (Сл. Гр.); Набундючити спідницю (Сл.Гр.)]. набундючитися, -чуся, -чиніси разг,,надаться;1 (принять важный вид) напыжиться [Хвалько набундючився, як індик (Войн.)]. набуравити, -влю, -вшн набуравить. набути1 см. набувати1. набути2 см. набувати2. набутий1 приобретённый; (в отличие,от уна* следованного —г- ещё) благоприобретенный (уст.); нажитый, нажитой, иаконленный, скопленный [Набуті знання майстри сільського господарства застосовують на; практиці і добиваються значних успіхів (Колг* Укр., 1954, 2)]. Ср. набувати1 1. набутий2 обутый/ надетый. Ср. набувати2. набутися1 ан. набуватися3. г;абутися2, -будуся, -будете я разг. 1) пробыть достаточно^ нажиться [Не нажився,- не набувся, Молод, з тобою (Чуб;.); Овва! то ' вже мені і погуляти не вольно..., Я хочу набутись^)Раз жиємо на світі... (Коцюб.)]] 2) (с .указанием лак) .провести время [На,
|