Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
паб 564 тв храмах.. Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки — ото диво яке! — И вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот (Ео- цюб.)]. пабутйти см. набучувати. набутний разг, наживной [Адже господарство — річ набутна (Фр.)]; діло ^нс разг. дело наживное [Треба витримати, не здатися, а все інше — діло набутне (Кундз.)]. ваС^ток, -тку достояние [Олесь Гончар — письменник яки .. розкриває в радянській людині нові прекрасні якості і робить їх набутком вгіх читачів (Рад. літер., 1949, 11)]. набуття" 1) при бретёние; накопление; 2) приобретение. Ср. набувати1 1—2. набухания набухание; взбухание. Ср. пабухати. пабухати, -хаю, -хаєш разг. 1) (наложить, налить) набухать; 2) (побить) наколотить [Набухали кулаччям по спині (Сл. Г р.)]. пабухати, -хае, набухнути, -не набухать, набухнуть; (вздуваться) взбухать, взбухнуть [На багатьох деревах бруньки блищать, мов вичищені. Вони потроху набухають (Коп.)\ На його руках тремтіли й набухали рухливі м'язи (Ст.); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (Горд.)]. пабухатпся, -хаюся, -хаєшся вульг. налопаться {На тобі яйце та набухайся добре (Ном.)]. набухлий набухший; взбухший [Хмари затяг- ли обрій, наповзали, налягали на землю, набухлі, тяжкі (Горд.); Сонце грало на його дужих набухлих руках (Ст.)\. Ср. набухати. набухлість, -лості мед. набухлость. набухнути см. набухати. иабучавілпіі обл. набухший [Захар скидає пабучавілу одежину (Горд.)]. пабучавіти, -віє обл. набухнуть [По небу кілька білих хмарок снігових набучавіло (Вовч.)]. пабучувати, -чую, -чуєш, пабутйти, -бучу, -бутиш техн. набучивать, набутить. павага ихт. навбга. наважачий, наважий ихт. наважий. наважити см. наважувати. наважитися см. наважуватися. нав&жка хим. навеска. ііаважливий уст. решительный. иав&жливо нар. уст. решительно І— Продай хату, продай жінку, продай діти, продай воли й корови, а мені щоб церква була. Чуєш?— сказав наважливо й сердито архієрей (Н.-Лев.)]. наважувати, -жую, -жуєш, паважити, -жу, -жиш 1) (на весах) разг. редк. навешивать, навешать; 2) (нагружать) обл. накладывать, наложить [Наважили чумаченьки на три вози солі (Чуб.)]; 3) (наваливаться, надавливать) обл. налегать, налечь [Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш (Киев. г. — Сл, Гр.)]; 4) (только соверш. — решить) разг. уст. надумать {Коли вже ти вовк) наважив мене їсти, то починай мене з хвоста (Рудч.); Наважили злі вороги утопити мою душу (Н. п. — Сл. Гр.)]. наважуватися, -жуюся, -жуєшся, наважитися, -жуся, -жишся 1) отваживаться, отважиться, решаться, решиться; осмеливаться, осмелиться, сметь, посметь; книжн. уст. дерзать, дерЗнуть; (пренебрегая опасностью) рисковать, рискнуть [Жоден сміливець не наважувався перейти той крижаний потік (Трубл.); «Пара розгублено стояла, не наважуючись глянути йому в очі (Шовк.)\ Йому хотілося закурити, але він не наважувався попросити в Сабурова (Шияп)\ Ніхто не наважився запитати в гостя, чого він такий невеселий (Десн.); Ну, я наваживсь. Як грати, то грати (Коцю6.)\\ 2) (иметь намерение) редк. намереваться (только несоверш.); книжн. вознамериваться, вознамериться; собираться, собраться [Роман налапав шапку й наважився тікати (Коцюб.); Пузир: Іди собі к чорту, бо ти наважився мене гнівить! (Тоб.)]; 3) (на кбго, на що — покушаться) умышлять, умыслить. наваксований навакшеиный [На Якові чорні штани, заправлені в наваксовані чоботи (Шиян)]. наваксувати, -сую, -суєш наваксить [Михайло наваксував чоботи, поголився і пішов (Собко)]. навал, -лу навал; (натиск—ещё) напор [Він проб'є навали крижані, Обійде льодові пливучі гори!.. (Руденко)]. па вала 1) нашествие; 2) (войска) полчища, орда, орды [В XIII віці на руські землі вдерлася страшна монголо-татарська навала (Бажан); Я згадую тяжкі воєнні дні, Коли на нас фашистська йшла навала... (Нех.)]; 3) (группа) разг. гурьба; прен скбпище [Купатися вп'ятьох хлопчача йшла навала (Бажан)]; сунути ~лою ран. валить скопом; (идти большой массой) валить валом [На нього навалою сунули зрадницькі війська (Ле)]; діяти ~:юю действовать скопом. навалений наваленный; нагромождённый; догруженный, нагружённый. Ср. навалю ц ти 1. павалення навалка. навалити см. навалювати. навалитися см. павалюватіїся. навалка спец. навалка. наваловідбій, -бою горн, навалоотббй. наваловідбійник горн, навалоотбойщик. навалом нар. навалом; всей тяжестью [Заплющила [Наталя] очі, розкинула руки, навалом похилилась на його (Вас.)]. навалочний навалочный; ний спосіб перевбзки навалочный способ перевозки. навалювальний спец. навалочный; ~на мані и н а навалочная машина. иавалюванпя наваливание; навалка [Посиленими темпами механізується найбільш г трудомісткий процес видобутку — навалювання вугілля в лавах (Рад, Укр,. Щ\ VIII)]. навалювати, -люю, -люєш, навалити, -валю, -валиш 1) наваливать, навалить; (больше |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)