Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ник 565 нав нестройной кучей — ещё) громоздить, нагромоздить; (для перевозки редк. — ещё) нагружать, нагрузить [Гори каміипя, що на груди мої навалили, Я так легенько скинув — Мов пух... (Тич.); Навалив він три кораблі добра всякого, попрощався з своею жоною і поїхав., у чужі-далекі землі (Чуб.)]; 2) (только со верш. — скопиться во множестве) безл. разг. навалить; ~лйло багато снігу навалило много снегу; ~лйло багато народу навалило много народу. навалюватися, -лююся, -люєшся, навалитися, -валюся, -валишся наваливаться, навалиться [Нічна темрява навалювалася, як щось густе, задушне (Собко); Панас Кан- дзюба силкувавсь до натуги підняти велику шафу, але не зважив сил. Вона навалилась на нього і придушила (Коцюб.)]. наваляти, -ляю, -ляєш навалять. навалятися, -ляюся, -ляєшся наваляться. навальний 1) стремительный [Танки з кількох сторін рвонулися в навальну нічну атаку (Ле і Левада)]; ~ний вітер порывистый ветер; 2): ~па зими снежная зима. навальник горн, навальщик [Він працював за навальника біля самої пічки (Панч)]. навальниця горн, навальщица. павальність, пості стремительность [Рішучість і навальність — були головними рисами дій Щорса (Десн.)]. навально нар. стремительно [Потрібні винахідливі, сміливі й відважні люди, які б, перебравшись на той бік, діяли швидко, рішуче, навально (Шиян)]. павантага редк. нагрузка [Яка велика наван- тага випадає в наші часи на душу людини... (Гонч.)]. навантажений 1) нагруженный, нагружённый, груженный, гружённый; (в значении прил.) гружёный [Біля самої хатини, Рано-вранці, під вікном Зупинились дві машини, Навантажені зерном (Ол.); Біля комори на підводи вантажать лантухи з зерном. Ген уже хур із п'ять стоять навантажені (Головко)]; 2) погруженный, погружённый. Ср. навантажувати 1—2. навантаження 1) (действие) нагрузка; погрузка; ср. навантажувати 1—2; 2) (в прочих значениях) нагрузка [А роботи в цеху багато, для всіх стане навантажень (Собко); Кожний колгоспник знав своє місце на роботі і працював з повним навантаженням (Рад. Укр., 1946, VIII)]; громадське ~ня общественная нагрузка [Громадські навантаження у всіх їх дуже відповідальні (Коп.)]. навантажити см. навантажувати. навантажитися см. навантажуватися. навантажник нагрузчик. навантажувальний погрузочный. па вантажу ваші я і) нагрузка; 2) погрузка. Ср. навантажувати 1—2. нагаптажувати, -жую, -жуєш, паваптажити, -жу, -жига 1) (наполнять грузом) нагружать, грузить, нагрузить [Латунню й порохом із патронного заводу навантажували вже п'ятий ешелон (Панч); Швидко навантажили партизани підводу пшеничним борошном, підпалили млин, щоб п& користали з нього німці (Рад. Укр., 1946, IV); Навантажили обидва вози, придавили рублем, ушнурували як слід, по-хазяй- ськи (Мирн.)]; 2) (накладывать груз) грузить, погрузить [Іван Антонович пильно вдивлявся у вагу, а колгоспники швидко навантажували вже зважений хліб па машини (Збан.); На запасній колії навантажили в вагони білі цукрові буряки (Донч.)]. навантажуватися, -жуюся, -жуєшся, навантажитися, -жуся, -жишся 1) разг. на гру- ^жаться, нагрузиться; 2) страд, з. (песо- верш») нагружаться, грузиться; грузиться; ср. паваптажувати 1—2. навантажувач нагрузчик. навар, -ру навар [Бабка Ковалиха даремно того зілля чи навару не давала (Риб.)]. наварений прич. 1) наваренный; 2) наваренный. Ср. наварювати 1—2. наваристий наваристый, наварный [Зверху на цьому жирному наваристому суні ила- ^вав дрібно накришений кріп (перекл. з Беляева)]* наварити см. паварювати. наваритися, -вариться безл. навариться [— Обідать подався, бо дома нічим. — Не наварилось (Коцюб.)]. наварка техн. наварка. наварний кул. наварный. наварний техн. наварной. Наварра Наварра. наваррський наварреки и. наварх мор. ист. наварх. наварювання 1) наваривание; 2) наваривание, наварка. Ср. наварювати 1—2. наварювати, -рюю, -рюєш, наварити, -варю, -вариш 1) наваривать, наварить [Не в такому наварювали, та виїдали (Ном.); Ой гоп, заходивсь, Зробив хату, оженивсь, І піч затопив, І вечерять наварив (Шевч.)]\ 2) техн. наваривать, наварить. наваха наваха. навбиватися, -ваюся, -ваєшся обл. нагореваться; настрадаться. навбйтки: гратися (г улйти) ~кп обл. играть в битки [Діти., грались навбйтки крашанками (ІІ.-Лев.)]. наввимашки нар. сажёнками [Хтось плив серед крижаного моря, плив до берега, плив наввимашки (Янов.); Вася плавав наввимашки, високо виставляючи голову з води (Трубл.)]. наввипередки нар. наперегбнкй, вперегбнки; разг. наперегбнку, вперегонку, взапуски;. (перебивая, прерывая друг друга) напереббй; разг. наперерыв, вперебой, вперебивку; обл., уст. наперехват [Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися наввипередки (Мирн.); Всі наввипередки хапалися розказати красуні щось нове (перекл. з Гоголя)]. наввйпіки нар. обл. высотою, вышиною, в вышину [У тій печері наввишки буде так, що тільки стати схиливши голову .чоловіку невеликого зросту (Вовч.)]\ см. ещё заввишки. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)