Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
паи 566 нав навгад <.' «л і ад. і ііавг.ійбпни пар, обл. глубиною, в глубину. паидал) нар наудалую. павдерп, иаіі/іьбрн нар. разг. наутёк, драла [Ноии 1од| кинули і барана того та нав- дери (Руду.), Ану ноги па плечі та навдьо- ри (Пом.), Бач, '— добра: матір покинула, а сама навдьори (Мирн.)\. павдинонйжу нар. 1) удивительно, поразительно, разе на редкость [Леночка йшла в непроглядній темряві осінньої ночі навдивовижу легко і впевнено (Янов.)\ Навдивовижу голубе стояло небо наді мною (І1ідс.)]\ 2) (очень хороший) на удивление [Бач, і сирота, А всім була навдивовижу Бувало, вигляне із хижі, Як тая квіточка з роси (Шевч.); І стали вони між людьми., поважними хазяїнами, чесними, робочими людьми, добрими сусідами, на- вдіпюнижу парою... (Мирн.)]\ 3) (только в сказуемом) раз'г. в диковину, в диковинку; безл удивительно [Голуби ті були навдивовижу кожному, хто тільки бачив їх (Мирн.), Галя: ..Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають (Шевч.)]. навдогад см. наздогад 1. ііапдьорн см. наддери. павслгіїиіі 1) наведенньіи; направленный; 2, приведённый; представленный. Ср. наводити 1—2. наведения 1) наведение; наводка; направление, 2) приведение; представление. Ср. наводити 1—2. па везти см. навозити. навербовувати, -бовую, -бовуєга, павербува- ти, -бую, -бувш навербовывать, навербо- * вать [Гостей уп'ять [Сорока] навербувала, 1 вийшов сміх, та вже не той (Гл.)]. навербовуватися, -бовується навербовываться. наверб>вати см. навербовувати. ііанергатн, -вергаю, -вергаєш разг. набросать, накидать; нашвырять [Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тобі і міцнішу насиплем могилу (Л. Укр.)]. Ср. накидати, накидати1. нанерсіцати, -щу, -щйш разг. наверещать, на визжать; (громко — ещё) накричать [Приїхав чоловік: налаяв, накричав, Наверещав (Боров.)], наверещатися, -щуся, -щйшея навизжаться, накричаться. Ср. наверещати. паверзтй, -зу, -зеш фам. наболтать, намолоть, нагородить; вульг. напороть вздбру, папороть чуши. навернений 1) обращенный; направленный; 2) навербченныи, наваленный. Ср. навертати 1—2. • паверпеппя 1)обращение; направление; 2) на- ворачивание, наваливание. Ср. навертати 1-2 павернути1 см. навертати. навернути2 см. навірчувати1. навернути3 см. навірчувати3. навернутий 1) обращенный; направленный; 2) наворбченный, наваленный. Ср. навертати 1 — 2. навернутися1 см. навертатися. навернутися2 см. навірчуватися1. паверстати см. наверстувати. наверстуванпя тип. навёрстывание. наверстувати, -стую, -стуєш, наверстати, -стаю, -стаєш тип. навёрстывать, наверстать. па версту ватися, -стуеться тип. навёрсты» ваться. навертання 1) обращение; 2) наворачиванпе, наваливание. Ср. навертати 1—2. навертати, -ртаю, -ртаєш, павернути, -верну, -вернеш 1) поворачивать, поворотить (разг.), повёртывать, повернуть; (склонять к чему- нибудь) обращать, обратить; (научать) направлять, направить (уст.); (увлекать) пристращать, пристрастить [Сірі воли навертає (Рудч.)\ Я хотіла як-небудь розмову на се навернути; вона мовчала (Вовч.)\ Писар: Це діло трудне. В душу не залізеш і туди її не навернеш, куди "сама не схоче (Тоб.)]\ ~тп до віри обращать, обратить в веру; на розум «¦гнутії разг. на ум наставить; 2) (набрасывать) разг. наворачивать, наворотить, наваливать, навалить; (придавливать) приваливать, привалить [А там уже й зима- замети навертає... (Мирн.)\ Слухала те Катря та мовчала, навернула лихо важким гнітом горя та душею мліла (Мирн.)\\ 3) (куда-нибудь) разг. заглядывать, заглянуть, заходить, зайти [Коли б хоч з чоловіком словечко перемовити, так не вирве й годинки вільної: то те він робить, то те, то йде, то їде, як гість додому навертає (Вовч.)]; см. ещё навертатися 2, 4) (возмещать) обл. навёрстывать, наверстать [Стара хоче те у хазяйстві навернути, що дочка витратила (Вовч.)]. навертатися, -ртаюся, -ртаєшся, паверпу- тися, -вернуся, -вернешся 1) навёртываться, навернуться [Зое я: Говорив [Завада] зо мною довго, а так сердечно, таь сумно, що мені аж сльози на очі наверта лися (Фр.)\ В бідної дівчини аж сльози навернулись на очі, так їй хотілось погуляти на вечерпицях (Н.-Лев.)]\ 2) (появляться) разг. заходить, зайти; заезжать, заехать, разг. наведываться, наведаться; (случайт) разг. навёртываться, навернуться; (пот- даться) подвёртываться, подвернуться [Почали й старости навертатись (Свидн.); Робив він у хліві корито для свиней. За цілий день і в хату не навернувся (Мирн), Підождім трохи, може, хто навернеться (Н.-Лев.); Поки ж він ходив по дорогаї та чумакував, навернувсь інший (Вовн.)] ~нулася цікава тема навернулась интересная тема; ~тися на думкі (н а у м) приходить, прийти на ум [Ані думку [Чіпці] навернувся Порох* з свої* переказом (Мирн.)\ «Ой коли б ти так аг мною, як яг за тобою!» навернулись йот на думку слова пісні (Н.-Лев.)\\ \ ні очі не ^ртсШся и на глаза не показы вайся (не попадайся) [Йула вона в тоі час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не шве; тайся (Куч.)]\ ~тпся на очі ком? попадаться, попасться на глаза кому [Всі було, куди не підемо, він на очі щ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)