нав 568 нав В Петрів сінник Скакати (Боров.)] Чого бик навик, того і вночі реве (Чуб. — Сл. Гр.)]\ 2) (приобретать навык) навыкать, навыкнуть; (только соверш. разг. — еще) натореть (в чём) [Хоч окулірувать я так і не навик, Проте конав, садив, підв'язував щосили (Рил.)]. па ви кліпі 1) привыкший, привычный [Іцик був чоловічок добродушний, не зовсім сильного характеру, навиклий змалку хилити голову перед усяким «зі своєї віри» (Фр.)\ Навиклі коні самі зупинились перед тином (Коцюб.)]; 2) (обычный) редк. привычный [Кокетним, навиклим рухом поправив він бороду й волосся (Коцюб.)]. навикнути см. навикати. навиліт нар. навылет [Рана в Вадима була легкою, куля пройшла навиліт 4 не зачепила кістки (Бойч.)]. навилок, -лка, навильник (сено, солома и т. п., поднимаемое на вилах в один приём) обл. навильник [Поплював [Скиба] на руку і ну на сани накидати, один, другий навильник (Головко)]. па вії п ос нар. навынос. навинути см. навивати. навипутися, -иуся, -пёшея редк. навернуться; (попасться) подвернуться [Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав, ..Аж тут навинулась дівчина І я свою тугу забув (Руд.)]. навипередки см. наввипередки. пбвис, -су снег, нависший на ветвях [Як ве ликий навис на лісі, то врожай буде (Волч. у.—-С л. Г р.)]. нависати, -саю, -саєш, нависнути, -ну, -пеш 1) нависать, нависнуть; (прям. — ещё) сви с&ть, свиснуть [Над затокою нависають віти верби (Коп.); Кругом тумани нависали, холодним тиснулись плечем (Тич.); З одного боку нависла гора кам'яна над хаткою, поросла лісом (Вовч.); Остаточно прокинувся Рубан від раптової тиші, що нависла над степом (Ле і Левада)]; ~сає, ^сла небезпека нависает, нависла опасность [І ми відчули в той день, яка небезпека нависла над нами, і ще ми відчули силу свою і впевненість (Рад. Укр., 1946, І)]; 2) перен. разг. собираться, собраться; (только несоверш.) равг. наседать, стоять над душой [Я не терплю, як зайві люди в хаті., нависають (Л. Укр.); А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними (Л. Укр.)]. Навислий нависший; (без зависимых слов — ещё) навислый; свисающий; (без зависимых слов — ещё) свислый (обл.) [3-за дерев, низько навислих над водою, виплив човен (Бойч.); Темніє небо. Чути дальній крок Тяжкого грому в тишині навислій (Рил.); З-під трохи навислих брів сіроголубі очі його дивились відкрито і ясно (ільч.)]. Ср. нависати 1. нависнути см. нависати. навити см. навивати. навитий навитый; намбтанный. Ср. навивати. навитися см. навиватися. навитяжку нар. навытяжку [Майор з непри- хованим^вдоволенням дивився на цього бравого маленького солдатика, що стояв перед ним навитяжку (перекл. з Полевого)]. павичка 1) привычка [Дома його не карала за жадні пакості й навички, мати ще захвалювала його (Фр.)\; 2) (умение) навык [В гуртках і спортивних секціях вихованці удосконалюють свої знання, вміння і навички, роблять корисні для школи і для всього колективу речі (Рад. Укр., 1957, ///)], Ср. навикати 1—2. павівання навевание; внушение. Ср. навівати 1. навівати, -віваю, -віваєш и павГювати, -вїюю, -впоєш, навіяти, -вію, -вієш 1) навевать, навеять; (перен. — ещё) внушать, внушить, уст. вселять, вселить (в кого, во что) [Перед Корольовим постають знову дитячі літа. Він їх пригадує зараз, і ті далекі літа навівають спокій (Шиян); Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (Гонч.); Усе навіює відраду — і вітряки, й сади густі (Сос); Ой, вітрику, наш милий друже! Навій нам дощику мерщій, Бо душно стало дуже Скрізь по землі сухій (Гл.); О, скільки дум і скільки мрій Навіяв тихий вітровій Мені в хисткому курені... (Воронько)]] <^вати дух чого приносить запах чего [Вітер прозорий мене вогким торкає крилом.. І навіва з островів дух невідомих рослин (Рил.)]; 2) (несоверш. только иавіюватн) с.-х. навеивать, навеять. навіватися, -вівається и навіюватися, -ві- юється 1) навеваться; внушаться; 2) (только навіюватися) навеиваться. Ср. навівати 1—2. навігатор, -ра навигатор. навігаційний навигационный. навігація навигация [Наближається відкриття навігації на річках України (Рад. Укр,. 1946,г III)]. навіграф ав. навиграф. навідати см. навідувати. навідатися см. навідуватися. навідйтися, -віджуся, -кГдишся обл. обезуметь; разг. одуреть [Ключар..: Чи вв тут попилися? Що за галас? Ви навідились? Годі! (Л.Укр.)]. навідліг, обл. павїдлі, редк. навідмах, навід- мага нар. наотмашь, сплеча; разг. с маху [Він розмахнувся і навідліг вдарив кулаком в сите обличчя Юрася (Чорн.у, Схопив його за золотий • рукав, ударив запоясникоч навідлі (Рил.); Підійшов [Джек] до жан- дара й в жандарову пику Навідмах уда. рив кулаком (Бажан); Як він навідмаш ворога рубає, — сопілка в лісі грае-при- грає (Дмитр.)]. навідний 1) (наталкивающий на мысль) наводящий [Кілька разів Рощин намагався ставити йому навідні запитання (перем з О. Толстого)]; 2) спец. наводной. навідник, -ка воен. и пр. наводчик [3 Іваном Остаповичем Усом познайомився я на фронтовому аеродромі, в зенітній батареї Його відрекомендували мені як одного з найкращих навідників (Минпо)]. навідниця воен. и пр. наводчица. навідріз, наодріз нар. наотрез; (окончагтъщ совсем разг. — ещё) начисто [«Чорт би
|