Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
НПЗ 598 паз вперёд ни взад пи вперёд; повернути ~д повернуть назад; шутл. уст. обратиться вспять; посуватися, посуп у т п с я (и о д а в атис я, подати с я) ~д двигаться (подаваться) назад; {прям. — ещё) пятиться, попятиться [Лого холодні очі неспокійно заметались по людях. Він несвідомо подався назад (Коцюб.)]; туди і ^д туда и обратно; (реже) туда и назад; ходити вперёд і ~д ходить взад и вперёд. пазадпін понятный. назалізація лингв назализация. ііазалізбпапиіі прич., прил лингв, назалйро- вапный, назализированный. назалізупатп, -зую, -зуєш лингв, назалйро- вать, назализировать. пазалізуиатнся, -зуеться лингв. назалйро- ваться, назализироваться. назалышй лингв, назальный. Назар, -ра Назар, її аза рий. назахват, обл. назахват нпр. нарасхват [Коли оце ви навезли нових книжечок, ір й люди читатимуть назахват (І1.-Лев.)\. пазбйрапнГі собранный; накопленный; прикопленный; сколоченный [Повернулася вона вже по заході сонця з снопом трави та васильків, назбираних десь на польовій межі (Гонч.)\; ~пііії матеріал собранный (накопленный) материал. Ср. назбирати. назбирати, -р&ю, -раєш насобирать, разг. насбирать; (сберегал, постепенно — еи(е) накопить, разг. прикопить, (при указании суммы или при словах капитал, состояние и т. п. разг. также) сколотить [Пішов . я в поле погулять, Щоб любим дітям на віночок Волошок в житі назбирать (Гл.)\ По копійці заробляла, Копу назбирала. Та до сина лист писала, У військо послала (Шевч.)\ Назбирав він і грошей, і одежі... Навіщо? Сам не знає, де його подіти (Мирн )]. назбиратися, -рається собраться; (постепенно ^ чём — ещё) накопиться [Як назліталось тії птиці, Як назбиралося звірей, Людей — Дивитися па чудасію!.. (іл.)\ Назбиралося в нього чимало канцелярської роботи, так що доведеться йому посидіти допізна (Вільде)]; гралося багато пилу (пороху) накопилось (собралось) мнбго пыли. назбиткуватися, -куюся, -куспіся обл. по- издеватыя [Баюрак: ..ІГятьліт служив я. Що вже клятий німець Назбиткувався наді мною! (Фр.)І. назбігатися, -гається сбежаться [Мишей до біса назбігалось (Гл.); Як назбігалося людей!.. Хто з сокирою, хто з ціном, хто з вилами (Іван.)]. паз на 1) название; (в официальном языке — ещё) наименование; (о сочинении, произведении — ещё) заглавие, (преим. отдельных частей) заголбвок, арх. титло [Поїзд мчить. Ііробіїають назви польських станцій (Гавр.)], маги (носит и) "*"ву носить название, называться; давати, дати ~н> (чому) давать, дать название (чем\у, называть, назвать (чго); (о произ- ееОснии — еще) давать, дагь заглавие (чему), озаглавливать, озаглавить (что); 2) обл. уст. фамилия [На конверті написане було тільки її ім'я і назва, та проте Целя знов запаленілася, скинувши оком на адресу {Фр>I назнаний прич. 1) названный; наименованный; наречённый; обозванный [Це й був день, коли зміна гірничого майстра Семена Голубаря вперше була названа передовою, ударною зміною (Ле)]\ 2) названный; поименованный. Ср. називати 1—2. названий (прил.: неродной) названый; уст. наречённый [Василь гаряче: Батьку! тату! хоч не рідний, то названий! (Мирн.)]] ~іініі батько приёмный (названый) отец [Тут відразу пізнав чоловік свого названого батька (народна казка)]\ ~нпй брат названый б^эат, побратим [Один тілько брат названий Оставсь на всім світі (Шевч.)]\ ~на мати приёмная (названая) мать; ~па родина свойственники [Аяк пристигла нещасна година, названа і кревна відреклась родина (//. п. — Сл. Гр.)\, назнаннячко разг. назваиьице. назвати см. називати. назватися см. називатися. назверх нар. наружу; (внешне) наружно [Дім невеликий, але з однаковими вікнами, одностайною краскою на надвірних стінах, з цілим дахом, цілими коминами, одним словом: назверх порядний (Мак.)]. назвисько название; (данное человеку помимо личного и характеризующее его в каком- нибудь отношении) прозвище, прозвание [Я кров свою віддам, Щоб горде назвисько обрапця-депутата, Заслужене життям, і виправдать життям (Важан)\ — Ти чула, що Лушия казав? — спитав він грізно жінки. — Лушня?.. Лушня Коли чий язик не дубів від брехні, котрій немає й назвиська, то язик Тимофіїв! (Мирн.)]. назвище 1) название; прозвище, прозвание [Перша , топя була вся отаманська. Та тим, що її тягли недалечко од куреня, цебто од дому, звалась домахою. Це було таке її назвище (Н.-Лев.)]\ ер. назвисько; 2) уст. фамилия, уст., обл. прозвание [Там [в хроніці] стояли все знайомі назвища, описувались всякі випадки й зміни в житті місцевого духовенства (Коцюб.)]. пазнолікати, -каю, -каєш разг. натаскать [Ми заганяли розвідку. Вона на зволікала нам «язиків» (Верш.)]. назворот нар. обл. наоборот; разг. навыворот [І все робили назворот; Що строїть треба, те ламали, Що треба кинуть, те ховали (Котл.)]. назвочка разг названьице. назганяти, -няю, -пяєш и назгонити, -ню, -іішн нагнать. назгрібати, -баю, -баєш и пазгробтй, -бу, -бі'ні нагрести, сгрести [Микола назгрібав торішнього сухого очерету сухої осоки і розтлив багаття (// Лев.)] наздирати, -раю, -раїни 1) надрать, наеди- рать; 2) (перен. — с кого-нибудь) рт, надрать, налупить; нагрести [Хай знав, погань, що він [голова! не хто-небудь, а наш брат Савка—• тільки що наздирав |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)