Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
наз 599 паз з бідоти, дукачем став... (Мирн.)\ I сто сорок тисяч срібних Рублів наздирали (Руд,)]. наздіймати, -ліаЬ, -маєш разг. наснимать, наснять. наздогад нар. 1) (при глаголах со значением говорить) намёками, обиняком, обиняками; уст., обл. околицами; говорити ~^д говорить намёками (обиняками и т. д.; книжн. притчами), намекать; закидати, закинути ~д намекать, намекнуть [Михайло: ..Треба здалеку зайти, наздогад закинути і, може, через маму... (Стар.)]; ~д буряків, щоб дали капусти погов. тбнкий намёк на толстые обстоятельства; 2) (при глаголах движения и т. п.) наугад; наудачу; разг. наудалую [Була неділя. Як не вийти в місто? Виходжу і рушаю наздогад (Піде); Балабуха трохи постояв, подумав, ще раз пригладив волосся, розтяг вуса, одчинив наздогад двері направо (ІІ.-Лев.)]. наздоганяти, -няю, -нявш, наздогнати, -дожену, -доженеш 1) догонять, догнать, нагонять, нагнать; (преследуя — ещё) настигать, настичь, настигнуть; (только соверги.— поспеть разг. — ещё) угоняться (за кем, за чем), угнаться [На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли фронт (Гонч.)\ Відстань між вовками і оленем, що спочатку була чимала, почала зменшуватись. Вовки наздоганяли оленя (Трубл.)\ Юрко наддав ходу., і наздогнав у ярку веселого ткача Сидора (Козл.); —Ану, Марс, хватай чужого, — скомандував він, і Марс, як стріла, наздогнав і схопив порушника за штани (Іван.); За цими сапками гнались другі. Та куди там наздогнати.' (Коп.)]; ~гпати втікача настйчь(пастйгнуть) беглеца; 2) (сравниваться с кем-нибудь в чём-нибудь) догонять, догнать, разг. нагонять, нагнать; (только соверги. — в достижениях и т. п. разг. — ещё) угнаться (за кем, за чем) [Цілими днями бувало просиджує хлопець над книжкою. І за які два-три тижні наздоганяв товаришів (Головко)]. наздогін, наздогінці см. навздогін. наздогнаний настигнутый. наздогнати см. наздоганяти. наздоровкатися, -каюся, -каєшся разг. наздравствоваться; на всякий чмих н є ^каєшся погов. на всякое чиханье не наздравствуешься. назем и и л 1) спец., воен. наземный [Переваги дощування перед наземним поливанням полягають у тому, що воно зволожує не тільки землю, а й саму рослиігу (Колг. вироби, енцикл.); Гул ескадрилій цілком перекривався гулом наземної артилерії (Гонч.)), 2) (в поэзии) земной [Море! море! Без краю просторе, Руху иовпе і разом спокою! Забуваю і щастя, і горе, Все наземне,— з'єдпаїись з тобою Я жадаю на час, на годину (Л. Укр.)]. називаний 1) назипаемый; именуемый; нарекаемый; обзываемый; 2) называемый. Ср. називані 1—2. називання 1) называние; именование; нарекание; обзывание; 2) называние. Ср. називати 1—2. називати, -ваю, -ваєш, пазв&ти, -зву, -звеш 1) (давать имя, название и т. п*) называть, звать (разг.), назвать, уст. именовать, наименовать, торж. уст. нарекать, наречь; (применять к кому-нибудь обидное название— ещё) обзывать, обозвать (кем) |Л у- к а ш: Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така? (Л. Укр.); Та ввечері й охрестили, I Марком назвали (Шевч.); В стену народжувалось місто, Його назвали містом Слави (Воронько); Електричним серцем України назвав народ Дніпрогес (Літ. газ., 1950, IX); Секлета при всіх сестру Аркадію брехухою й шпигункою назвала... (Коцюб.)]; ^іи себе называть, назвать себя (с имен, и твор. п.); называться, назваться (кем;; уст. сказываться, сказиться (кем), (в документах— несоверш. уст. — ещё) писаться (кем) [Поранений пірат знає російську мову і називає себе Антон (Трубл.); Він., позаписував їх ймення й прізвища. Микола назвав себе Іваном Гриценком. Кавун назвав себе Панасенком (ІІ.-Лев.)]; 2) (произносить; указывать) называть, назвать; (только соверги. — перечислить — в официальном яязыке—ещё) пиименоійть [Діти називали десятки важливих, цікавих і вдячних тем, на які вони чекай ть нових захоплюючих творів (Літ. газ.9 1948, IX)], 3) (только соверги. — пригласить) разг. назвать '(разг.), созвать [Напекла Слинців, назвала кравців, а крав» ць за блинець та й побіг у танець (Ном.)\ називатися, -в&юся, -ваєшся, назватися, -звуся, -звешся 1) (как — только несоверш.) называться; носить ймя, носить название; уст. именоваться; разг. уст. зваться [Нинішня радянська шахта по праву може називатися підземним заводом (Рад. Укр., 1951, VIII); Ся річка Стиксом називалась, Сюди ватага душ збирал сь Щ б хто на той бік перевіз (Котл.)]; хто ззивався я к его звали как; (реже) он попіл ймя какбе, фамилию какую [Вона розказала йому, що називається Настею, що сидить далеко від цього на другому кутку з своєю старою матір'ю Яндохою {Коцюб.); В хатині жив старий рибак. Він називався Лободою (^Руд.)]; який (що) ~ваєім*я именуемый (уст.); называемый; що знається (в значении вводного сл>ва) /'а*«. что называется; 2) (только соверги — при- своить себе какое-нибудь наименование; < ооб- щить своё имя) назваться [Ми повинні назватися Комуністичною партією — нк називали себе Маркс і Енгельс (Ленін); Чорнявка одразу сподобалася.. Гарненька, чепурна, бідова. Назвалась Гапею (Аіинко)\; знався г р и б 6 м—л і з ь у кіш посл. назвался груздём — полезай в кузов; 3) страд, а. (несоверш.) называться; эваться; именоваться; нарекаться; обзываться, называться; ср. називати 1 — 2 иазіїпнйй ером. 1) (о предложении) номинативный; назывнбй, 2) (о падеже) имени ильный , о»* ний відмінок именительный надёж. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)