Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
паз 600 наа пазимо к, -мка с.-х. подтёлок, годовалый телёнок, годовалый бычбк [Яке там теля — таки добрий назимок був (Коцюб.)]. назирати1, -раю, -ра>.т, назирнути, -ну, -неіп 1) (ко гб, що, за ким, за чим и над ким, над чим) наблюдать (за кем, за чем) (только несоверш.); (надзирать — ещё) присматривать, присмотреть (за кем, за чем), разг. приглядывать, приглянуть (за кем, ва чем) [Стара пані з ганку за ними назирає (Вовч.)\ Обідаю собі десь у куточку, прислухаюсь, назираю за гостями (Вас); Він все назирав над жінкою за обідом (Н.-Лев.)\ Сам собі було і обідати варю, ..і чоботи латаю, і ще скрізь оббігаю та назирну, де і як хлопці мої справляються (Квітка)]; 2) смотреть, посмотреть, просмотреть [Я скрізь лазив, на все очима назирав, як пін, до всього уха наставляв, як шпиг... (Вовч)\ Думки цілим роєм окрили його голову. Перелітали вони з самого малку — аж до сьогодні; назирнули кожну пригоду життя його (Мирн.)]. назирати2, -раю, -равіп, пазйрити, -рю, -ріпи обл. 1) приема гпиваться (только не- сов'рш ), (приискивать) присматривать, присмотреть, разг. приглядывать, приглядеть, приглянуть, насматривать, насмотреть [Все назирав [я], чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (Коцюб.); Назирив він коненя на ярмарку (Рудч.)]\ 2) (только соверш.). увидеть [Стемніло. Назирив я в полі — огонь кладуть хлопці, ночують (О., 1861, IV — Сл. Гр.)]. нбзирком см. назирцем. назирнути см. пазирати1. В&.шрцрм, назирці, обл. пазирком нар. следом, не выпуская из виду; (незаметно) украдкой [Пішов він назирцем за Марусею (Квітка)', Як віддаю йому гроші, так назирцем бачу, що чимала-таки купка є (Квітка); Тарасові здалося, що за ним знову йде хтось назирці Aльч.)\ Пішов; а я за ним назирком. до яких се знакомих людей він ходить? (Вовч.)]. назичити, -чу, -чиїй разе, пожелать [Назичили йому товариші усякого добра: і щастя, і здоров'я, і довгих літ (Сл. Гр.)]. назлітатися, -літйеться слететься [От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів. Назліталось їх — сила, і все один в один (народна казка)]. назмагатися, -гбюся, -гаєшся разг. наспб- риться. назмітати, -мітаю, -мітбєпі намести; (неточ но) собрать, насобирать [Назмітай V засіці борошенця та спечи мені колобок (Рудч.)]. назнати, -паю, -пає.ш разг. узнать; (облюбовать) присмотреть, разг. приглядеть, насмотреть, наглядеть [Хлоп'я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Воно гпіздо його назнало — Так як утерпіть, щоб не взять?) (Гл.), Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину... (Шевч.)]. назнатися, -излося, -маєшся разг. 1) (мбжно) знать [Чи то ж село маленьке, чи то ж усіх назнаться? (Вовч.)]\ 2) (с абстрактным сущ.) натерпеться [I не добивсь з панами права, Ще й сам від них біди назнавсь: Громадськая пропала справа, Він сам до крихти зруйнувавсь (Фр.)]. назначати1, -чбю, -чаєш, назначити, -чу, -чиш (делать метку) намечать, наметить, помечать, пометить; уст., спец. назначат^ назначить [Назначила його, щоб був значений (Н.-Лев.)] назначати2, -чаю, -чаєш, назначити, -чу, -чиш (указывать, устанавливать время чего-нибудь и т. п.) разг. редк. назначать, назначить [— Коли ж, батьки, назначите весілля?— спитав один староста (Н.-Лев.)]. назначатися, -чаюся, -чаєшся 1) намечаться, помечаться; назначаться; ср. назначати1; 2) назначаться; ср. назначати8. назначити см назначати2. пазначйти см. назначати1. назносити, -ношу, -носиш нанести; (о многих разг. — еще) понанести [Не випускаючи їх [гостей] з рук, татарки назносили їм усяких ласощів, частували їх кислим молоком (Коцюб.)]. назнущатися, -щаюся, -щаєшся (з кого, з чого, реже над ким, над чим) поиздеваться (над кем над чем), поглумиться (над кем, над чем); разг. поизмываться (над кем, над чем) [Віддали його до папа в економію товар пасти. Що вже тоді назнущалися з його досхочу, що наштовхалися! (Коцюб.); Дивне, хвилююче почуття навіки занало в душу. Провчили панів! Назнущалися вже як хотіли з Харитоненка! (Горд.)]. назовні нар. наружу; книжн. вовне; (по направлению к внешней стороне) кнаружи (разг.); (внешне) наружно [В історії революцій спливають назовні десятиліттями і віками зріючі суперечності (Ленін)]. назовсім нар. разг. насовсем [Сиві і мляві хмари немов назовсім спустилися на землю й назавжди простелилися по полях (Смол.)], назолити1 см. назолювати. назо ійти2, -лю, -лиш разг. надоесть; /шг, надокучить [Ти мені назолив (Н.-Вол. и,- Сл. Гр.)] назолювати, -люю, -люєш, назолити, -золю, -золиш набучивать, набучить. пазорйтн, -рю, -рйні разг. высмотреть; разг. выглядеть; очйма ^»ти высмотреть; вы- глядеть [Він її очима назорить між лінча- гами і вмисне тоді до неї горнеться(Аовч)|. назрпв&ти, -вбю, -в&вш нарвать [Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді (Вовч.)]. назрівання назревание. назрінаїи, -вас, назріти, -рів назревать, назреть [В маленькій Ясиній голівпі назрівали найрізноманітніші плани (Іван.)]. назріваючий назревающий [Сутички буржуазії з урядом не випадковість, а іюказш глибокої, з усіх боків назріваючої кризи (Ленін)]. назрілий назревший. назріти см. назрівати. назубити см. назублювати. назубитися см. назублюватися1. назублювати, -люю, -люєш, пазубйтп,-зублю, -зубиш техн. назубривать, назубрйть[На- зублювати пилку (Сл. Гр.)].* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)