Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
паї 602 най ти, щетине и т. п.) щетиниться, ощетй- литься; топорщиться, встоибрщиться, топыриться (только несоверш.); 2) (надуваться, поднимать шерсть, перья и т. п.) щетиниться, ощетиниваться, ощетиниться; топорщиться, встоибрщиться; наёживаться, наёжиться; (о птице) нахохливаться, нахохлиться [Змов виростають лінії кілків, знов земля наїжується кілками, як їжак щетиною (Коцюб.); 1 наїжився [собака] до вовка Та й давай брехати (Руд.); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, иоділяла обурення свого хазяїна (Коцюб.); Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильця ввібрала (Іван.)]; 3) (только сове рш.) перен. ощетиниться (рассердиться); нахохлиться (стать мрачным) [Самієв увесь наїжився, став колючий, неприємний (Гонч.)]. паїзд, -ду 1) наезд [Це була неабияка подія — князь у Вітрову Балку. Відколи пригадують найсивіші діди, ні один з отаких наїздів князівських селянам не обходився без сліз (Головко); Оце батько розкаже про наїзди на Туреччину (Мирн.)\; 2) (собрание) уст. съезд [Тимчасом наближався наїзд. По городу ходила чутка, що цей наїзд повинен бути дуже цікавим (Мирн.); На широкому дворі коло дома часом був такий наїзд, збиралось стільки екіпажів, скільки їх збирається на контрактовий ярмарок у Києві на Подолі (Н.-Лев.)]. наїздити см. наїжджувати. наїздити см. наїжджати. наїздитися (наїжджуся, наІздпшся) наездиться І На чужому коні не наїздишся (Иом.)]. наїздом нар. наездом [Вже ж ми і ворожок питали, так кажуть, наїздом бува (Квітка)]. паїзішк 1) наездник; 2) ант. наездник ІШкідпики с.-г. рослин мають і своїх ворогів. До них належать: сонечко, ..жуки- туруии, що знищують гусінь; з паразитів — наїзники або яйцеїди (Коле, вироби, енцикл.)]. наїзниця наездница. наїзницький наезднический. наїсти см. наїдати. наїстися см. наїдатися. наїхати см. наїжджати. пай обл. 1) пусть; пускай; чтоб [Цитьте, най каже!.. (Коцюб.)]; 2) пусть; пускай [Най каже, хто що хоче, я все своєї: нема й нема кращого світу понад гуцульські гори (Федьк.)]; 3) чтобы [Зачекай ти хоть годиноньку малую, та най я постелю постелю білую (Гол. — Сл. Гр.)]. Ср. нехай 1—3. найбільш 1) нар. см. найбільше; 2) (в сложных формах превосх. ст. прил. и нар.) наиболее; самый (самая, самое); ~ш поважаний (ш а н 6 в а н и й) наиболее (самый) уважаемый; ~пі розвинений наиболее (самый) развитой. найбільше (прил. и нар.), (реже) найбільш (нар.) 1) прил. см. найбільший; 2) нар. больше всего (или мех);' (сильнее — ещё) пуще всего (разг.), наиначе (уст.) [Л. За- башта шукає поезію там, де її найбільше- в праці будівників (Літ. гад., 1953, //); Гомоніли селяни про землю, про місцеву владу, про новини, найбільш про своє найближче, найболючіше — про землю (/V ловко); Панас Кандзюба хвилювався найбільше (Коцюб.)]. найбільший самый большой, наибольший; (в сказуемом — ещё) больше всего (или всех); (по масштабу работы, по значению- ещё) крупнейший; (выдающийся; имеющий важное значение — преим. без сравнения) величайший [Донецька письменницька організація — одна з найбільших на Україні (Літ. газ., 1953, II); Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира (Гонч.)]; ~ша швидкість наибольшая (максимальная, предельная) скбрость; п і д ~шнм секретом под величайшим (строжайшим) секретом; ~ше щ астя величайшее счастье, верх счастья. найближчий самый близкий, ближайший, (в сказуемом— ещё) ближе всегб (или всех); ~чі д н і ближайшие дни [Зустрінуть полки ці найближчими днями Силу ворожу страшними боями (Шпак)]. найважливіший самый важный, наибблее важный; (в сказуемом —ещё) важнее всего; (преим. без сравнения) важнейший; (только без сравнения) первенствующий (книжн.) [Високий білявий Вітя найважли- вішим у житті вважав обережність (Кот\ Мова є найважливіший засіб людськії стосунків (Ленін)]. найважчий 1) с?мый тяжёлый, наибблее тяжёлый; (в сказуемом—ещё) тяжелее все- гб (или всех); 2) (нелегкий для выполнении) сбмый трудный, самый тяжёлый, наибакх трудный, наибблее тяжёлый, (преим. к сравнения) труднейший, тяжелейший; («««• зуемом — ещё) тяжелее всегб, труднее всегї наіншдатніїпнй самый выдающийся, наиболее выдающийся, величайший; (о дет лях — ещё) виднейший, круинёйший. найвищий 1) самый высбкий, наивысший, (в сказуемом — ещё) выше всегб (или всех;, (только без сравнения) высочайший, [а* которых сочетаниях) высший; (главтЛі верховный [Ми—люди. Ми — найнищем землі... (Бажан)]; ^щпй вік прсдёльнш вбирает; ~ща досконалість сл догм нал їсть; ~ща кбра (міра покарЬна, высшая мера наказания; ~ще щйстяаю шее счбстье, верх, счастья; в ~щій мір <^щою мірою см. міра 1; 2) грам.:^щй с т у и і и ь превосходная степень. найгірше 1) прил. см. найгірший1"; 2)щ хуже всегб (или всех). пай гірший1 (превосх. ст. от поганіші) сім плохой, наихудший; (в сказуемом ~т хуже всегб (или всех); (преим. беасратш худший; (только без сравнения) мы (разг.); в ~иишу разі в хулшемші* разг. на худой конец; ~ііір т є, що. хуже всегб то, что..., ебмое худшеето.^ [Найгірше було те, що ніхто напевно з знав, чи одміпять нроцесію (Ноцюб.)\. найгірший* (превосх. ст. от гіркий) цщ. ший (уст.); (при словах біда, муг |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)