Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
най 605 нав нижайший; ~чиії поклін нижайший поклон. пайпонїтпішпй (ближайший к современности) новейший. иайновішнії (самый новый) новейший; разг. гамоновёйший. найняти см. наймати. найнятий 1) нанятый, нанятбй (прил.); снятый; подряжённый [3 сусідньої ділянки, де розташувалися найняті жниці, почулися здивовані вигуки (Смол.)]; 2) сданный (внаймы или внаём), отданный внаймы, бтданный внаём. Ср. паймати 1—2. пайнятися см. найматися. найняття наём; снятие. Ср. па им 6т и 1. найбм (род. найму) 1) наём; снятие [Всі роботи у радгоспах виконують робітники і службовці, які працюють за наймом (Коле, вироби. енцикл.)]; служити по ~йму служить по найму; 2) сдача внаймы, сдача внаём. Ср. паймати 1—2. найбмний наёмный; <-^на плита наёмная плата. найпаче, редк. наип&к нар. уст., обл. осб- бенно; уст. наипаче [Він думав про гуртову торгівлю сіллю, особливо в гірських повітах, де сіль, найпаче зимою, робиться страшенно дорога (Фр.)]. найперше 1) прил. см. найперший; 2) нар. прежде всего (или всех), раньше всегб (или всех) [Найперше, думаю, нам слід поміркувати, Який нам наслідок оте повстання дасть, Яку воліємо у себе мати власть (перекл. Рильського)]. найперший самый первый; (самый лучший) первейший; (самый важный) первенствующий (книжн.) [За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раем. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози! (Шевч.)]. найпізніше 1) прил. см. найпізпГший; 2) нар. позднее всегб (или всех), пбзже всего (или всех); (при указании крайнего срока) сймое позднее. найпізніший сбмый пбздний; уст. позднейший. найповажанішнй самый уважаемый, наибблее уважаемый; почтеннейший (преим. ирон., шутл.). наГіпокірнішіш (в выражениях вежливости) уст. покорнейший, всепокорнейший. нам поел іду щип разе. прен. самый последний; ~ща л ю д и и а разг. самый последний человек. вдііпотрібнішпй сбмый нужный, наиболее нужный; нужнейший; разг. самонужнейший. найпростіший самый простбй; простейший (Найкращий план завжди буває найпростіший (Кач.)]. найпростіші, -ших сущ. зоол. простейшие. найрадніше нар. охбтнее всегб, наибблее охбтно [Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи, а найрадніше чудові, тихі, ясні образи полонини, лісів, овечої турми (Фр-)]' найсвятіший церк. святейший. найсправжіпсіпькпй разг. сбмый настоящий. найстаріший с?мый старый, старейший; (в сказуемом —'ещё) старее всех. найстарший с?мый стёрший; (в сказуемом — ещё) старше всех [Було нас у батька три дочки,—я найстарша (Вовч.); Дивлюсь, цар підходить До найстаршого... та в пику Його як затопить!.. (Шевч.)]. найсувбрішіш 1) сбмый сурбвый; (преим, без сравнения) сурбвейшии [Ця війна була пайсуворішою, але і найкращою перевіркою для кожної радянської людини (Рад. Укр., 1946, /)]; 2) (ненарушимый) строжайший; під ^шим секретом под строжайшим секретом. па йти1 см. находити1. найти2 см. находити2. найтися см. находитися. паіітов мор. найтов. ііайтбнпти, -влю, -виш мор. найтбвить. ііайукліііпішші нижайший; ~ше поважання нижайшее почтение. пайяспГший с?мый светлый; (в титулах) дорев. светлейший; (о членах царствующей семьи) августейший. наказ, -зу 1) приказ, приказание; книжн., поэз. веление; распоряжение; предложение; предписание; повеление; наказ [Я вирушаю впевнено і радо На визвольну вітчизняну війну 3 твоїм наказом, партіє і владо! (Ба- жан)\ В Росію Ленін повернувся 7 вересня 1895 року. Жандарми на кордоні мали суворий наказ пильно оглянути його багаж (Біогр. Леніна); Настя глянула на Марину Михайлівну, на її очі, і прочитала в них наказ (Собко)]; згідно з *^зом согласно приказу; з *^зу ч и й б г о по приказу (но приказанию, по распоряжению) чьему; рит. по повелению чьему; ср. наказувати 1; 2) (от избирателей депутату) наказ. паказати1 см. наказувати. наказати2, -кажу, -кажеш (чего) наговорить; разг. насгазать [В одну хвилину вона наказала стільки, що Мір'єм ледве зібрала докупи (Коцюб.)]; ^зав на вербі груш (сім мішків гречаної вбвни, три мішки гречаної в б в н и) разг. наговорил (наврал) белиберды (чепухи), наговорил (наврал) с три кброба чепухи. наказний ист. наказнбй; уст. нак?зный; ~нйй отаман, гетьман ист. наказнбй атамёп, гетман [А мене послали На столицю з козаками Наказним гетьманомі (Шевч.)]. наказовий 1) воен. прикйзный; 2) грам, повелительный; ~вий с п б с і б повелительное наклонение. наказування приказывание; распоряжение; предписывание. Ср. наказувати 1. наказувати, -зую, -зуєш, паказати, -кажу, -кажеш 1) приказывать, приказать, велеть (несоверш. и соверш.); (преим. устно и отдельным лицам, часто в быту — ещё) распоряжаться, распорядиться; (в официальном языке — ещё) предлагать, предложить, (е письменной форме) предписывать, предписать; рит. повелевать, повелеть; разг. заказывать, заказать; уст., разг. наказывать, наказать, указывать, указать [їздовому, який везтиме Шуру, бася наказує бути обачним (Гонч.); Іван Половець наказав приготувати кулемети (Янов.)]; ^зуе зав |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)