Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нак 606 нак кои (сумління и т. п.) велит закон (совесть и т. п.) [Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рил.)]', ~зав довго жити см. жити; 2) (сообщать) уст. передавать, передать [Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісті (Грин.—Сл. Гр.)]. пакал, -лу спец. накал. накаляти, -ляю, -ляєш разг. напачкать (много и где); (что) выпачкать, запачкать, испачкать [Накаляла білі ручки, Кватирочку одтуваючи, Заплакала карі очі, Чумаченька виглядаючи (Чуб.)]. наканіфолити, -лю, -лиш наканифолить. накапати см. накапувати. накапостити, -пощу, -постиш разг. напакостить. нак&пупатп, -пую, -пуєш, накапати, -паю, -навпі накапывать, накапать [Ой у полі криниченька повна води та й накапала (Чуб-)]. накарати, -ршо^ -раєш разг. наказать; (реже) покарать [Накарав міх, то й торби страшно A1 ом.)]. накар/ічках см. пакарячках. накарачкн см. пакарячкц. вакарГюііапиії начеканенный. паклроунатн, -бую, -буєіп 1) нарезать (что); зарубить (что); сделать зарубку (на чём), сделать насечку (на чём); сделать метку; 2) (на металле) начеканить. нак&ркати, -каю, -каєгп накаркать. пакарячках, пакарачках нар. 1) на четвереньках; разг. на карачках [Сербии відкинув серп і пакарачках поплазував у рівчак (Смол.)]', 2) обл. на корточках. накарячки, накарачкн І) на четвереньки; разг. на карачки [Юра кинув в нього [озерце] зламаного сірника, став пакарачки і подув — сірник поплив, мов човен (Смол.)]', 2) обл. на корточки. накат, -ту 1) техн., строит, накат [Невеликий бліндаж в три накати ховався в маленькій улоговинці (перекл. Скляренка)', В каналі буде вода сріблитись, Плескатись в берег, в накати дамб, А радість буде у груди битись, Як пісня щастя, закута в ямб (Заб)]\ 2) (постройка) навес [Та ж повітка, сани під накатом, засохла вишня біля порога (Скляр.)]. па ката пни накатанный. накатитп см. накатувати. накататися, -катаюся, -кат&єшся накатиться. накатка техн. накатка. накатним техн. накатный. накатник1 (валик) техн. накатник. накатник3 (рабочий) спец. накатчик. накатниця нака*тчица. Ср. пакатпик2. накатування техн. накатывание, накатка. накатувати, -катую, -катуєш, накатати, -ка- тбю, -катбвш техн. накатывать, накатать. пакатуватися, -катується техн. накатываться. накачати1 елі. накачувати1. накачати2 см. накачувати2. накачати3, -чаю, -чаєш (о белье) накатать. накачатися, -чаюся, -часшея накачаться. пакачка накачка. накачування накачивание, накачка. накачувати1, -чую, -чуєш, накачати, -чаю, -чаєш (о жидкости, воздухе) накачивать накачать [Перегороджена високими греблями, Волга підійме рівень води, а потужні насоси безупинно накачуватимуть воду в штучні водосховища (Рад. Укр., 1950, ІХ)\ Дівчипа похапцем накачала в казан води (Донч.)]. пакачувати2, -чую, -чуєш, накачати, -чаю, -чаєш (наготавливать, катая) накатывать, накатать. накачуватися, -чується накачиваться. наквасити см. наквашувати. наквацювати, -цюю, -цюєш разг. намазать (обильно) [Наквацював чоботи, аж дьоготь тече (Сл. Гр.)]. наквацьбваний разг. намазанный (обильно) [Вицвіле волосся, наквацьоване жиром, розпатлалося (Коп.)]. наквашування наквашивание; намачивание. Ср. наквашувати. наквашувати, -шую, -шуєіп, наквасити, -вашу, -васшп наквашивать, наквасить; (о яблоках — ещё) намачивать, намочить. наквашуватися, -шується наквашиваться; намачиваться. Ср. наквашувати. накивати, -ваю, -ваєш разг. накивать (разг.), покивать [То мо ви вити, чернець ще й пальцем накивав, Поправив каптура і далі почвалав (перекл. Рильського)', Накивала жінка дякові, щоб прийшов (народна шка}\\ 0 ~ти п 'я т а м и (удрать) показать пятки, дать тягу; фам. задать стрекача, задать лататы, задать чёсу [Багато тоді накивало п'ятами і одиноких і цілими сім'ями... (Мирн.)]. накиданий 1) набросанный, накиданный; нашвырянный [По всьому полю накидане було гілля, стояли вже очеретяні загороди (Скляр.)]; 2) набросанный [«Аукціон» [повість Павлова) є мальовничий нарис, накиданий невимушено рукою недбалою, але твердою й досвідченою (перекл. з Бєлінського)}. Ср. накидати1 1—2. накидання1 набрасывание, накидывание. Ср, накидати1 1. накидання2 1) набрасывание, накидывание; 2) накидывание, набавка; 3) навязываиие; всучивание. Ср. пакидати* 1—3. накидати1, -даю, -даєш, накидати, -лаю, -дает 1) набрасывать, набросать, накйдшать, накидать; (сильным, резким движением -со- верш. разг.— егце) нашвырять; (екмдьтщ что-нибудь — ещё) намеїьівать, наметать [Гарасько, ніби зовсім нікого не помічаючи, старанно накидав у вагончик вугілля (Нан\)\ А лисичка., все кида по рибці на дорогу, все кида. От, як накидала вже багато, тоді нишком і сама злізла (Рудч.)]', 2)(ршонт\ писать и т. п.) набрасывать, набросать [Він [художник] зустрічав на вулиці старців, калік, продавців яблук і пирогів, дрібних ремісників і накидДв на папері їхні портрети (Куч.)', До вечора скульпторвіщ і відпочити, і накидати кілька ескізів (Гонч.)]. накидати2, -даю, -даєш, плкйнутп, -пу, -нені 1) набрасывать, набросить, накидывать, накинуть; (резким движением на- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)