Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нак 607 пак девать покрывало на что-нибудь — ещё) надёргивать, надёрнуть [—Накидайте на його арканом! — кричить голова (Мирн.); Лона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєї матері (Н.-Лев.); Він повернувся й вийшов. Чув, як Стьопа накинув за ним на двері залізний гак (Донч.)]; 2) (уврличи- вать— о плате, цене и т. п.) разг. накидывать, накинуть, набавлять, набавить |Коли накидати плату, то треба накидати всім та ще й однаково (Н.-Лев.); У всіх на язиці вертілася надбавка години.— Завтра ніби наказ буде,— сказав Семен Сухий.— І не годину, а цілих чотири хочуть накинути (Панч)]; 3) (заставлять принять, усвоить что-нибудь) навязывать, навязать; (о вещи — ещё) всучивать, всучить [Піхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаете (Барв.)', Буржуазне суспільство накидас своїм членам мораль «людина людині — вовк» (Рад. Укр., 1948,1)]', 0 ~ти 6 ком разг. посматривать, поглядывать; соверш. взглянуть, перен. приметить (когб, что) [Один комбайнер накидає на Палазю оком, та марна, скажу вам, справа: не ніде за нього, безхарактерний дуже... (Янов.)', Нетерплячі ступнями міряли землю — дізнатись, по скільки припаде надушу, та й одразу йоком накинути, де яка нива (Головко)', Терешкова жінка і накинула оком, що старий щось не те (Квітка)]. накидатися, -даюся, -даєшся разг. па бросаться, накидаться; нашвыряться [ — Стомився, Сашко? Сідай..— Не стомився, а накидався добре. Мама восьмеро саней одвезли на своє поле. По обіді знов будемо возити (Коп.)]. Ср. накидати1 1. накидатися1, -дається страд, з. 1) набрасываться, накидываться; намётываться; 2) па- брагываться. Ср. накидати1 1—2. накидатися2, -даюся, -даєшся, накинутися, -нуся, -пешся 1) (на кого, на что) набрасываться, набрбситься, накидываться, накинуться; (с упрёками, бранью и т. п. — ещё) напускаться, напуститься (разг.), обрушиваться, обрушиться; (с вопросами, просьбами и т. п. разг.— ещё) осаждать, осадить (когб чем) [Вони налазили з сіней, як оси з гиізд, і накидались осліп на все, що попадало під руки (Коцюб.); Він накинувся на роботу, як голодний па хліб (Ткач)]; ~пулось лихо разг. привалила бедй [Отже не думали, не гадали — накинулось лихо (Вовч.)]; гнутися м 6 к р и м ряднбм на кого см. накривати: накрити мбкрим ряднбм; 2) (ьому) разг. навязываться, навязаться; (реже) набиваться, набиться [Мавка: ..Ну що се 8начить «накинулась»? Що я тебе кохаю? Що перша се сказала? (Л. Укр.)]' 3) страд, з. (несоверги.) набрасываться, накидываться; надёргиваться; накидываться, пабавлять- ся; навязываться; всучиваться; ср. накидати* 1—3. Накидач (навязчивый, назойливый человек) фам. реок. приставила, прилипала [Л у- к а ш оглядається: ЦитьҐ почують мати! Вопи вже й так тебе все називають накидачем... [(Л. Укр.)]. накидка1 набавка; разг. накидка [Старіші й простіші [батюшки], обібрані громадами, були проти накидки плати (Н.-Лев.)]. Ср\ па кидати* 2. накидка* (об одржде, покрывале) накидка. накидним накидмбй. накинути см. накидати*. накинутий 1) наброшенный, накинутый [У передньому горбоносому верши пконі не» важко було впізнати Максима Кривоноса, хоч на плечах йому був накинутий не кунтуш, а звичайний подільський кобепяк (Панч)]\ 2) пакйпутЕЛЙ, набавленный; 3) навязанный, всученный. Ср. накидати* 1—З накинутися см. накидатися*. накип, -пу накинь [Ьіля майстерні па вулиці валялися вкриті білим накипом самоварні стояки (перекл. а Беляева)]. накипання пакипапие. накипати, -пас, накипіти, -пить накипать, накипеть [Вплив Порох у жалобі всю свою злість, що накапала довгі роки (Мирн.); Чим горпень накипів, тим буде смердіти (Чуб.), Грицько: Та чаркою не заллєш того, що накипіло! (Стар.)). накипілий накипевший [Душа бажала поділитися з ким-пебудь своїм лихом; серце — вилити накипілі сльози (Мирн.)]. накипіти см. накипати. пакпппйП накипной. накип'ятити, -п'ячу, -п'ятйт накипятить. накисати, -сав, накиснути, -пс накисать, накиснуть. накільчуватися, -чується, иакільчитися, -чіпься пускать ростки, пустить ростки, прорастать, прорасти. накістень, -сия вет. иакбстница. накістковий пакостный. наклад1, -ду (а торговле и т. п.) разг. издержки, убыток, потеря; раза наклёд; без ~ду зиску не буде погов. без накладу барыш не живёт. нбклад*, -ду (в издательском деле) обл. издание; тираж ~щт ч и І м в чьём издании; на чьи србдетва. наклад*, -ду спец. паклад. накладальник тип. и пр. накладчик. накладальниця тип. и пр. наклДдчица. накладання накладывание, наложение; спец. накладка, наклад [Павлов розробив чудовий метод оперативного втручання—накладання фістул (Вісник АН УРСР, 1949, 9)]. Ср. накладати 1. накладатп, -даю, -даслп, па класти, -ладу, -ладош и (реже) паложйти, ложу, -ложиш 1) накладывать, паложйть (в некоторых выражениях официального языка и при абстрактных сущ.), налагать, разг. накласть; {много и в беспорядке — ещё) громоздить, взгромоздить, нагромоздить; (вилами обл.— ещё) навивать, навить; (о головном уборе, очках и т. п.) обл. надевать, надеть; (о костре) раскладывать, разложить [Волох накладав на тарілку сріблясті, немов металеві, шматочки оселедця і був цілком зайнятий цією справою (Собко); [Пани] накладали велику пеню на того, хто пропускав у жнива дні' (Н.-Лев.); І поет від свого люду Не почув слів догани В день сумний |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)