Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пак 608 пак коли на нього Накладатимуть кайдани! (Л. Укр.)\ Життя наклало риски суму на її лице (Туд.); Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив (Коцюб.); На пасовиську над Дністром конюхи наклали огонь і, сидячи біля нього, курили люльки та поглядали па коней {Фр.)\ Наложив [іван- царенко] мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти {народна казка); Прибіг Меркурій засапавшись, .Ввесь ремінцями обв'язавшись, На голову бриль наложив (Котл.)]; ~ти печать (печатку) (на к 6 г о, на що) накладывать, наложить печать [Ухвалили печать наложить На язик мій, на душу (Фр.)]\ г^іи резолюцію канц. класть, положить резолюцию; ~ти стягнення, кару на к 6 г о налагать, наложить взыскание, наказание на когб, подвергать, подвергнуть взысканию, наказанию когб; ~ти шви мед. накладывать, наложить швы, ~ти штраф налагать, наложить штраф; подвергать, подвергнуть штрафу; на чужий роток не ^ложиш платок погов. на чужой роток не накинешь платок, 2) (наполнять) накладывать, наложить, разг. накласть [Якналожили вози, Лушня й каже: — Ну, тепер, дядьку Гриньку, хоч і могоричу! (Мирн.)]; 3) (с непереходным значением — только несоверш.) разг. действовать [заоднб]; иметь сношения [X р а п- к о: ..Це так, це добре! Дочка з ворогами батьковими проти його накладає... (Мирн.); П а рву с завзято: ..Ви обоє вкупі там накладали! (Л. Укр.); Злі люди, накладаючи з нечистою силою, можуть уставати з домовини (Н.-Лев.)]; 4) (колотить) фам. к накладывать, наложить; (соверш. — ещё) всыпать; О ~стп (~жйтн) г о л о в 6 ю поплатиться головой (в наказание или за ошибку); рит. сложить голову [Через тії коні воронії наклав козак головою (Грин.— Сл. Гр.); Де тепер Омелян? Чи давно наклав головою, чи живе?.. (Риб.); Наложив за волю головою славний Морозенко (Нач.)]. ~ети (~жйти) життям рит. пожертвовать жизнью [Тут дитячий будинок для сиріт воїнів, які наложили життям в боях Вітчизняної війни (Смол.)]; ^>дати здоров'ям обл. подрывать здорбвье [Не одну я нічку не спала, не один день гірко працювала, здоров'ям накладала, а тепер— де воно? (Коцюб.)]; ~стп (вжитії) на себе р^ки наложить (поднять) на себя руки [Не могла вона накласти на себе рук, не такого роду, а вдачі дівчина сміливої (Панч); Війт: А тобі що таке сталося? Пощо на себе руки наложив? (Фр.)]. накладатися, -дається 1) накладываться; налагаться; громоздиться; навиваться, наде- , ваться; раскладываться; 2) накладывать ся. Ср. накладати 1—2. накладений 1) налбженный; взгромождённый, нагромождённый; надетый; 2) налбженный. Ср. накладати і—2. накладення наложение: нагромождение [Ніхто, крім соціалістів-гутопістів, не твердив, що можна перемогти без опору, без диктатури пролетаріату і без накладення залізної руки на старий світ (Ленін)]. Ср. пакладатп 1. п&кладка1 (предмет) накладка [Дівчина хутко виймає з рота картопляну накладку і, показавши Федеві, знову мостить її назад: поміж губою й зубами (Янов.)]. накладка1 (действие) накладывание; накладка. накладна 1) прил. см. пакладнйй; 2) (род. накладпої) сущ. накладная [На кожну партію відправленого зерна вагар виписує накладну (Колг. вироби, енцикл.)]. накладний на клади бй; ~па плата налбженный платёж; ~ні витрати накладные расходы. накланятися, -няюся, -няєшся накланяться [ — Доки навіть я випрошу коней, то накланяюсь, — скривилась СІерафима Мар- ківна (Поп.)]. накласти см. накладати. наклеїти см. наклеювати. наклеїлися см. наклеюватися. наклей- а1 (предмет) наклейка. наклёпка2 (действие) наклейка, наклеивание, наклеп, -пу клевета; разг. поклёп, наговор, напраслина; уст. навет, извет [Крізь бищ, блокади, муки, Крізь наклепи ворогів Несуть робітничі руки Над світом його [ленінське знамено], як спів (Дор.)], зводити, звести ~п на к 6 г о взводить, взвестй (книжн. возводить, возвести) клевету (поклёп, напраслину) на коїб, клеветать, наклеветать на кого, оклеветать когб, оговаривать, оговорить кого [ЩІ обманути народи, нав'язати їм свої аїре- сивні плани, палії війии зводять наклеп на миролюбні країни (Рад. Укр., 1951, /77)], наклепати1 см. наклепувати. наклепати8 (наклепаю, наклепает и наклеплю, наклеплеш) (на кого) наклеветать (на кого), оговорить (когб), разг. наговорить (на кого), наклепать, покленать; (о мелких доносах — ещё) ябедничать, наябедничать (на кого), разг. съябедничать (без дополнения). наклепка (предмет) техн. наклейка. наклепка (действие) техн. наклейка, наклепывание. наклепник клеветник; разг. поклёпщик, наго- вбрндик; уст. наветчик, изветчик; мів (мн. ч.) клеветники и т д.; (равг.— ещ) злые языки [Мартов і Дан — давно відомі, багато разів викриті наклепники (Ленін)]. наклепниця клеветница; поклёпщица, ваго. вбрщица; наветчица, извётчица. Ср. наклепник. наклепницький клеветнический [Сторінки європейської реформістської преси були гостинно надані для всіляких наклеішицькіц вихваток проти більшовиків (Віогр. Ланіті наклепувати, -пую, -нуеш, наклепати (нащепаю, наклепает и наклеплю, наклеплеш) (що и чогб) 1) техн наклёпывать наклепать; 2) (только соверш.— о косе) отбить, отпустить [Він наклепав косу {РукІ 3) (только соверш. — наделать момщя] наковбть. наклеювання паклёивание, иаклейка наклеювати, -леюю, -леюєш, наклеїти, -лею, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)