Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нал 614 нал серце щасливе, гаряче, Наладив мій голос На цей, на пісенний заспів (Заб.)]; 4) (выгнать) фам. выпроводить. наладитися, -джуся, -дишся 1) наладиться; 2) приготовиться; собраться [ — Усі прийшли?— Всі... —Треба всіх записати. Але тільки наладивсь, коли до зборні верхи під'їхав на панськім коні Семен Мажуга (Коцюб.)) Відки я маю знати, хто до тебе в гості наладився? (Фр.)]. Ср. наладити 1-2. наладка спец, наладка. наладнати, -паю, -наєш 1) приготовить; (в дорогу, для еды, еду — ещё) собрать; (для работы и т. п.— ещё) снарядить; (привести вещь в порядок разг.— ещё) наладить [Мотря Іванівна викопала із землі діжечку з салом, наладнала торбинки Гриюрію і Петру, ви- ьела їх аж на край города (Ст.)]; 2) муз. настроить; разг. наладить |Тож струни наладнав, хоча й не без зусиль, Митець відслужений (Рил.)]. наладпоканпіі обл. нагруженный, нагружённый, груженный, гружённый; прил. гружёный [Серед вулиці котився віз, налад- нований всячиною (Коцюб.)]. наладнувати, -ную, -нуеш ебл. нагрузить. наладчик техн. наладчик. наладчиця техн. наладчица. налазити, -лажу, -лазиш и налізати, -заю, -засш, налізти, -зу, -зеш 1) налезать, налезть; (о насекомых, о пресмыкающихся — ещё) наползать, наползти [Осліплені світлом, заглушені дзвоном битого скла, вони [люди] налазили з сіней, як оси з гнізд, і накидались осліп на все, що попадало під руки (Коцюб.); Із серця скреготав [Ен- телл] зубами, Об землю тупотав ногами І на Дарсса налізав (Котл.); Аби мед, а мухи налізуть (приказка)], 2) (надеваться— об одежде, обуви) разг. лезть, налезать, налезть [Одяглась Рая швидко, ніби над нею нависла катастрофа. Чоооти за ніч не висохли і не хотіли налазити на неї у (Коп.)]; шапка не ~лазііть (~лає) на голову шапка не лезет (не налезает) на голову; 3) (приставать) разг. привязываться, привязаться (к кому). на лазит не я, -лажуся, -лазишея разг. налазиться [Було налазится по тих високих скелях (Н.-Лев.)]. налазливий разг. навязчивый; (надоедливый) назойливый [Вони [думки], мов налазливі оси, все крутяться довкола неї, все бринять (Фр.); їй здавалось, що Зося наморочила йому голову тільки своїм кокетством, дуже налазливим, а не красою (Н.-Лев.)]. налакувати, -кую, -куєш налакировать. наламаний 1) наломанный; 2) намётанный. Ср. наламувати 1—2. наламати см. наламувати. наламатися см. наламуватися. наламувати, -мую, -муєш, наламати, -маю, -маєш 1) наламывать, наломать [М а в к а: А я з калини цвіту наламаю (Л. Укр.); Уранці в неділю Улянка взяла кошик і нішланаламати кукурудзи (Донч.)]; ~мати хребта разг. натрудить спину [—Любить цивілізацію,— подумав Г^мснний,—то хай же хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети? (Гонч.)]; ~мати дров перен. наломать дров; 2) (упражнением селать искусным) разг. намётывать, наметать; ~мати руку наметать (набить) руку. наламуватися, -муюся, -муєгася, наламатися, -маюся, -маєшся 1) разг. упражняться (только несоверш.); приобретать сноровку, при- обрести сноровку, разг. навастриваться, навостриться; (соверги. разг.—ещё) наметаться; (к кому, к чему) привыкать, привыкнуть [Мае він до того кінчати цього року семінарію, то й треба йому наламуватись уже до папиів (Бас.)]; 2) страд, з. (несоверш.) наламываться; намётываться; ср. наламувати 1—2. налапувати, -пую, -пуєш, налапати, -паю, -паєш разг. 1) нащупывать, нащупать; (разыскивая — ещё) находить ощупью, найти бщуиью [Машинально він налапав по стіні кінчик мотузка (Смол.); Вона ледве налапала коло сінешніх дверей засов, одсуі^ла його й одхилила двері (Н.-Лев.); Роман налапав шапку й наважився тікати (/. о- цюб.)]; 2) (только соверш.) наловить (только о мног.), поймать [Пошли дурня по раки, а він жаб налапа (Ном.)]. наласуватися, -ласуюся, -ласуєшся разг. налакомиться. налатувати, -латую, -латуєш, налатати, -латаю, -латаєш чинить, починить; разг. платать, заплатать, латать, залатать; (с сущ. латкам т. п.) нашивать, нашить; мног. начйнивать, начинить [О, вже й подався. Хоч би ж був латку дав налатати (Головко)]. налаштований 1) приготовленный; снаряжённый; 2) налаженный. Ср. налаштовувати 1—2. налаштовування приготовление; снаряжение. Ср. налаштовувати 1. налаштовувати, -штовую, -штовуєш, налаштувати, -штую, -штуєш 1) приготовлять, приготавл вать, приготовить; (оляработы, в путь — обычно) снаряжать, снарядить [,і вечора було ще налаштувати віз (Сл. Гр.)]\ 2) налаживать, наладить [Під час вечері Мишуня налаштовував радіоприймача (Я нов.)]. налаштовуватися, -інтонуюся, -інтонуєшся, налаштуватися, -штуюся, -штуєшся ^приготовляться, приготавливаться, приготовиться; снаряжаться, снарядиться; (только соверш.) собраться, уст. расположиться [Серед пишного килиму густої трави утаборився Яким із своїм добром. Віжками прип'яв гнідка до сусідньої берези, а сам, розставивши триніжок, налаштовуючись варити кашу, з відром побіг до річки (Мирн.)]; він ~штувався писати он собрался (пршо- тбвилея; расположился) писать; 2) страд, з. (несоверш.) приготовляться, приготавливаться; снаряжаться; налаживаться. Ср. налаштовувати 1—2. налаштувати см. налаштовувати. налаштуватися см. налаштовуватися. палаяти, -лаю, -лаєш разг. 1) выбранить, выругать, обругать, разг. заругать; (кем, е_ чем — ещё) обозвать [Хому забрали, бо |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)