Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нал 615 нал станового налаяв (Коцюб.); Мотрю розібрала досада, вона обізвала Явдоху панією; а Явдоха налаяла Мотрю ншцою, дармоїдкою... (Мирн.)]. налаятися, -лаюся, -лаєшся разг. 1) наругаться [Налаявшись, назмагавшись та накричавшись досхочу, [кріпаки] вернулися знову на роботу (Мирн.)]; 2) (произнести ругательство) выругаться [Мати, пораючись, не стерпіла і налаялася, а Одарка таки стояла (Ле)]. належати1, -жу, -жиш (без прямого дополнения) 1) (кому, чому и уст. до кого, до чого) \принадлежать (кому, чему) [Веди нас, пар- , тіє, у битви кидай нас, Бо ми тобі належимо по праву! (Бажан); Ми молоді, ми юні, і нам наложить світ (Сос.)\ Двері виходять на великий шкляний ґанок, якого половина належить мені, а половина* моїй сусідці, ревельській пані (Л. Укр.): Він і тепер у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належать до тих, хто її обробляє (Коцюб.)];повернути кому (куди) ~жить возвратить по принадлежности; 2) (до кого, до чого) относиться (к кому- нибудь, к какой-нибудь области, к определённому времени); принадлежать (быть частью чего-нибудь) [К а л е н и к: Тепер Михайло всі діла веде, то вже до нього й це належить (Тоб.)]; ~іи до відання см. відання; ^ти до класу пролетаріату принадлежать к классу пролетариата; ^ти до складу колегії входить в состав (принадлежать к составу) коллегии; цей рукопис ~жить д о XII століття Зта рукопись относится к XII столетию; це не ^жить до моїх обов'язків это не входит в круг моих обязанностей; 3) (кому и з кого — о заработке и взносе) причитаться, полагаться, следовать; вам, з вас ~жить сто карбованців вам, с вас следует (причитается) сто рублей; ~жить за штатом полагается по штату; 4): ~^жить (безл.: надо) надлежит (книжн.); следует; полагается; положено; должно [Він знає, кому і скільки грошей належить дати... (Куч.); Промовці декотрі накреслили питання, А розв'язати їх належить нам усім (перекл. Рильського)]; як ~жить как надлежит, как следует, как должно; (хорошо — ещё) надлежащим образом; (с аополне- нием кому, чему — ещё) как приличествует [X у с а: .. Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її і родові (Л. Укр.)\ Йому хотілося як належить відрапортувати про своє прибуття, але вийшло дуже коротко: «Василь Бойчук прибув» (Бойч.)]. належати2 см. належувати2. належатися1, -жуся, -жишся разг. належаться [Уже ти в садочку та й належався (Чуб.)]. належатися2, -жусяг -жишся обл. 1) принадлежать [Ми самі боронити потрапим Ті права, що належаться нам (Л. Укр.)]; 2)полагаться [А ми також люди і знаємо, що кому належиться (Фр.)\. Ср. належати1 1, 4. належне 1) прил. см. належний; 2) (род. па- лёжиого) сущ. должное; (причитающаяся сумма и т. п.) следуемое [Всі, звичайно, як перед меншим, поступалися перед ним. І він все це сприймав, як належне (Головко)]; віддавати, віддати ~пеотдавать, отдать должное; см. ещё віддавати 7: віддати належне. належний 1) принадлежащий [Американська статистика поділяє всі промислові підприємства на належні окремим особам, фірмам і корпораціям (Ленін)]; ~ниіі по праву принадлежащий по праву; —ііііії голові см. голова 2; 2) относящийся, принадлежащий [ і з о г е н: Я тут приніс тобі усе належне до сього діла. Роздивись і зваж, чи можна що зробити (Л. Укр.)]; 3) причитающийся, полагающийся, следуемый. Ср. належати1 1 — 3' 4) надлежащий; (нужный — ещё) должный; (соответствующий — ещё) подобающий; (справедливый — ещё) достойный; (установленный) положенный [Радист взяв від шифрувальника папірець і передав в ефір належний набор цифр (Ле і Левада)]; в ~ниі м і р і в должиой мере (степени); віддати (рит. дати) ~пу честь книжн. воздать должное [Хай живе братерство давнє наше, і Робак хай живе! Дамо належну честь Його ми вчинкові (перекл. Рильського)]; з ~ною увагою с подобающим (должным) вниманием; ^ний д о сплати подлежащий уплате; ~ііа оцінка достойная оценка; ~ним ч й- н о м надлежащим образом, должным образом; скласти ~ну ціну кому оценить по достоинству кого; утримання (держання) будівлі в ^ному стані см. держания. належність, -пості принадлежность; юність до Комуністичної партії принадлежность к Коммунистической партии; з а ~стю по принадлежности. належно нар. надлежащим образом, надлежаще, должным образом, подобающим образом; (справедливо) достойно, по достоинству [Я сказав до нього, ніяковіючи з не- уміння належно висловити співчуття: —Ах, яке ж лихо сталося сьогодні у вас у селі! (Смол.); Вибори уповноважених від робітників являють собою надзвичайно велику, далеко ще не оцінену належно, подію в політичному житті Росії і в історії нашого робітничого руху (Ленін)]. належувати1, -жую, -жусш (без дополнения) разг. вылёживаться [Вона виспалась зарані, належувати — обридло, іти — нікуди (Мирн.)]. належувати2, -жую, -жуєш, належати, -жу, -жига (что) разг. налёживать, належать [Так собі належав боки, що аж болять (Сл. Гр.)]. налементуватися, -нтуюся, -нтуєшся разг. накричаться [Налементувалися наші баби, аж похрипли (Сл. Гр.)]. налепетати, -печу, -печеш налепетать [Прибігла, нагуркала, налепетала, як у корчмі (Н.-Лев.)]. налетіти см. налітати1. налив, -ву 1) налив [Я листів чекаю. Слів гарячих, Слів терпких, як терен у налив (Мал.)]; 0 білий ~*лйв сао. белый налив; 2) вет. налив. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)