Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нам 621 нам наметушитися, -шуся, -шйшся разг. насуе- тйться, наметаться. памйв, -ву геол. намыв. намивати, -ваю, -ваєш, намити, -мию, -миєш намывать, намыть [Земснаряд № 504 намив верші кубометри грунту в Цимлянську дамбу (Літ. газ., 1951, VII)]. памиватися, -вається намываться. намившій намывной [Жваві кулички спокійно бігали тут по намивному піску (перекл. з Сьомушкіна)]. намиканий 1) начёсанный; намыкашшй; 2) надёрганный; нарванный [Панотець напхав намиканою морквою повні кишені від штанів (Март.)]. Ср. намикати 1—2. намикати (намикаю, намикаєш и памйчу, памйчеш) 1) начесать; обл. памыкать; 2) обл. надёргать; нарвать. нами ли ти см. намилювати. иамйлйтпея см. намилюватися. намилуватися, -луюся, -луєшся 1) на ласкаться; (в народной поэзии) намиловаться 11 націлувався, І намилувався, Як у саду соловейко Та й нащебетався (народна пісня)]; 2) (ким, чим, реже на кою, на що, з кого, з чого) налюбоваться (кем, чем) [Олена Се- мснівна не могла намилуватися своею двоюрідною сестрою і так довго цілувала її, що дівчина аж зніяковіла (Грим.)\ Оксана довго ще причепурялася та вихилялася перед невеликим, в олов'яній оправі, дзеркалом і не могла намилуватися з себе (перекл. з Гоголя)]. намилювати, -мнлюю, -мйлюєш, намилити, -милю, -мйлйш намыливать, намылить [Лукич сміливо намилює свої затверділі, міцно стягнуті рубці (Гонч.)]\ ^милити г 6 л о в у (редк. ш й ю) (к о м у) перен. фам. намылить (взмылить) гблову (шею) (кому), отжучить (кого) [Ех, немає Горо- вого! Він би намилив шию за ці рекорди (Руденко)]. намилюватися, -мйлююся, -мйлюєшся, намилитися, -милюся, -милишся намыливаться, намылиться [Прості люди у нас гречаною половою намилюються (Борз. у.— Сл. Гр.)]. намішати, -паю, -иасш, нам'яти, -мну, -мнеш 1) наминать, намять [І весь час потім сидів [Артем] зосереджений, прислухаючись до шереху в хаті біля припічка, де саме батько наминав тютюну (Головко)]', 2) (причинять раздражение) натирать, натереть; наминать, намять [Повід вуздечки підтягається так, щоб кінь міг опускати голову тільки до зап'ястка, але не нижче, інакше може зсуватися сіделко і наминати шину (Колг. вироби, енцикл.)]; вм'яти 0 6 к и разг. намять бока [І здавалось, коли б зараз з'явився тут Іван Довгий, Ганна б йому й боки нам'яла (Коп.)]; ^м'яти вуха разг. надрать уши [Треба котика піймать, Вушка сірії нам'ять Та вигнати з хати, Щоб не шкодив спати (народна пісня)]; см. ещё вухо 1: м'яти вуха; вм'яти чуба (чуприну) кому разг. оттрепать (отте[ебить, оттаскать) за волосы кого, задйть потасбвку (чёсу) кому [Ось сьогодні підемо до них у кіно,-то я Костеві намну чуба (Коп.)]; 3) (только несоверш.— жадно єсть) разг- уплетать [Я з жадобою почав наминати со~ ковиті, яскраво червоні помідори (перекл» з І. Козлова); Голодний,— так наминає! (Черниг.— Сл. Гр.)]. паминатися, -наюся, -наєшся 1) разг. мяться [ — Іване! — Га? — Та рушай! Що ти там наминаєшся?! (Головко); Мокеїч уже зібрався йти і чекав тільки Нестора, а Пест ір усе ще наминався, застрявши в своєму курені (Гонч.)]; 2) страд, з. наминаться. наминачка: дйти г^чки разг. задать потасбвку [Аж насторожились собаки, А потім кинулись на вовчика гуртом, Дали йому такої намииачки, Що аж шматки посипались кругом (Гл.)]. памйика вет. намйнка [Можна застосовувати [для волів] тільки справну, добре припасовану суху упряж, щоб не допускати наминок на шиї (Колг. вироби, енцикл.)]. памисел, -мислу обл. размышление; (состоя- ниє — ещё) раздумье [Він попросив., дати йому пару день до намислу, а сам занявся далі ділом (Фр.); П у б л і й по хвилі намислу: Гм... скажу по правді, ми вибрались удвох, але жона лишилась там, коло міської брами (Л. Укр.)]. намислений надуманный; задуманный [ —Доб- ()е намислено,— каже старий доменщик Я нов.)]. Ср. намислити. намислити, -лю, -лиш разг. надумать (разг.); задумать [Намислив Іванко знову спробувати свою силу (народна казка); Намислив Тимко зробити таку машину, щоб поливала городи (Донч.)]. намистечко уменьш., ласк, от намисто [Купи мені намистечко на білую шию (Чуб.); Вздовж гатки тягнулось намистечко вогнів (Скляр.)]. намистина бусина [На його поясі висіло багато амулетів: клаптики тюленячої шкіри, червона намистина (перекл. з Сьомушкіна)]. намистинка уменыи., ласк, бусинка [На глибині 0,88 м була знайдена глиняна намистинка (Архл., 1948, II)]. намисто монисто, ожерелье; (из специально приготовленных шариков или овальных зёрен— ещё) бусы [Вона начепила на шию своє багатство — рясне намисто з золотих дукачів (Коцюб.); Тремтить роси намисто на траві і на квітках (Сос.)]; добре *^то см. добрий 3. намити см: намивати. намитий намытый. намінювати, -нюю, -шоєш, наміняти, -няю, -пяєш наменивать, наменять [Він наміняв дрібних шагів (Сл. Гр.)]. намір, -ру намерение; (с оттенком, близким к «цель» — ещё) расчёт; (о нерешительном или скрываемом — ещё) поползновение (книжн.); (решение совершить что-нибудь предосудительное — ещё) умысел [Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (Іван.)]; ^ри (мн. ч.) виды, намерения; расчёты [Навпаки, я ще жалкую, що не сказав Катрі про твої справжні наміри щодо неї (Головко)] ^ б є з ~ру без намерения; (случайно — ещё) не- намеренно; без (всякого) умысла; з ~ром |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)