Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лам 622 нам с намерением; (сознательно — ещё) намеренно, с умыслом; мати ~р намереваться; иметь намерение, быть намеренным; (собираться) предполагать; (надеяться) рассчитывать, иметь в виду, уст. располагать [Я говорю, зовсім не маючи наміру вас ображати (Ле); По закінченні університету Маркс переселився до Бонна, маючи намір стати професором (Ленін)]; мати «¦^фи иметь намерения; иметь виды; сказати з ^ром сказать намеренно (с расчётом, с умыслом); добрими ~рами вимощене пекло поел, благими намерениями вымощен ад [Добрими намірами — це давно вже сказано — вимощене пекло (Ленін)]. наміритися см. намірятися. наміркуиатиоя, -куюся, -куєшся обл. надуматься [Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти, Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти (Г.-Арт.)]. намірювати, -рюю, -рюєш, наміряти, -ряю, -ряєш намеривать, намерять, намерить (Вже аршинів десять наміряв, а усе лічить (Квітка); Краще кажи — засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? (Коцюб.)]. наміряний намеренный. памірлти см. намірювати. намірятися, -ряюся, -ря>.іпся, наміритися, -рюся, -риіися 1) намереваться; книжн. вознамериваться, вознамериться, возыметь намерение; (делать усилия) пытаться, попытаться, книжн. иметь поползновение, сделать поползновение; (только соверш.) решить, (после колебаний) решиться ]М а в к а: Знов ти? (наміряється втіка- - ти) (Л. Укр.); А тепер уже, тлі бачиш, Доходить до чого. Що я стратить наміряюсь Максима святого (Шевч.)', Ви підводитесь і бачите, як гнідко, вивернувшись на траві, наміряється псі скинутись (Мирн.); Вчора виїрав Котигорошок, і сьогодні Юрко намірився відігратися будь-шо-будь (Донч.)\ Стеха сказала, що їхати намірився Данило (Коп.); Коли вже певно намірилася йти за кого-небудь, так іди за Миколу (Квітка)]; 2) (при стрельбе, ударе и т. п.) разг. нацеливаться, нацелиться; (для удара) замахи- В1тыя, замахнуться [Стрілець ще намірився в третій раз (Рудч.); Намірся, та не вдар (Ном.)]. намісити см. намішувати1. намісник 1) ист. наместник [На допомогу шляхті., прийшли імператорські намісники із своїми гусарами (Гал.)]; 2) (заместитель) уст. наместник [Є п і с к о п сильним і о-' лосом до Тсофіла: Поручаю, брате, тобі сю душу. Ти ж бо в сій громаді зостанешся намісником моїм (Л. Укр.)]. намісництво ист. наместничество. намісниця ист. наместница. намісницький ист наместнический. намістйтн, -міщу, -містиш обл. поместить [Я тілько хвилечку, тілько коні наміщу.. А потім вибіжу до тебе (Фр.)]. намість предл. обл. вместо [Підклав під голову праний кулак і дивився в сніп, що був йому намість подушки (Март.)] намітати, -мітаю, -мітаєш, намести, -мету, -метеш наметать, намести [На купах обпалених уламків і головешок сніг намітав кучугури (Десн.); Снігу намело так багато, що й тинів не видно (Коп.)]. намітити см. намічати. намітитися см. намічатися. намітка1 (предварительный план) намётка. намітка2 (ткань и вещь из ткани) 1) повязка вокруг головы — убор замужних жен- шин; покрывало [В неділю по обіді Зінька прибралася в новішу одежу, наділа білу нову свиту, завертіла голову наміткою (Н.-Лев.); Молода у золотому очіпку; намітка, як дим, тонесенька (Вовч.)]; 2) (род ткани) уст. кисея; (перен. — обычно) пелена [Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах (Руд.); Загустою наміткою дошів сірі хатки застигли (Куч.)]. намічати, -чаю, -чаєш и редк. намічувати, -чую, -чуєш, намітити, -мічу, -мітиш 1) намечать, наметить; (ставить знак, метку — ещё) обозначать, обозначить [Намічаючи прямокутний контур майбутньої просторої будівлі, стояли вкопані в землю товсті слупи (Козач.); Роби, рубай, розрубуй зруб' Тягни, рівняй, намічуй шруб! (Тич.); Лейтенант ще заздалегідь намітив грань, на якій мав зустріти вогнем першу машину (Панч); Ми намітили широко розгорнути роботи по електрифікації сільського господарства (Рад. Укр., 1949, III)]; 2) (видеть) обл. замечать, заметить; разг. примечать, приметить. намічатися, -чаюся, -чаєшся и редк. намічуватися, -чуюся, -чуєшся, намітитися, -мічуся, -мітишся 1) намечаться, наметиться; обозначаться, обозначиться [Ми повинні сказати собі: щоб єдність була міцною, треба, щоб був засуджений повний ухил. Якщо він намітився, треба його виявити і обговорити (Ленін)]; 2) страд, з. (не- соверш.) намечаться; обозначаться; ср. намічати 1. намічувати см. намічати. намічуватися см. намічатися. намітаний намешанный. намішати см. намішувати2. намішувати1, -шую, -шуєш, намісити, -мішу, -місиш намешивать, намесить. намішувати2, -шую, -шуєш, намішати, -шаю, -шаєні намешивать, намешать. намлипкувати1, -кую, -куєш (о воздухе) обл. накачать, нагнестй [Чому ж ти млинка де не роздобув та свіжого воздуху не намлия- кував до^ ями? (Фр.)]. намлипкувати2, -кую, -куєш (о зерне) обл. навеять. намножитися, -житься разг. размножиться; разг. развестись [Намножилося їх. Нема на вас війни або холери (Коцюб.)]. намова 1) подговор; (на плохой поступок — обычно) подстрекательство, наущение; мн.ч. намови (убеждение) уговоры [Та сильніша в неї тая думка, Ніж намови наші й наші сльози (Фр.)]; діяти з ~вн чиєї действовать по н гушёпию (внушению) чьему; 2) (соглашение о 'ч'зм-нибудь) уговор [І от, без слів, без намови, очі їх стрілись (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)