Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
паи 629 шіц напинало навес. напинання 1) натягивание; распускание; надувание; напяливание, распиливание; впя- ливание; 2) накрывание, покрывание. Ср. напинати І, З. напинати, -паю, -наєш, напнути и нап'ясти, -пну, -ппёш 1) натягивать, натянуть; (о палатке, шатре и т. п. — обычно) разбивать, разбить, раскидывать, раскинуть; (о парусах — обычно) распускать, распустить, (ветром) надувать, надуть; (на пяльцах спец. — ещё) пялить, напяливать, напялить, распяливать, распялить, (вставлять) впяливать, впялить [Молодь напинала в парку від дерева до дерева волейбольні сітки (Гонч.)\ Група підривників напинала з брезенту намети (Ваш); Ти випростовуєш крила свої, Напинаєш вітрила, Одесо! (Мас); Вітер напинав полотняні вітрила (Донч.)\ Дві тачанки поставлено нещільно поруч, між тачанками напнули ковдру (Янов.); Звернули в очеретяні хащі, напнули намет і розмістилися в ньому, мов у хаті (Шиян); От як нап'яв [стрілець] лук, як стрельне — як торохне стріла в млин, аж тріски полетіли (народна казка)\ Ой, нап'яли козаченьки Червоний намет (народна пісня)]; ^*ти, <-—тй таган расставлять, расставить таган [Ось кухар напина тагани, повісив казан і, червоно осяяний палаючим вогнем, нагнувся над чумацьким сніданням. . (Коцюб.)]; 2) (об одежде и т. п.) надевать, надеть; (с усилием [разг.— обычно) натягивать, натянуть; (что- нибудь неподходящее разг.— ещё) напяли- ^вать, напялить; (без рукавов — обычно) набрасывать, набросить, накидывать, накинуть [Уставши з долівки, мати похмуро хустку напнула (Тич.); Кость нап'яв на себе водолазне спорядження (Янов.); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап'яв (Горд.)]; 3) разг. накрывать, накрыть, покрывать, покрыть; ~пути, ^тй мокрим р я д н. 6 м см. накривати: накрити м 6 к рим рядном. напинатися, -наюся, -наєшся, напнутися и нап'ястися, -пнуся, -пнешся 1) натягиваться, натянуться; (делаться упругим) напря- , гаться, напрячься [На вилицях туго напиналася шкіра (Риб.); Важкою зморшкою напнувся владний м'яз (Важан); Видко було, як мускули на руках нап'ялись, , мов пружини (Л. Укр.)]; 2) (делать усилия) напрягаться, напрячься; разг. натуживаться, натужиться, понатужиться (немного); (преим. безрезультатно) пыжиться, напыжиться [Курені стояли од печі таки далеченько. Дідові й мені треба було таки добре напинатись, щоб перегукуватись (Н.-Лев.); Он жук напнувсь — травинку тягне (Нех.); [Енейі нап'явсь, за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало (Нотл.)]; 3) (чим) накрываться, накрыться (чем), покрываться, покрыться (чем); (о платке — ещё) надевать, надеть (что), (только соверш.) повязаться (чем); (поспешно) набрасывать (на себя), набросить (на себя (чіо), накидывать, накинуть (что)|Я ди- вивсяна сонце, на тебе, Ти у річку дивилась, у Том... 1, здавалося, зоряним небом Ти напнулася, наче платком... (Ііех.); — Чуєш, Катю, напнись хусткою, вийди на двір. Дуже важливо,— зашепотів [Юркоі їй на вухо (Козач.); Текля під деревом стояла, нап'ялася хусткою (Горд.)]; 4) страд, а. (несоверш.) натягиваться; разбиваться, раскидываться; распускаться; надуваться; пялиться, напяливаться, распяливаться; впяливаться; накрываться, покрываться; ср. напинати І, З. напиндючитися, -чуся, -чишся разг. напы житься (разг.), надуться [Сівши під берестом коло фонтана, що миготів сріблом на сонці, він напиндючився, мов сердитий індик, і почав писати (Н.-Лев.)]. напирання1 настйрывание. Ср. напирати1. иапирапня3 напор. Ср. напирати2 1 напирати1, -раю, -раєш, напрати, -перу, -переіп (о белье) настирывать, настирать. напирати2, -раю, -раєш, наперти, -пру, -преш (нажимать на кого, на что и перен.) 1) разг. напирать, напереть [Перед дверима зробився тиск, а знизу все напирали. Двері були замкнені (Коцюб.); Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило, а далі і знесло млинок (Греб.)]; 2) (только несоверш.— добиваться чего-нибудь) разг. настаивать (на чём); разг. напирать (на что). напирскувати, -кую, -куєш, напирскати, -каю, -каєш разг. напрыскивать, напрыскать. напис, -су надпись [Фотокартка є... На звороті — два написи щирі (Мур.)\; над- г р 6 б н и й ~с надгробная надпись; книжн. Эпитафия; уст. надгробие. написании 1) написанный; (реже) писанный, начертанный [Останні твори Мирного написані в роки реакції після поразки революції 1905 р. (Вісник АН УРСР, 1949, 5)]; н а л 6 б і ~но см лоб; на роду ~»по разг. уст. на роду^ написано [Звісно, не кожному на роду наиисано світ здивувати (Горд.)]; щ о «-но п є р 6 м, того не виволочеш волбм см. виволікати 1; 2) написанный; сочинённый, 3) написанный. Ср. написати 1—3. написания 1) написание; начертание [Олексій Братов вирішив почати своє життя на кораблі з написання листа (Ткач)]; п 6 м й л- ка в ~»ні ошибка в написании, описка; 2) сочинение. Ср. написати 1—2. написати, -пишу, -пишеш 1) написать; (изобразить буквами или буквы уст.— ещё) начертать, начертить, (сообщить в письме— ещё) отписать (обл.) [Пером не можна иа- ч писати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (Котл.); Бату р а: Написав у Київ, щоб не чекали на мене до пізньої осені (Корн.)]; 2) (создать литературное произведение) написать, разг. сочинить [Написав я також повість про дружбу російських і українських дітей (Літ. газ., 1948, І)], 3) (нарисовать) написать [Щоб написать портрет твій — яку знайти палітру'-* (Шп.); Йому [Брюлловуї хот'пося написати історичну картину (Іван.)] |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)