Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нал 636 пап дарство чи Ііавлюк? Буде вже, напорядкував! (Горд.)]. напосідання разг. наседание І Відкрили вогонь з гармат но танках, відстрілюючись з гвинтівок від напосідання автоматників (Три- піл.)]. напосідати, -даю, -даєш, напрсісти, -сяду, -сядеш разг. 1) (на кого) наседать, насесть; (предъявлять большие требования — ещё) налегать, налечь, (приставать с просьбами и т. п. разг.— ещё) осаждать, осадить (кого) [ — Що ж такого страшного там робиться?— напосідав Микола Іванович (Вишня); Ой, та цур вам, напосіли на матір (Головко)]; 2) (кого) (о чувствах — завладевать кем- нибудь) разг. охватывать, охватить, (о более сильных) одолевать, одолеть [Тоді її тоска напосідала Вона ридала й привиди видала (Фр.), Захара напосідали тривожні думи (Горд.); То така, коли б ти знав, ту- га-печаль напосіла що й нехай йому хрін (Гл.)]. т ; иапосідатися, -даюся, -давшся, папосїстися, •сядуся, -сядешся разг. 1) наседать, насесть; налегать, налечь, (приставать с обвинениями и т. п.) нападать, напасть [Кай- дашиха напосілась на неї, як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку (Н.-Лев.); — Вам особисто зробив Мико- лайчик якусь кривду? — Мені — ні,— відповів Гнат.— Тоді чого ж ви напосілися на нього? (Гал.)], ер. напосідати 1; 2) (толь- . ко соверш.— надумать) решить [Напосівся хату будувати (Сл. Г р.); Вона мене напосілась 3 світу ізігнати (Руд.)]. .напосідливий разг. настойчивый, упбрный; (надоедливый) назбйливый напосідливо нар. настбйчиво, упбрно; назбй- ливо [Юда ..знов задумується. Раптом шпарко, напосідливо: Нічого в світі я не мав, крім нього [Мессії],— хіба ж не мав я Права знов зміняти його на те добро, що я втеряв з його причини? (Л. Укр.)]. Ср. напосідливий. напосісти см. напосідати. папосїстися см. иапосідатися. напослідок, разг. напослГдку нар. напоследок; разг. напоследках; обл. напоследях [Мовчазливий Ковиль-свідок Сказав напослідок: «Ось покинь ти, пане-брате, Стрибання прокляте!..» (Гл );— Може, тут мені посватаете якусь бойову дівчину? — пожартував [Тарас] напослідку і весело засміявся (Ле)]. напбтемки нар. впотьмах, в потёмках [Він тямить тілько те, що часто добувався до пустих хат., і шарив напотемки по кутах, поки не надибав деяку страву або кусник хліба (Фр.)]. напоумити см. напоумляти. напоумлення вразумление. напоумляння вразумление, образумливание; вадоумливание Ср. напоумляти. напоумляти, -ляю. -ляєш. напоумити, -млю, -миш вразумлять, вразумить; (убеждать быть благоразумным) образумливать, обра- " Вимить. (указывать выход из положения) надоумливать, надоумить [Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли (Воен.); Хто зна, чи сам би дійшов до цього, та дядько Сава напоумив (Головко)] напохваті нар. под рукой [Усі знали, що це буде цієї ночі. Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу,— держали напохваті (Головко)]. напочіпки см. навпочіпки. напоіпепкн нар. обл. шёпотом [Леон кільком почав шептати до уха свій проект, котрий мигом напошепки рознісся по світлиці напоювати, -поюю, -поюєш, напоїти, -пою, -поїш напаивать, напоить [Горпина пасла козу, пасла цілий день, а ввечері напоїла та й погнала додому (народна казка)]. напрана 1) редк. наущение; з ^>ви по наущению [Цей отаман, знать, з направи чиєїсь., руйнує маєтності князя (Ле)]; 2) обл. поправка; починка; бути без ~ви быть в неисправности [Треба хліб молотити, а машина і досі стоїть без направи (Коцюб.)]; 3) уст. направление [Убрання його показу б його демократичну направу (Н.-Лев.)]. на правду нар. обл. в самом деле; на самом деле; разг. взаправду [Невже направду се вона, Моя колишняя любов, Моя богиня осяйна? (Фр.); Аж бач! Так воно йнаправду вийшло, хлопці (Г.-Арт.)]. направити см. направляти. направитися см. направлятися. направка направка. направлений 1) направленный; обращенный; устремлённый; наученный [3 промисловості та інших галузей народного господарства уже направлені на роботу в МТС тисячі інженерів і техніків (Рад. Укр.% 1954, /)]; 2) направленный; 3) настроенный; 4) настроенный; наущённый; 5) поправленный; починенный. Ср. направляти 1—5. направленість, -ності направленность. направления 1) направление; обращение; устремление [Направлення працівників на постійну роботу в колгоспи дасть незмірно більше користі, ніж посилка уповноважених (Хрущов)]; 2) направка; 3) иастрбйка; 4) наущение; 5) поправка; починка. Ср. направляти 1—5. направляння 1) направление; обращение; устремление; 2) направка; 3) настройка; 4) настраивание; подстрекание; наущение; 5) поправка; починка. Ср. направляти 1—5. направляти, -ляю, -ляєш, направити, -влю, -виш 1) направлять, направить, (на что- нибудь — ещё) обращать, обратить, (о взгляде, внимании — ещё) устремлять, устремить; (советовать) разг. научать, научить [Ми зумисне направляли човен на тіні, бо там ясніше горіли вогні (Коцюб.); Після злочинницького вбивства Сергія Мироновича Кірова партія направляє товариша Жданова в Ленінград (Літ. газ.. 1948, ЇХ); Мріють люди в піски Турапські Направить воду сибірських рік (Заб.); Могутня індустрія, що зросла за роки радянської влади, направила в села величезну кіль- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)